Рішення

від 14.12.2015 по справі 680/733/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/733/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2099/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів: П'єнти І.В.,Талалай О.І.,

секретар Дубова М.В.

за участю: представників сторін та прокурора

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2015 року у справі за позовом прокурора Новоушицького району в інтересах держави в особі Ставчанської сільської ради до ОСОБА_1, головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицького районного управління юстиції Хмельницької області про скасування наказів та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючи із позовом в інтересах держави в особі територіальної громади Ставчанської сільської ради Новоушицького району прокурор Новоушицького району зазначав, що в результаті вивчення стану законності при розпорядженні та використанні земельних ділянок резервного фонду на території району встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області № ХМ / 6823389000:05:002 / 00001642 від 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 2 га, що на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району. Наказом №ХМ/6823389000:05:002/00000275 від 29 січня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ставчанської сільської ради Новоушицього району та передано їй у власність. Також позивач вказує на те, що реєстраційною службою Новоушицького райуправління юстиції 05 березня 2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вищезазначену земельну ділянку, індексний номер 11428491. Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яку отримала ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства відноситься до земель резервного фонду. Також прокурор вказує, що ОСОБА_1 членом КСП «Нове життя», КСП «Нива» та КСП ім. Шевченка, що функціонували на території цієї сільської ради не була, у соціальній сфері села на території сільської ради задіяна не була, на території сільської ради не зареєстрована та не проживає. Прокурор також вважає, що передача ОСОБА_1 земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог ЗК України та Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». А тому прокурор просив суд винести рішення, яким визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області № ХМ /6823389000:05:002 / 00001642, № ХМ /6823389000:05:002 / 00000275 та скасувати рішення реєстраційної служби Новоушицького РУЮ від 05 березня 2014 року.

20 липня 2015 року прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову і просив суд накласти арешт на зазначену вище земельну ділянку.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 20 липня 2015 року заяву прокурора задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого сільського господарства із кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району та надана у власність ОСОБА_1

Рішенням Новоушицького районного суду від 25 вересня 2015 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області № ХМ /6823389000:05:002 /00001642 від 05 грудня 2013 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 2.0000 га на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області в ХМ/6823389000:05:002/00000275 від 29 січня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ставчанської сільської ради, Новоушицького району та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1. Скасовано рішення державного реєстратора Новоушицького районного управління юстиції Хмельницької області Федько І.Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11428491 від 05 березня 2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення базується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на необґрунтованість доводів відносно незаконності наказів з тих підстав, що усі громадяни України мають право на приватизацію земельної ділянки для ведення сільського господарства, тому висновки суду, що оспорюванні накази є незаконними лише на тій підставі, що ОСОБА_1 не є членом сільськогосподарських підприємств та не проживає на території Ставчанської сільської ради суперечать нормам Конституції України та ЗК України. Апелянт вважає, що посилання суду в рішенні на Указ Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» є необґрунтованим, адже цей Порядок діє на період до прийняття нової Конституції України. Тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в позові прокурора відмовити.

ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу. Апелянтка вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, адже суд безпідставно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 було передано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду. Апелянтка вважає, що переважні права третіх осіб на приватизацію землі порушені не були і приватизація спірної земельної ділянки проведена нею у відповідності до законодавства, адже вона дотримала процедури, що визначена законом. Також, ОСОБА_1 вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу було вирішено без її повідомлення та участі.

Представники апелянтів та представник Новоушицького райуправління юстиції апеляційні скарги підтримали і просять їх задовольнити.

Прокурор апеляційні скарги не визнала і просить їх відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Апелянтка ОСОБА_1 та представник Ставчанської сільської ради в судове засідання не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Апеляційні скарги підлягають до задоволення, а судове рішення - скасуванню із ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що земельна ділянка з резервного фонду Ставчанської сільської ради передана ОСОБА_1 в порушення вимог закону так як остання не була членом сільськогосподарських підприємств КСП «Нове життя», КСП «Нива» та КСП ім.. Шевченка, не є працівником соціальної сфери та не зайнята у соціальній сфері с. Ставчани і не проживає на території Ставчанської сільської ради, і не має права на отримання у власність земельної ділянки із земель резервного фонду Ставчанської сільської ради. А тому і оспорюванні накази ГУ Держземагенства щодо спірної земельної ділянки прийняті з порушенням закону та підлягають скасуванню, як і рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_1

Однак, колегія суддів з такими висновками суду не погоджується.

Як вбачається із матеріалів справи наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області № ХМ / 6823389000:05:002 / 00001642 від 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 2 га на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. (а.с. 33).

Наказом цього ж управління Держземагенства у Хмельницькій області від 29 січня 2014 року №ХМ/6823389000:05:002/00000275 затверджено зазначений вище проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ставчанської сільської ради Новоушицького району та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 35).

Реєстраційною службою Новоушицького районного управління юстиції 05 березня 2014 року прийнято рішення (індексний номер 11428491) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. (а.с. 31-32).

Відповідно до постанови КМУ № 442 від 10 вересня 2014 року Державне агентство земельних ресурсів України реорганізовано шляхом перетворення у Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Згідно ч.ч. 1, 9, 10 статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Пунктом 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року № 720/95 встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 ЗК України від 18 грудня 1990 року площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (ч.ч.13, 15 ст.5 ЗК України 1990 року).

Згідно з ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Встановлено, що суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до резервного фонду Ставчанської сільської ради, пославшись на лист відділу Держземагентства у Новоушицькому районі від 03 червня 2015 року № 0-2210-0.3-1495/2-15 (а.с.36).

Згідно положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не було враховано ч. 2 ст. 59 ЦПК України, адже відповідно до ст. 5 ЗК України 1990 року допустимим доказом підтвердження площі земель сформованого резервного фонду, а також їх місця розташування, є відповідне рішення Ставчанської сільської ради з планово-картографічними матеріалами. що принципи допустимості доказів.

Разом з тим колегією суддів встановлено, що згідно картографічних матеріалів Ставчанської сільської ради станом на 01 травня 1991 року земельний масив урочище „Тараща", до якого входить спірна земельна ділянка, відносився до земель, що перебували в постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства „Нива" с. Ставчани.

Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 від 14 червня 1995 року (а.с.165-166) колективному сільськогосподарському підприємству „Нива" с. Ставчани згідно з рішенням Ставчанської сільської ради від 16 квітня 1995 року № 2 передано в колективну власність 701,7 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У зв'язку з цим оновлено планово-картографічні матеріали Ставчанської сільської ради станом на 01 травня 1995 року, за якими цей же земельний масив згідно умовних позначень відноситься до земель запасу сільської ради.

Колегія суддів вважає, що посилання прокурора на те, що у останніх планово-картографічних матеріалах (станом на 1995 рік) землі резервного фонду помилково позначені як землі запасу, за відсутності відповідного рішення Ставчанської сільської ради щодо площі земель сформованого резервного фонду, а також їх місця розташування не ґрунтуються на доказах, а відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає, а тому доводи апеляційних скарг щодо порушення норм матеріального та процесуального права є обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 303, 313, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові прокурора Новоушицького району в інтересах держави в особі Ставчанської сільської ради до ОСОБА_1, Головного управління Держземагенства у Хмельницької області, Реєстраційної служби Новоушицького районного управління юстиції Хмельницької області про скасування наказів та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

Головуючий у першій інстанції - Шуригіна О.В. Справа № 22ц/792/2099/15

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія № 2