Рішення

від 18.12.2015 по справі 924/1659/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2015 р.Справа № 924/1659/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства „Хотинське лісове господарство”, с. Клішківці, Хотинського району, Чернівецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю „Далланс”, м. Кам'янець-Подільський

про стягнення заборгованості в сумі 24999,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24999,73 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №74 від 02.03.2012р. щодо проведення повної оплати за поставлений товар.

Стверджує, що заборгованість виникла по товарно-транспортних накладних №013688 від 27.04.2012р. на суму 13425,73 грн. та №013700 від 28.04.2012р. на суму 11574,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав пропущення строків позовної давності. Свою позицію обгрунтовує тим, що останнє відвантаження товару здійснено 28.04.2012р. і, відповідно до ст. 257 ЦК України, термін позовної давності сплинув 05.05.2015р.

Крім того, посилається на те, що позивачем не надано документального підтвердження приймання товару по кількості та якості представником відповідача безпосередньо на складі продавця під час виборки продукції згідно п. 4.2 договору від 02.03.2012р.

Позивач заперечує факт сплину терміну позовної давності, посилаючись на п. 8.1 договору від 02.03.2012р., згідно якого строк чинності договору встановлено до 30.12.2012р. У свою чергу, відповідач, у доповненні на відзив, не погоджується із даною позицією позивача, посилаючись на п. 1 ст. 261 ЦК України, з огляду на який строк позовної давності починає перебіг з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права – 05.05.2012р.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

02.03.2012р. між державним підприємством „Хотинське лісове господарство” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Далланс” (покупець) укладено договір №74, згідно умов якого продавець зобов'язується на протязі 2012 року відпустити, а покупець своєчасно оплатити та прийняти лісопродукцію, а саме: пиловник бук всіх сортів і діаметрів в кількості 300 куб.м. (п. 1.1).

Порядок відпуску, якість та порядок прийомки продукції сторони передбачили у п.п. 3.1, 4.1, 4.2 договору, а саме:

- вивозка лісопродукції здійснюється транспортом покупця з нижнього складу продавця (п. 3.1);

- якість відпускаємої лісопродукції повинна відповідати вимогам діючих стандартів, затверджених у встановленому порядку (п. 4.1);

- прийомка лісопродукції по кількості і якості проводиться представником покупця безпосередньо на складі продавця під час виборки лісопродукції (4.2).

Згідно п. 3.2 договору, покупець оплачує за одержану лісопродукцію шляхом попередньої оплати або на протязі 5-ти банківських днів з дня одержання продукції.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2012 року (п. 8.1).

Позивачем у матеріали справи надано товарно-транспортні накладні на загальну суму 92980,20 грн., а саме: №012127 від 10.01.2012р. на суму 11536,20 грн., №012131 від 17.01.2012р. на суму 13209,00 грн., №012351 від 18.01.2012р. на суму 3272,50 грн., №012159 від 18.01.2012р. на суму 654,50 грн., №013712 від 13.03.2012р. на суму 11485,50 грн., №013715 від 14.03.2012р. на суму 14345,70 грн., №013876 від 27.03.2012р. на суму 13011,20 грн., №013688 від 27.04.2012р. на суму 13891,60 грн., №013700 від 28.04.2012р. на суму 11574,00 грн.

Отримання товарно-матеріальних цінностей згідно товарно-транспортних накладних №013688, №013700 відповідачем надано Галицькому 28.04.2012р. за довіреністю №243, про що свідчить витяг з книги реєстрації доручень за 2012 рік.

При цьому, товарно-транспортні накладні за період 10.01.2012р. – 18.01.2012р. підписано до укладення договору.

Як вбачається з довідки Хотинської об'єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1209/7/15-018 від 29.10.2015р., всі суми, які зазначені в товарно-транспортних накладних, позивачем було відображено в податкових накладних, які включено в податкову звітність по контрагенту ТОВ „Далланс”. У вказаній довідці зазначено, що:

- податкові накладні №94 від 18.01.2012р. на суму 28017,70 грн., №170 від 18.01.2012р. на суму 654,50 грн. включено в податкову звітність „Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” за січень 2012 року, дата реєстрації звітності 20.02.2012р.;

- податкові накладні №161 від 13.03.2012р. на суму 11486,50 грн., №167 від 14.03.2012р. на суму 14345,70 грн., №191 від 27.03.2012р. на суму 13011,20 грн. включено в податкову звітність „Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” за березень 2012 року, дата реєстрації звітності 17.04.2012р.;

- податкова накладна №97 від 28.04.2012р. на суму 25465,60 грн. включена в податкову звітність „Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” за квітень 2012 року, дата реєстрації звітності 18.05.2012р.

Також, дані щодо задекларованих сум податкових зобов'язань встановлено у ході проведення перевірки податковою, про що свідчить витяг перевірки.

У свою чергу, відповідачем надано прибуткові накладні на загальну суму 68432,80 грн. (без поставки 10.01.2012р. на суму 11536,20 грн. та 27.03.2012р. на суму 13011,20 грн.), а саме: №ПН-0000001 від 17.01.2012р. на суму 13209,00 грн., №ПН-0000003 від 18.01.2012р. на суму 3272,50 грн., №ПН-0000004 від 18.01.2012р. на суму 654,50 грн., №ПН-0000042 від 13.03.2012р. на суму 11485,50 грн., №ПН-0000044 від 14.03.2012р. на суму 14345,70 грн., №ПН-0000079 від 27.04.2012р. на суму 13891,60 грн., №ПН-0000078 від 28.04.2012р. на суму 11574,00 грн.

В матеріалах справи містяться банківські виписки по рахунку та платіжні доручення, згідно яких відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 67980,00 грн., а саме:

- 24.01.2012р. - 7000,00 грн. (платіжне доручення №25 від 24.01.2012р.), 13.03.2012р. - 15000,00 грн. (платіжне доручення №76 від 13.03.2012р.), 05.07.2012р. - 10000,00 грн. (платіжне доручення №282 від 05.07.2012р.). Призначенням платежу у вказані три дати зазначено „за пиловник (бук) згідно товарно-транспортних накладних №012159 від 18.01.2012р.”;

- 16.03.2012р. - 5000,00 грн. (платіжне доручення №96 від 16.03.2012р.), 26.04.2012р. - 5000,00 грн. (платіжне доручення №167 від 26.04.2012р.), 28.04.2012р. - 5000,00 грн. (платіжне доручення №177 від 28.04.2012р.). Призначенням платежу за вказані три дати зазначено „за пиловник (бук) згідно товарно-транспортних накладних №012159 від 16.03.2012р.”;

- 29.11.2012р. - 15980,00 грн. (платіжне доручення №159 від 29.11.2012р.), 11.04.2013р. - 5000,00 грн. (платіжне доручення №359 від 11.04.2013р.). Призначенням платежу за вказані дві дати зазначено „за пиловник (бук) згідно товарно-транспортних накладних №013700 від 28.04.2012р., №013688 від 27.04.2012р.”.

У розрахунку від 10.11.2015р. позивач пояснив, яким чином розподілив кошти, отримані від відповідача, зокрема:

- 7000,00 грн., сплачені 24.01.2012р., в рахунок ттн №012127, мінус 0,47 грн. заборгованості станом на 10.01.2012р.;

- 15000,00 грн., сплачені 13.03.2012р., в рахунок ттн №012127 на суму 4535,73 грн. та 10464,27 грн. в рахунок ттн №012131;

- 5000,00 грн., сплачені 16.03.2012р., в рахунок ттн №012131 на суму 2744,73 грн., в рахунок ттн №012159 на суму 654,50 грн., в рахунок ттн №012351 на суму 1600,77 грн.;

- 5000,00 грн., сплачені 26.04.2012р., в рахунок ттн №012131 на суму 1671,73 грн., в рахунок ттн №013712 на суму 3328,27 грн.;

- 5000,00 грн., сплачені 28.04.2012р., в рахунок ттн №013712 на суму 5000,00 грн.;

- 10000,00 грн., сплачені 05.07.2012р., в рахунок ттн №013712 на суму 3157,23 грн., в рахунок ттн №013715 на суму 6842,77 грн.;

- 15980,00 грн., сплачені 29.11.2012р., в рахунок ттн №013715 на суму 7502,93 грн., в рахунок ттн №013876 на суму 8477,07 грн.;

- 5000,00 грн., сплачені 11.04.2013р., в рахунок ттн №013876 на суму 4534,13 грн., в рахунок ттн №013688 на суму 465,87 грн.

З огляду на викладене, згідно розрахунку позивача, борг відповідача складає 24999,73 грн. за ттн №013688 від 27.04.2012р. на суму 13425,73 грн. та №013700 від 28.04.2012р. на суму 11574,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу (№133 від 13.03.2014р., №702 від 19.11.2014р.).

У відповідь на претензії відповідач у листах №0011/14 від 26.03.2014р. та №0077/13 від 14.10.2013р., №0058/14 від 25.11.2014р. повідомляв про те, що по бухгалтерському обліку у товариства рахується інша сума. Крім того, у листі №0058/14 від 25.11.2014р. повідомив про отримання товару не заявленої якості та невідповідної кількості.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин, з якого виникли взаємні права та обов'язки, за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

Положеннями ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач поставляв, а відповідач приймав товар, що оформлено відповідними накладними. Посилання відповідача на відсутність підтвердження приймання товару по кількості та якості представником відповідача не приймається до уваги, оскільки накладні, за якими позивач просить стягнути борг, відповідачем підписано та скріплено печаткою, товар прийнято без зауважень. Звертається увага, що видаткові накладні, за якими позивач просить стягнути борг, надано як позивачем, так і відповідачем. До того ж, відповідачем було надано докази надання представнику відповідача довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей саме за тими накладними, за якими позивач просить стягнути борг. Тобто відповідач підтвердив, що товар прийнято та погодив його вартість.

До того ж, суми накладних, за якими позивач просить стягнути борг, відображено в податкових накладних, які включено в податкову звітність. Крім того, дані щодо задекларованих сум податкових зобов'язань встановлено у ході проведення перевірки податковою.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач перераховував позивачу кошти за товар.

Як вбачається з платіжних доручень та виписок по рахунку, відповідач в платіжних документах в графі „Призначення платежу” вказував реквізити накладних, за якими він оплачує товар. Однак, як вбачається з даних реквізитів, шість платежів, сплачено за однією накладною, які становлять набагато більшу суму, ніж в накладній; два платежі сплачено за накладними, за якими позивач просить стягнути борг.

Як вбачається з розрахунку, позивач всі перераховані кошти розподіляв в хронологічному порядку, починаючи з таких, що виникли у найдавніший період. Між тим, суд частково не погоджується з даною позицією позивача з огляду на наступне.

Дійсно, за позивачем, згідно роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, наданих листом №06-10/10-1215 від 29.10.04р., закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Враховуючи те, що в договорі, укладеному між сторонами, не було врегульовано порядок зарахування коштів платника, у позивача були всі підстави відносити ці платежі на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з таких, що виникли у найдавніший період (Аналогічна позиція міститься в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2014р. по справі №906/816/13, постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2005р. по справі №11/274 (12/5)).

Однак, кошти, які перераховувались відповідачем з призначенням платежу за конкретну накладну та в сумі, яку вказував відповідач, позивач зобов'язаний був зараховувати саме за той період та в сумі, що зазначалися в платіжних документах.

Як встановлено судом, позивач просить стягнути борг за двома накладними №013688 від 27.04.2012р. та №013700 від 28.04.2012р., за якими поставлено товар на загальну суму 25465,60 грн.

Кошти, перераховані відповідачем саме за вказані накладні складають 20980,00 грн. (платіжне доручення Таким чином, борг за двома накладними №013688 від 27.04.2012р. та №013700 від 28.04.2012р., за якими позивач просить стягнути борг, складає 4485,60 грн.

Проте, відповідач, посилаючись на ст. 257 ЦК України, просить застосувати строк позовної давності, вважаючи, що позивач його пропустив.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 статті 261 ЦК України).

Судом встановлено, що товар згідно накладних, за якими позивач просить стягнути борг, поставлявся на виконання договору №74 від 02.03.2012р. Строк оплати згідно вказаного договору – 5 банківських днів з дня одержання товару.

Як вбачається з накладної №013688, товар отримано відповідачем 27.04.2012р., а згідно накладної №013700 - 28.04.2012р. Отже, строк виконання зобов'язань з оплати поставленого товару згідно накладних настав 08.05.2012р. (без урахування вихідних та святкових днів). Таким чином, момент, коли відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, настав 09.05.2012р. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникне право на звернення до суду за захистом.

Нормами ЦК України встановлено загальну, тривалістю у три роки, позовну давність (стаття 257 ЦК України). Проте, в цивільному законодавстві існують правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України). Згідно вказаної статті перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів”).

Згідно пп. 4.1.1 постанови Пленуму ВГСУ №10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником основного боргу.

Судом встановлено, що остання проплата за заявленими накладними була здійснена відповідачем 11.04.2013р. Отже, строк позовної давності перервався 11.04.2013р. шляхом часткової сплати боржником основного боргу і з 12.04.2013р. почався заново.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 05.10.2015р., про що свідчить дата на штемпелі відділення поштового зв'язку на поштовому конверті.

Таким чином, позивачем не було пропущено загальний строк позовної давності в 3 роки.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4485,60 грн.

В частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 20514,13 грн. належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов державного підприємства „Хотинське лісове господарство”, с. Клішківці, Хотинського району, Чернівецької області до товариства з обмеженою відповідальністю „Далланс”, м. Кам'янець-Подільський про стягнення заборгованості в сумі 24999,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Далланс” (м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4; код 20040929) на користь державного підприємства „Хотинське лісове господарство” (Чернівецька область, Хотинський район, с. Клішківці, вул. Млинська, 1; код 00274536) заборгованості в розмірі 4485,60 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 60 коп.), 218,51 грн. (двісті вісімнадцять гривень 51 коп.) – витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 20514,13 грн. відмовити.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (Чернівецька область, Хотинський район, с. Клішківці, вул. Млинська, 1; Чернівецька область, м. Хотин, вул. Гагаріна, 8), 4 – відповідачу (м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4).