Рішення
від 16.12.2015 по справі 918/1194/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 918/1194/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Лунька О.І., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (далі - Товариство) до фермерського господарства "Засуха" (далі - Господарство) про стягнення 29 232 грн. 16 коп.,

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_1 (керівника),

ОСОБА_2 за дов. від 2 листопада 2015 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2015 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 17 листопада 2015 року (а.с. 83-85), посилалося на те, що 22 листопада 2010 року між ним та Господарством був підписаний поліс № ВЕ/6446811 обов'язкового страхування наземного транспортного засобу - напівпричепу "GROENEWEGEN" (реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання відшкодовувати шкоду перед третіми особами, яку може бути завдано вищезазначеним транспортним засобом, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався виконувати обов'язки, покладені на страхувальника Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" (далі - Закон). У той же час 29 грудня 2010 року в місті Дніпропетровську по вулиці Передовій, 98 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Івеко" реєстраційний номер: ВК 4853 АС з напівпричепом реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ, під керуванням водія ОСОБА_3, та транспортного засобу "Skoda Octavia". У зв'язку з тим, що дана пригода сталася з вини водія відповідача, Товариством було виплачено страховику потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 29 232 грн. 16 коп. Оскільки ні відповідач, ні ОСОБА_3 у встановлені законом порядку та строки не повідомили позивача про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, Товариство, посилаючись на статті 903, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27, 33, 38 Закону, просило суд у порядку регресу стягнути з Господарства виплачене позивачем страхове відшкодування в сумі 29 232 грн. 16 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року порушено провадження у справі № 918/1194/15, розгляд якої було призначено на 10 листопада 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Господарства на позовну заяву (а.с. 64-66), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Товариства з огляду на те, що на час, коли сталася вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, застрахований транспортний засіб не перебував у володінні та користуванні відповідача, оскільки був переданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на підставі договору оренди. Враховуючи те, що вищезазначена особа не перебувала в трудових відносинах з Господарством на момент вчинення даної пригоди, а відповідач не знав, не міг та не повинен був знати про вказану подію, підстави для стягнення з Господарства спірної суми грошових коштів у порядку регресу, на думку відповідача, відсутні. Крім того, у даному відзиві Господарство просило суду застосувати строк позовної даності до вимог Товариства про стягнення з відповідача 29 232 грн. 16 коп.

Ухвалою суду від 10 листопада 2015 року розгляд справи відкладено на 24 листопада 2015 року.

Ухвалою від 24 листопада 2015 року розгляд справи відкладено на 8 грудня 2015 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Господарства на заяву Товариства про зміну підстав позову (а.с. 133-136), в якому відповідач зазначив про необґрунтованість вимог позивача з огляду на те, що статтею 33.1.2 Закону передбачений обов'язок водія транспортного засобу повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. Водночас оскільки дана норма не містить обов'язку страхувальника транспортного засобу повідомляти страховика про настання такої пригоди, правові підстави для стягнення з Господарства страхового відшкодування у розмірі 29 232 грн. 16 коп. в порядку регресу, на думку відповідача, відсутні.

У судовому засіданні 8 грудня 2015 року оголошувалася перерва до 16 грудня 2015 року.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання 16 грудня 2015 року не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та заяву про зміну підстав позову.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У судових засіданнях представники сторін, зокрема, керівник відповідача, визнали факт перебування напівпричепу "GROENEWEGEN" реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ у власності Господарства.

22 листопада 2010 року між позивачем та Господарством був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6446811, відповідно до умов якого Товариством було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - напівпричепу "GROENEWEGEN" реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ (а.с. 8).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін, а також скріплена печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 7 вищезазначеного договору (полісу) було передбачено, що розмір страхової премії становить 126 гривень 86 копійок.

Судом також встановлено, що у зв'язку з втратою відповідачем бланку вказаного страхового полісу, останньому на підставі його заяви від 30 грудня 2010 року (а.с. 10) було видано дублікат полісу від 22 листопада 2010 року № ВЕ/8378917-55 (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2010 року в місті Дніпропетровську по вулиці Передовій, 98 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Skoda Octavia" реєстраційний номер: АА 8662 ЕС та транспортного засобу "Івеко" реєстраційний номер: ВК 4853 АС з напівпричепом реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ, під керуванням водія ОСОБА_3, який під час руху не стежив за технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого відірвалося колесо напівпричепа та пошкодило автомобіль "Skoda Octavia" реєстраційний номер: АА 8662 ЕС, який рухався в зустрічному напрямку.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 лютого 2011 року у справі № 3-153/11 водія автомобіля "Івеко" реєстраційний номер: ВК 4853 АС з напівпричепом реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ Крохмалюка ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 350 грн. 00 коп. (а.с. 89).

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2012 року у справі № 5011-35/7590-2012 за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (страховика автомобіля "Skoda Octavia" реєстраційний номер: АА 8662 ЕС за договором добровільного страхування наземного транспорту у формі полісу від 1 жовтня 2010 року № 25050559.10) до Товариства про стягнення 29 232 грн. 16 коп., яке на час розгляду даного спору набрало законної сили, вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в порядку регресу 29 232 грн. 16 коп. страхового відшкодування, сплаченого позивачем у даній справі страхувальнику автомобіля "Skoda Octavia" реєстраційний номер: АА 8662 ЕС.

Звертаючись з даним позовом до суду, Товариство посилалося на те, що ні відповідач (як страхувальник транспортного засобу), ні ОСОБА_3 (як водій транспортного засобу, з вини якого сталася вищенаведена дорожньо-транспортна пригода) у встановлені Законом порядку та строки не повідомили позивача про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду. У зв'язку з наведеними обставинами позивач просив суд стягнути з Господарства (як страхувальника та власника напівпричепу "GROENEWEGEN" реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ) суму страхового відшкодування у розмірі 29 232 грн. 16 коп. у порядку регресу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зі змісту вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 29 232 грн. 16 коп. була перерахована Товариством на відшкодування витрат приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" по сплаті страхового відшкодування страхувальнику автомобіля "Skoda Octavia" реєстраційний номер: АА 8662 ЕС, що підтверджується наявною у матеріалах даної справи копією відповідного платіжного доручення від 24 жовтня 2012 року № 6923 (а.с. 17).

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 33.1.2 Закону (у редакції, чинній на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Пунктом 38.1.1 Закону (у редакції, чинній на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто, зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2012 року № 3-144гс11.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, пов'язується саме з встановленням факту неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності звернення страховика до страхувальника з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу на підставі статті 38.1.1 Закону за умови неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у встановлені даним Законом порядку та строки викладена у постанові Вищого господарського суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 910/21248/14, постанові Верховного суду України від 7 жовтня 2014 року у справі № 3-135гс14, а також у спільній постанові палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-1цс14.

Проте у матеріалах справи відсутні докази повідомлення Господарством чи водієм застрахованого транспортного засобу позивача про настання вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди у встановлені порядку та строки.

Посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що на час, коли сталася вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, застрахований транспортний засіб не перебував у володінні та користуванні Господарства, оскільки був переданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на підставі договору оренди, не беруться судом до уваги, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 1 квітня 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Господарством були укладені договори оренди автомобіля та напівпричепа, за умовами яких відповідач надав вищезазначеній фізичній особі-підприємцю в тимчасове платне володіння автомобіль "Івеко" реєстраційний номер: ВК 4853 АС та напівпричіп реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ, а останній, у свою чергу, зобов'язався сплачувати Господарству орендну плату за користування цим майном на умовах та в розмірі, передбачених даними угодами (а.с. 74-77).

Вказані угоди підписані уповноваженими представниками їх сторін, а також скріплені печатками вищенаведених суб'єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 2.3 цих договорів автомобіль та напівпричіп, які орендуються, передаються орендареві за актом передачі-приймання протягом трьох днів з моменту підписання даних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2008 року на виконання даних положень між Господарством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були підписані відповідні акти прийому-передачі передбачених у цих договорах транспортного засобу та напівпричепу (а.с. 161-162).

Водночас згідно зі статтею 802 ЦК України страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем. Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється законом.

На виконання вищезазначених приписів у пунктах 3.4 вищенаведених договорів оренди орендодавець та орендар погодили, що страхувальником спірного транспортного засобу є саме Господарство.

Враховуючи вищевикладене, між сторонами і був укладений відповідний договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 листопада 2010 року № ВЕ/6446811 (а також виданий дублікат цього полісу від 22 листопада 2010 року № ВЕ/8378917-55), зі змісту якого вбачається, що страхувальником напівпричепу реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ є саме Господарство.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Товариство мало право звертатися з даним позовом не лише до водія транспортного засобу, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, а й до Господарства як до страхувальника вищезазначеного транспортного засобу, як це прямо передбачено статтею 38 Закону.

У той же час нормативними приписами чинного законодавства не передбачено можливості звільнення страхувальника від здійснення регресних виплат в порядку статті 38 Закону, коли застрахований транспортний засіб передано останнім в оренду.

Як вже було зазначено, дана дорожньо-транспортна пригода сталася за участі транспортного засобу "Івеко" реєстраційний номер: ВК 4853 АС з напівпричепом реєстраційний номер: ВК 1960 ХХ під керуванням ОСОБА_3. Даний факт підтверджується постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 4 лютого 2011 року у справі № 3-153/11 та рішенням Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2012 року у справі № 5011-35/7590-2012, які на час розгляду даного спору набрали законної сили.

Твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього спірної суми грошових коштів у зв'язку з тим, що спірним транспортним засобом в момент настання дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_3 (орендар даного транспортного засобу), який на той час не перебував у трудових відносинах з Господарством, не беруться судом до уваги, оскільки дана обставина не обмежує передбачене статтею 38 Закону право страховика звернутися до страхувальника з відповідним регресним позовом (навіть у випадку керування даними транспортними засобами особами, які не перебувають зі страхувальником у трудових відносинах).

Заперечуючи проти даного позову, Господарство також вказувало на те, що відповідач не знав, не міг та не повинен був знати про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, що свідчить про відсутність його вини, обов'язкова наявність якої в розумінні частини 1 статті 1191 ЦК України є необхідною умовою для стягнення з останнього спірної суми регресних виплат.

Згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Водночас слід зазначити, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Як було зазначено вище, пунктом 38.1.1. Закону (у редакції, чинній на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на те, що стаття 38 Закону є спеціальною нормою по відношенню до статті 1191 ЦК України, яка закріплює лише загальні положення про право зворотної вимоги до особи, а також зважаючи на те, що Товариство у своєму позові посилалося на статтю 38 Закону, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме цієї спеціальної норми, якою передбачено право страховика звернутися, зокрема, до страхувальника з відповідним регресним позовом.

Слід також зазначити, що обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку також закріплений у частині 5 статті 989 ЦК України.

Суд також звертає увагу на те, що адресована Товариству заява Господарства про видачу відповідачу дубліката втраченого полісу № ВЕ/6446811 була датована 30 грудня 2010 року, тобто на наступний день після настання спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Також судом критично оцінюються твердження Господарства про те, що стаття 38 Закону (в чинній редакції) не відсилає до відповідного пункту статті 33 Закону, в якому визначені порядок та строки повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, з огляду на таке.

1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон. Зазначеним нормативно-правовим актом були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак, із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону.

Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Разом з тим, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону (у редакції з 18 вересня 2011 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 22 квітня 2013 року № 5011-12/15483-2012 та від 9 грудня 2015 року у справі № 905/3676/14, а також у спільній постанові палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-1цс14.

У той же час, як було зазначено вище, дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого відповідачем транспортного засобу сталася 29 грудня 2010 року. Відтак, до спірних правовідносин застосуванню підлягає редакція Закону від 2 грудня 2010 року, чинна на момент настання цієї пригоди, у якій вказані неузгодженості та розбіжності в нумерації підпунктів взагалі були відсутні.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог Товариства також не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 6 статті 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Судом встановлено, що сума страхового відшкодування в розмірі 29 232 грн. 16 коп. була сплачена Товариством згідно платіжного доручення від 24 жовтня 2012 року № 6923 в рамках виконавчого провадження № 34259208, відкритого на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2012 року у справі № 5011-35/7590-2012.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з даним позовом 19 жовтня 2015 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля, проставленим відповідальним працівником відділення поштового зв'язку на конверті, в якому дана позовна заява надійшла до суду (а.с. 22).

Вказана позовна заява, згідно вхідного штампу господарського суду Рівненської області, який міститься на першій сторінці позовної заяви Товариства (а.с. 2), надійшла до суду 21 жовтня 2015 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що трирічний строк позовної давності, встановлений законом для звернення з даним позовом у порядку регресу, Товариством пропущений не був.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідачем, ОСОБА_3 чи іншими особами Товариства про настання вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди у встановлений Законом строк, враховуючи сплату позивачем страховику потерпілої особи суми відшкодування у розмірі 29 232 грн. 16 коп., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Господарства цієї суми страхового відшкодування в порядку регресу. Відтак, даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Засуха" (35708, Рівненська область, Здолбунівський район, село Ільпінь, ідентифікаційний код: 34119042) на користь публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 102, ідентифікаційний код: 22868348) 29 232 (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 16 коп. основного боргу, а також 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 грудня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення16.12.2015
Оприлюднено23.12.2015
Номер документу54398274
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —918/1194/15

Постанова від 05.07.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Рогач Л.I.

Ухвала від 21.06.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Рогач Л.I.

Ухвала від 10.06.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Рогач Л.I.

Рішення від 16.12.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Павленко Є.В.

Ухвала від 24.11.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Павленко Є.В.

Ухвала від 10.11.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Павленко Є.В.

Ухвала від 22.10.2015

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Павленко Є.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні