Ухвала

від 17.12.2015 по справі 904/7347/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

17.12.2015 Справа №904/7347/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015 року у справі № 904/7347/15

за заявою Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровської області

до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-ЦЕНТР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання грошових вимог в розмірі 2 605 396,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015 року у справі №904/7347/15 (суддя - Владимиренко І.В.) повернуто заяву Криворізької центральної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-ЦЕНТР" в розмірі 2 605 396,50 грн. та додані до неї документи.

Ухвала мотивована тим, що Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області у встановлений господарським судом строк не усунула недоліки заяви, не подала витребуваних судом документів про сплату судового збору, що унеможливлює прийняття заяви.

При винесенні ухвали суд керувався приписами статей 24 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом В» .

Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційного господарського суду звернулась Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати оскаржуваний судовий акт, повернути справу для подальшого розгляду до господарського суду першої інстанції та звільнити податковий орган від сплати судового збору.

Зокрема, скаржник посилається на те, що судом відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №484-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Проте відповідне фінансування Державної фіскальної служби України та її територіальних органів Кабінетом Міністрів України не здійснено.

Таким чином, у Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області відсутні кошти для сплати судового збору за подання заяви про збільшення грошових вимог у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-ЦЕНТР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Згідно довідки Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 03 вересня 2015 року № 9690/9/04-81-100 та від 06 листопада 2015 року № 14188/8-04-81-100 підтверджується відсутність коштів в зв'язку з тим, що додаткові асигнування по КЕКВ2800 «Інші поточні видатки» на оплату судового збору на 2015 рік не затверджувались, кошти не виділялись.

14.12.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області надійшла заява №16470/9/04-81-100 від 08.12.2015 про відмову від апеляційної скарги.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи відсутні їх обґрунтування поважності їх неявки в засідання апеляційного господарського суду. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення сторін у справі про банкрутство боржника належним чином (див. пункт 3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, колегією суддів встановлено наступне:

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України, а в справах про банкрутство також і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

16 жовтня 2015 року до господарського суду Дніпропетровської області від Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшла заява про визнання грошових вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-ЦЕНТР" у розмірі 2 605 396,50 грн. грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2015 року заяву Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення. Відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області по справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-ЦЕНТР" до розгляду, до закінчення строку на усунення недоліків в заяві. Зобов'язано Криворізьку центральну об'єднану Державну податкову інспекцію головного управління ДФС у Дніпропетровській області у строк до 02 листопада 2015 року усунути недоліки заяви про визнання грошових вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-ЦЕНТР", а саме надати докази сплати судового збору.

Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Дніпропетровській області у встановлений господарським судом строк не усунула недоліки заяви, не подала витребуваних судом документів, а саме сплати судового збору, що унеможливлювало прийняття заяви.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2015 року заяву Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЕКВАТОР-ЦЕНТР" на суму 2605396,50 грн. повернуто кредитору.

Вказана ухвала є предметом апеляційного оскарження.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, роз`яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України, як однієї із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Згідно зі статтею 24 Закону про банкрутство у разі, якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог ч. 3 статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви. Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого ч.1 ст. 23 цього Закону.

Відповідно до статті 5 пункту 21 Закону України В«Про судовий збірВ» в редакції, яка діяла до 1 вересня 2015 року , ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська як орган Державної фіскальної служби України була звільнена від сплати судового збору. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України В«Про судовий збірВ» Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Проте відповідне фінансування Державної фіскальної служби України та її територіальних органів Кабінетом Міністрів України не здійснено, оскільки кошториси відповідних державних органів формуються станом на початок бюджетного року у відповідності з видатками , що надходять з Державного бюджету України на підставі Закону України В«Про державний бюджетВ» на відповідний рік.

Згідно частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Таким чином, позбавлення пільг державних органів фіскальної служби України на законодавчому рівні унеможливлює сплату ними судового збору не тому, що не профінансовані відповідні кошти, а тому, що ці кошти не передбачені взагалі у їх кошторисах, оскільки Згідно з Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України В«Про судовий збірВ» не передбачено внесення змін до Закону України В«Про Державний бюджет України на 2015 рікВ» , а п. 3 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону тільки зобов'язано Кабінет Міністрів України підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону, але станом на час прийняття ухвали, що оскаржується, такі зміни не внесені.

Таким чином, склалася ситуація, коли податкові органи стали з 01.09.2015 року позбавлені пільг по сплаті судового збору за відсутності законодавчо передбаченого механізму перерахування їм відповідних коштів, що за своєю суттю є дискримінаційним заходом щодо них, оскільки вони є виключно бюджетними неприбутковими установами (організаціями) і не мають інших джерел фінансування, так само і власних коштів. Наразі це є порушенням не тільки принципу доступу до правосуддя, але і рівності учасників перед судом, оскільки до 01.09.2015 року органи податкової служби могли вільно сплачувати кошти судового збору в межах звичайно бюджетного фінансування, і наразі вони стали позбавленими такої можливості без відповідної підготовки, внаслідок чого вони і автоматично позбавляються можливості подати свої бюджетні кредиторські вимоги, як у цій справі, оскільки неспроможні оплатити їх подання , навіть у разі їх обґрунтованості.

Ратифікувавши Конвенцію про Захист прав людини та основних свобод, Україна визнала положення цього міжнародного договору частиною національного законодавства і, разом з цим, взяла на себе зобов'язання виконувати рішення Європейського суду з прав людини.

В статті 17 Закону України В«Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» йдеться про те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про Захист прав людини та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В Рішенні Європейського суду з прав людини по справі В«Ейрі проти ІрландіїВ» від 09.10.1979 року (скарга №6289/73) Суд дійшов висновку, що В«недоступна вартість процесу перешкоджала їй звернутися до Високого Суду за рішенням щодо роздільного проживання, отже, відбулося порушення пункту 1 статті 6В» .

Враховуючи вище викладене та те, що податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень і відстоює інтереси держави як суспільного органу, тому позбавлення її права на оскарження шляхом позбавлення пільг по сплаті судового збору не сприяє досягненню балансу суспільних інтересів, а тому суд першої інстанції міг би і звільнити Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від сплати судового збору.

Наразі скаржником подана заява про відмову від апеляційної скарги, яка може бути задоволена.

Відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частина 1 статті 100 Господарського процесуального кодексу України надає право особі, яка подала апеляційну скаргу (подання), відмовитися від неї. Зазначена норма є проявом принципу диспозитивності господарського процесу, який означає можливість особи вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Відмова особи, яка подала апеляційну скаргу, є можливою до винесення постанови апеляційного суду за результатами апеляційного перегляду. Тобто для вчинення цієї процесуальної дії встановлено процесуальний строк, перебіг якого закінчується вказівкою на подію.

Відмова від апеляційної скарги - одностороннє волевиявлення скаржника, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги.

Відмова від апеляційної скарги є проявом принципу диспозитивності, але здійснюється під контролем суду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що заявлена Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області відмова від апеляційної скарги не суперечить діючому законодавству, не порушує охоронювані законом інтереси інших осіб, враховуючи, що іншими учасниками провадження по справі ухвала суду першої інстанції не оскаржується, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти відмову від апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене та керуючись п. 4 ст.ст. 80, 86, 99, ч. 3 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову від апеляційної скарги Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015 року у справі № 904/7347/15

Апеляційне провадження по справі №904/7347/15 припинити.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков