Постанова

від 16.12.2015 по справі 815/6295/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6295/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 15.10.2015 р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області повідомлення-рішення №0002002201 від 15.10.2015р. про збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» (код ЄДРПОУ 37872871) з податку на додану вартість на суму 539343,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 269672,00 грн.; стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача в період, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству. Так, позивач зазначив, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ», ТОВ «ОКТАН+», ТОВ «ТАРВОС», ТОВ «ЕКОІНФОРМ», що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

08.12.2015р. (вх. № 32146/15) від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином та завчасно.

Згідно ч. 6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення №309 від 14.09.2015р, наказу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про проведення позапланової виїзної документальної перевірки № 424-п від 14.09.2015р., згідно п.п.75.1 ст.75, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» (код ЄДРПОУ 37872871) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 39643426) за квітень 2015р., ТОВ «ОКТАН+» (код ЄДРПОУ 39291235) за квітень 2015р., ТОВ «ТАРВОС» (код ЄДРПОУ 39530906) за квітень 2015р., ТОВ «ЕКОІНФОРМ» (код ЄДРПОУ 31443324) за травень 2015р.

За результатами перевірки складено акт № 2455/22-01/37872871 від 30.09.2015р. «Про результати документальної позапланової перевірки приватного товариства з обмеженою відповідальністю Грін Міт» (код ЄДРПОУ 37872871) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платниками податків з ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ», код за ЄДРПОУ 39643426 за квітень 2015р., ТОВ «ОКТАН+», код за ЄДРПОУ 39291235, за квітень 2015р., ТОВ «ТАРВОС», код ЄДРПОУ 39530906 за квітень 2015р., ТОВ «ЕКОІНФОРМ», код ЄДРПОУ 31443324 за травень 2015р.» (а.с. 8-24), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п. 41.1 ст.41, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету знижена всього на суму 539342,99 грн., в тому числі за квітень 2015р. на 328786,58 грн., за травень 2015р. на 210556,41 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 15.10.2015р. про збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» (код ЄДРПОУ 37872871) з податку на додану вартість на суму 539343,00 грн. та застосувано штрафні санкції у розмірі 269672,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали викладені податковим органом в акті перевірки висновки про завищення податкового кредиту по фінансово-господарських операціях позивача з ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ», ТОВ «ОКТАН+», ТОВ «ТАРВОС», ТОВ «ЕКОІНФОРМ».

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.78.2 ст. 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження. Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Відповідно п.п. 78.4-78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що копії направлень на перевірку та наказу державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 424-п від 14.09.2015р. вручено під розписку директору ТОВ «Грін Міт» Рудницькій Наталії Геннадіївні.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 15.10.2015 р. зазначено порушення п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тоді як в акті перевірки зафіксовано виявлені під час проведення перевірки порушення п. 41.1 ст.41, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201, п.201.10 Податкового кодексу України.

Згідно акту перевірки, за період з 01.104.2015р. по 31.05.2015р. ТОВ «Грін Міт» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 709067,00 грн. (а.с.10).

У ході проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Грін Міт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платниками податків ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 39643426) за квітень 2015р., ТОВ «ОКТАН+» (код ЄДРПОУ 39291235) за квітень 2015р., ТОВ «ТАРВОС» (код ЄДРПОУ 39530906) за квітень 2015р., ТОВ «ЕКОІНФОРМ» (код ЄДРПОУ 31443324) за травень 2015р. встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 539342,99 грн., в тому числі за квітень 2015р. на 328786,58 грн., за травень 2015р. на 210556,41 грн.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначених контрагентів, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 15.04.2015р. між ТОВ «ОКТАН+» (код ЄДРПОУ 39291235) (Постачальник) та ТОВ «Грін Міт» (Покупець) укладено договір №ДГ-2/25, відповідно п.1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупця продукти рослинного походження - їстівну зелень та овочі в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар. Згідно п.5 вказаного договору у ціну товару включаються: фактична вартість товару, податок на додану вартість (ПДВ), витрати з підготовки, упаковки, вантажно-розвантажувальних робіт і транспортної доставки товару до складу покупця. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 30% передплати за замовлену партію товару та остаточного розрахунку впродовж 10 банківських днів після отримання покупцем партії товару за умови дотримання умов п. 5.4 договору. Згідно п. 5.4 договору підставою для здійснення покупцем остаточного розрахунку за товар є надання постачальником податкової накладної (т. 1, а.с. 62-66).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: №№14-21 від 17.04.2015р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими до суду копіями квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с. 103-108).

Для підтвердження факту отримання товару позивачем надано засвідчені копії видаткових накладних: №№84, 85, 87, 90, 91, 92 від 17.04.2015р. (т.1, а.с. 133-142).

На підтвердження транспортування товару та вантажних робіт надано копії товарно-транспортних накладних: №35 від 17.04.2015р. (т.1, а.с. 151-152).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними (128125,95 грн.) включено у квітні 2015р. до податкового кредиту, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду та відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідний період.

На підтвердження оплати згідно зазначеного договору позивачем надано засвідчену копію платіжного доручення: №2688 від 04.06.2015р. (т.1, а.с. 182).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок про порушення п.198.3 ст.198, п.201, п.201.10 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «ОКТАН+» у квітні 2015 р. на суму 128125,95грн. зроблено в зв'язку з тим, що в ході перевірки не отримано сертифікат якості, сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарну довідку або ветеринарне свідоцтво та заявки постачальнику на необхідну кількість товару на підтвердження фактичного отримання вказаного товару від ТОВ «ОКТАН+». Також відповідач вказав, що перевіркою не надано будь-якого іншого документального підтвердження місця виконання зобов'язань постачальником.

Будь-яких інших підстав для невизнання відповідачем вказаних сум податкового кредиту по операціях із ТОВ «ОКТАН+» в акті перевірки не наведено.

Судом встановлено, що 27.02.2015р. між ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 39643426) (Постачальник) та ТОВ «Грін Міт» (Покупець) укладено договір №КК02, відповідно п.1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупця продукти рослинного походження - їстівну зелень та овочі в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар. Згідно п.5 вказаного договору у ціну товару включаються: фактична вартість товару, податок на додану вартість (ПДВ), витрати з підготовки, упаковки, вантажно-розвантажувальних робіт і транспортної доставки товару до складу покупця. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 30% передплати за замовлену партію товару та остаточного розрахунку впродовж 10 банківських днів після отримання покупцем партії товару за умови дотримання умов п. 5.4 договору. Згідно п. 5.4 договору підставою для здійснення покупцем остаточного розрахунку за товар є надання постачальником податкової накладної (т. 1, а.с. 67-69).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: №№2-7 від 01.04.2015р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими до суду копіями квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с. 88-94).

Для підтвердження факту отримання товару позивачем надано засвідчені копії актів видаткових накладних: №№2-7 від 01.04.2015р. (т.1, а.с. 109-115, 118-119, 120-123).

На підтвердження транспортування товару та вантажних робіт надано копії товарно-транспортних накладних: №21 від 01.04.2015р., № 1 від 01.05.2015р (т.1, а.с.116-117, 124-125).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними в розмірі 108097,07 грн. включено у квітні 2015р. до податкового кредиту, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду та відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідний період.

На підтвердження оплати згідно зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії платіжних доручень: № 2738 від 07.07.2015р., № 2740 від 08.07.2015р., №2710 від 23.06.2015р., № 2704 від 16.06.2015р., № 2761 від 16.07.2015р., № 2645 від 13.05.2015р., № 2676 від 03.06.2015р. (т.1, а.с. 187-191).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок про порушення п.198.3 ст.198, п.201, п.201.10 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» у квітні 2015 р. на суму 108097,07 грн. зроблено в зв'язку з тим, що в ході перевірки не отримано сертифікат якості, сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарну довідку або ветеринарне свідоцтво та заявки постачальнику на необхідну кількість товару на підтвердження фактичного отримання вказаного товару від ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ». Також відповідач вказав, що перевіркою не надано будь-якого іншого документального підтвердження місця виконання зобов'язань постачальником.

Будь-яких інших підстав для невизнання відповідачем вказаних сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях із ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» в акті перевірки не наведено.

Судом встановлено, що 25.08.2015р. між ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» та ТОВ «ФУДС-ГРУП» укладено договір про відступлення права вимоги № ГКФ-08, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги залишку боргу у сумі 1854636,21 грн., що виник за договором № КК-02 від 27.02.2015р. (т.1, а.с. 192-193).

На підтвердження оплати згідно вказаного договору позивачем надано до суду засвідчені копії платіжних доручень: № 2862 від 29.09.2015р., № 2829 від 02.09.2015р., № 2832 від 07.09.2015р., № 2862 від 29.09.2015р., № 2707 від 17.06.2015р., № 2831 від 03.09.2015р., № 2833 від 09.09.2015р., № 2829 від 02.09.2015р., № 2833 від 09.09.2015р., № 2832 від 07.09.2015р., № 2832 від 07.09.2015р. (т.1, а.с. 187-199).

Судом встановлено, що 29.01.2015р. між ТОВ «ТАРВОС» (код ЄДРПОУ 39530906) (Постачальник) та ТОВ «Грін Міт» (Покупець) укладено договір №Т-2, відповідно п.1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупця продукти рослинного походження - їстівну зелень та овочі в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар. Згідно п.5 вказаного договору у ціну товару включаються: фактична вартість товару, податок на додану вартість (ПДВ), витрати з підготовки, упаковки, вантажно-розвантажувальних робіт і транспортної доставки товару до складу покупця. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 30% передплати за замовлену партію товару та остаточного розрахунку впродовж 10 банківських днів після отримання покупцем партії товару за умови дотримання умов п. 5.4 договору. Згідно п. 5.4 договору підставою для здійснення покупцем остаточного розрахунку за товар є надання постачальником податкової накладної (т. 1, а.с. 72-76).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: №№15-19 від 10.04.2015р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими до суду копіями квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с. 95-98).

Для підтвердження факту отримання товару позивачем надано засвідчені копії видаткових накладних: №№113-117 від 10.04.2015р. (т.1, а.с.143-148).

На підтвердження транспортування товару та вантажних робіт надано копію товарно-транспортної накладної: №12 від 10.04.2015р. (т.1, а.с.149).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними (92563,56 грн.) включено у квітні 2015р. до податкового кредиту, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду та відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідний період.

На підтвердження оплати згідно зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії платіжних доручень: № 2644 від 12.05.2015р., № 2611 від 21.04.2015р., № 2612 від 27.04.2015р. (т.1, а.с. 206-208).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок про порушення п.198.3 ст.198, п.201, п.201.10 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «ТАРВОС» у квітні 2015 р. на суму 92563,56 грн. зроблено в зв'язку з тим, що в ході перевірки не отримано сертифікат якості, сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарну довідку або ветеринарне свідоцтво та заявки постачальнику на необхідну кількість товару на підтвердження фактичного отримання вказаного товару від ТОВ «ТАРВОС». Також відповідач вказав, що перевіркою не надано будь-якого іншого документального підтвердження місця виконання зобов'язань постачальником. Крім того, відповідач звернув увагу, що згідно даних ІС «Податковий блок» за відповідний період є розбіжності, зокрема ТОВ «ТАРВОС» не відображено податкові зобов'язання з ТОВ «Грін Міт».

Будь-яких інших підстав для невизнання відповідачем вказаних сум податкового кредиту по операціях із ТОВ «ТАРВОС» в акті перевірки не наведено.

Судом встановлено, що 01.05.2015р. між ТОВ «ЕКОІНФОРМ» (код ЄДРПОУ 31443324) (Постачальник) та ТОВ «Грін Міт» (Покупець) укладено договір №ДГ-0000005, відповідно до п.1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупця продукти рослинного походження - їстівну зелень та овочі в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар. Згідно п.5 вказаного договору у ціну товару включаються: фактична вартість товару, податок на додану вартість (ПДВ), витрати з підготовки, упаковки, вантажно-розвантажувальних робіт і транспортної доставки товару до складу покупця. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом 30% передплати за замовлену партію товару та остаточного розрахунку впродовж 10 банківських днів після отримання покупцем партії товару за умови дотримання умов п. 5.4 договору. Згідно п. 5.4 договору підставою для здійснення покупцем остаточного розрахунку за товар є надання постачальником податкової накладної (т. 1, а.с. 77-88).

За наслідками вказаних правовідносин позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від контрагента податкових накладних: №№9-13 від 09.05.2015р., №№24-27 від 18.05.2015р., 61-64 від 25.05.2015р., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими до суду копіями квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для підтвердження факту отримання товару позивачем надано засвідчені копії видаткових накладних: №№5-9 від 09.05.2015р. , №№18-21 від 18.05.2015р., №№ 30-33 від 25.05.2015р. (т.1, а.с.155-175).

На підтвердження транспортування товару та вантажних робіт надано копію товарно-транспортної накладної: №53 від 24.05.2015р. (т.1, а.с.176).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними в розмірі 210556,41 грн. включено у травні 2015р. до податкового кредиту, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду та відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідний період.

На підтвердження оплати згідно зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії платіжних доручень: № 2711 від 23.06.2015р., № 2705 від 16.06.2015р., № 2736 від 06.07.2015р., № 2746 від 13.07.2015р., № 2706 від 16.06.2015р., № 2752 від 14.07.2015р. (т.1, а.с. 200-205).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок про порушення п.198.3 ст.198, п.201, п.201.10 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «ЕКОІНФОРМ» у травні 2015 р. зроблено в зв'язку з тим, що в ході перевірки не отримано сертифікат якості, сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, якісне посвідчення, ветеринарну довідку або ветеринарне свідоцтво та заявки постачальнику на необхідну кількість товару на підтвердження фактичного отримання вказаного товару від ТОВ «ЕКОІНФОРМ». Також відповідач вказав, що перевіркою не надано будь-якого іншого документального підтвердження місця виконання зобов'язань постачальником. Будь-яких інших підстав для невизнання відповідачем вказаних сум валових витрат та податкового кредиту по операціях із ТОВ «ТАВРОС» в акті перевірки не наведено.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях із ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ», ТОВ «ОКТАН+», ТОВ «ТАРВОС», ТОВ «ЕКОІНФОРМ», суд оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи і вважає, що ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Актом перевірки позивача № 2455/22-01/37872871 від 30.09.2015р. підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому, як вбачається з акта та протилежного не доводилось відповідачем, відсутність або невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлена.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Як встановлено судом та протилежного не доводилось відповідачем, надані ТОВ «Грін Міт» документи, складені за результатами проведених операцій з ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ», ТОВ «ОКТАН+», ТОВ «ТАРВОС», ТОВ «ЕКОІНФОРМ», містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані контрагентами та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог ст.201 ПК України. В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного реєстру податкових накладних №304407, №304408, №1763570 (т.1, а.с.82-84).

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ», ТОВ «ОКТАН+», ТОВ «ТАРВОС», ТОВ «ЕКОІНФОРМ».

Крім того, позивачем на підтвердження здійснення розрахунків з контрагентами надано до суду засвідчені копії виписок по рахунках (т.1, а.с. 211-250; т.2, а.с. 1-18)

Суд також враховує, що позивачем надано документи, які підтверджують пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що вказані в акті перевірки господарські операції ТОВ «Грін Міт» з ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ», ТОВ «ОКТАН+», ТОВ «ТАРВОС», ТОВ «ЕКОІНФОРМ» пов'язані з оптовою торгівлею зеленню, коренеплодами, фруктами та овочами. Фактичного отриманні від постачальників ТОВ «КЛАБ КОНСАЛТ» за договором постачання № КК-02 від 27.02.2015р., ТОВ «ОКТАН+» за договором постачання № ДГ-2/25 від 15.04.2015р., ТОВ «ТАРВОС» за договором постачання № Т-2 від 29.01.2015р., ТОВ «ЕКОІНФОРМ» за договором постачання № ДГ-0000005 від 01.05.2015р. овочі, зелень, коренеплоди, фрукти в подальшому поставлялись на підприємства оптово-роздрібної торгівлі: ТОВ "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) та інші.

На підтвердження подальшої реалізації товарів, отриманих від вказаних контрагентів позивачем надано до суду засвідчені копії: видаткових накладних, картки рахунку №281 (т.2, а.с. 37-65).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано належно оформлені відповідні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку для підтвердження здійснення господарського та податкового обліку для підтвердження здійснення господарських операцій з вищенаведеними контрагентами.

Щодо висновків податкового органу про відсутність документального підтвердження місця виконання зобов'язань постачальником, суд зазначає, що вони є необґрунтованими та спростовуються документально, зокрема наданими до суду позивачем та приєднаними до матеріалів справи копіями договорів суборенди складів (№ПР/СК-56 від 01.12.2014р., №ПР/СК-38 від 01.12.2014р., №ПР/СК-44 від 01.12.2015р.) та договорів оренди холодильних камер (№ПР/ХК-4а від 01.12.2014р., №ПР/ХК-5а від 01.12.2014р.) (т.2, а.с. 19- 27).

Доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано. Враховуючи зазначене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 2455/22-01/37872871 від 30.09.2015р. безпідставні та спростовуються документально.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи.

З урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів між позивачем та його контрагентами, спираючись на акти про неможливість проведення зустрічних звірок та листи (податкову інформацію) інших податкових органів та, без самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентами правочинів.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства постачальником-контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» порушує вимоги податкового законодавства, окрім посилання на те, що відповідно до звітності контрагентів у них відсутні засоби для виконання умов договору. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання товару, робіт.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 0002002201 від 15.10.2015 р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь позивача сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» до державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 15.10.2015 р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0002002201 від 15.10.2015р. про збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» (код ЄДРПОУ 37872871) з податку на додану вартість на суму 539343,00 грн. (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч триста сорок три грн. 00 коп.) та застосування штрафних санкцій у сумі 269672,00 грн. (двісті шістдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 00 коп.).

Стягнути з державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Міт» (код ЄДРПОУ 37872871) судовий збір у розмірі 12 136,00 грн. (дванадцять тисяч сто тридцять шість гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.П. Самойлюк