Рішення

від 17.12.2015 по справі 925/1928/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 925/1928/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБ-УНІВЕРСУМ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіцена-Лабеталон"

про стягнення 23 014,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 23 014,39 грн, зокрема: 22 695,15 грн боргу з урахуванням інфляційних втрат за поставлений товар відповідно до вказаних у позовній заяві видаткових накладних та 319,24 грн три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару в період з 17.06.2015 по 04.12.2015.

Відповідач не подав суду відзив на позов, не направив свого представника у судове засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, без відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 08 грудня 2015 року надіслана за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвали суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України. У справі є докази про вручення вказаних ухвали відповідачу (а. с. 24). Стаття 22 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відповідно до приписів статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.89 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Суд приходить до висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, та звертає увагу на те, що направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала повністю підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснила, що у розрахунку суми боргу щодо періоду розрахунку 3 % річних допущено опечатку та помилково вказано початок періоду прострочення 17.06.2014 замість правильного 17.06.2015, і це підтверджується кількістю днів прострочення у цьому ж розрахунку; просила задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні, оскільки заяви, клопотання, заперечення від відповідача не надходили, підстави для відкладення розгляду спору відсутні.

У судовому засіданні 17.12.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача у судовому засіданні,суд встановив таке.

За доводами позивача - товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛАБ-УНІВЕРСУМВ» - ним було поставлено відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю В«Авіцена-ЛабеталонВ» в період з 08 жовтня 2014 року по 20 березня 2015 року товар згідно видаткових накладних: № РН-000556 від 8 жовтня 2014 року на суму 3 036,00 грн, № РН-000669 від 25 листопада 2014 року на суму 7 176,00 грн, № РН-000704 від 8 грудня 2014 року на суму 36 670,24 грн, № РН-00079 від 20 березня 2015 року на суму 5 700,00 грн.

30.12.2014 відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 25 000 грн, відповідно борг відповідача перед позивачем станом на 01.01.2015 складав 27 582, 24 грн.

05 червня 2015 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 03.06.2015 за вих. № 04-04-МП, в якій просив протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії перерахувати борг в розмірі 27 582,24 грн. 09.06.2015 вказана претензія була отримана відповідачем.

24.11.2015 відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 5 000 грн, тому станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем за отриманий товар складав 22 582, 24 грн. У зв’язку із несплатою боргу позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням інфляційних втрат в сумі 22 695,15 грн та 319,24 грн три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання станом на 04.12.2015.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено і позивачем не заперечено, що письмовий договір про поставку товару між сторонами не укладався.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЛАБ-УНІВЕРСУМВ» поставило товариству з обмеженою відповідальністю В«Авіцена-ЛабеталонВ» товар по таких видаткових накладних: № РН-000556 від 8 жовтня 2014 року на суму 3 036,00 грн, № РН-000669 від 25 листопада 2014 року на суму 7 176,00 грн, № РН-000704 від 8 грудня 2014 року на суму 36 670,24 грн, № РН-00079 від 20 березня 2015 року на суму 5 700,00 грн. Всього було поставлено товар на загальну суму 52 582,24 грн. Товар прийнятий відповідачем без претензій і зауважень, вказані накладні підписані представником ТОВ Авіцена-ЛабеталонВ» та скріплені печаткою підприємства.

Сторони шляхом підписання вказаних видаткових накладних уклали та виконали договір купівлі-продажу зазначеного у накладних товару в частині зобов’язання позивача, як продавця, передати, а відповідача, як покупця, прийняти товар.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено і належними доказами підтверджено факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару по вказаних у позовній заяві видаткових накладних, на яких проставлений підпис отримувача товару, що скріплений печаткою ТОВ "Авіцена-ЛабеталонВ» .

Відповідач частково розрахувався з позивачем, перерахувавши останньому 30.12.2014 кошти в сумі 25 000 грн. та 24.11.2015 кошти в сумі 5 000 грн. При здійсненні оплати за отриманий товар відповідач послався на накладну № 0000761 від 08.12.2014 та на рахунки-фактури № 618 від 08.10.2014 та № 742 від 25.11.2014. Ці рахунки-фактури вказані у видаткових накладних № 000556 від 08.10.2014, № 000669 від 25.11.2014, № 000704 від 08.12.2014. Видаткова накладна № 000794 від 20.03.2015 оформлена як і вказані накладні, тому сумнівів у її підписанні немає.

Залишок боргу відповідача перед позивачем складає 22 582 грн. 24 коп.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань за отриманий у позивача товар відповідно до вказаних у позовній заяві видаткових накладних.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладені вище обставини та подані суду докази, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 22 582,24 грн боргу за поставлений товар є законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тому є підлягаючою до задоволення.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає законною і обґрунтованою вимогу позивача про стягнення із відповідача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за прострочення відповідачем проведення розрахунку, виходячи із такого:

судом встановлено порушення відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості отриманого відповідачем товару у встановлений законом строк;

частиною 2 статті 20 ГК України встановлено можливість особи захищати своє право способами, передбаченими законом;

оплата за отриманий товар є грошовим зобов’язанням відповідача;

вимога до відповідача про сплату цих сум заявлена позивачем у позовній заяві і подання окремих вимог законом не вимагається.

Згідно статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач, отже і період, за який позивач просить стягнути відповідні нарахування, визначається позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає можливим задовольнити вимогу позивача та стягнути з відповідача борг з урахуванням інфляційних втрат в сумі 22 695,15 грн. за прострочення розрахунку в заявлений позивачем період - за липень-вересень 2015 року.

Вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягає до частково задоволення в сумі 317,39 грн за прострочення виконання грошового зобов’язання в заявлений позивачем період з 17.06.2015 по 04.12.2015 (за 171 день), оскільки позивачем допущено помилку у визначенні кількості днів прострочення в цей період та помилково пораховано як за 172 дні.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 217 грн 90 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авіцена-Лабеталон" (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, ідентифікаційний код 39034697) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБ-УНІВЕРСУМ" (01042, м. Київ, вул. Лумумби Патріса, буд. 4/6, корпус "А", кім. 601, ідентифікаційний код 36304335) - 22 695 грн 15 коп. (двадцять дві тисячі шістсот дев’яносто п’ять гривень 15 копійок) боргу з урахуванням індексу інфляції, 317 грн 39 коп. (триста сімнадцять гривень 39 копійок) три проценти річних, 1 217 грн 90 коп. (тисячу двісті сімнадцять гривень 90 копійок) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.12.2015.

Суддя А.Д. Пащенко