Постанова

від 11.12.2015 по справі 826/21087/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2015 року                     № 826/21087/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва – Шулежко В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро ЛТД» про стягнення коштів з рахунків платника,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) до товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро ЛТД» (далі – відповідач) про стягнення коштів з рахунків платника в розмірі 61380,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість внаслідок несплати у встановлений законодавством строк самостійно задекларованих зобов'язань за 2012 рік.

Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як платник податків відповідач перебуває на обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 37949781.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за 2012 рік, в якій самостійно визначено суму авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 59 422,00 грн. з визначеним щомісячним платежем у розмірі 4952,00 грн.

У встановлені строки грошові зобов'язання відповідачем на суму 59 424,00 грн. не сплачені (а саме: за березень-грудень 2013 року - 490 520,00 грн. (10*4952,00 грн.), січень-лютий 2014 року - 9904,00 грн. (2*4952,00 грн.).

Також, 20.12.2013 відповідачем подану звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, в якій платником самостійно визначено суму ПДВ у розмірі 18 683,00 грн.

При цьому, згідно облікової картки платника, частина боргу з ПДВ у розмірі 16 726,00 грн. погашена за рахунок переплати.

Таким чином, станом на дату подання даного позову податковий борг з податку на додану вартість складає 1956,78 грн.

З метою погашення податкової заборгованості позивачем сформовано та надіслано податкову вимогу від 24.02.2014 № 269-25 і прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 23.10.2014 № 23178.

Станом на час звернення до суду з даним позовом за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 61 380,78 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо сплати податків і зборів на момент їх виникнення та розгляду справи регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755- VI.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як передбачено статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст. 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Станом на час розгляду справи та прийняття рішення по суті, відповідачем доказів про сплату зазначеної суми заборгованості не надано, як і не надано доказів щодо оскарження податкової вимоги.

У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи те, що відповідач у встановлений судом строк своїм правом на подання письмових заперечень проти позову не скористався, не спростував твердження позивача, доказів погашення зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183--2 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро ЛТД» (код ЄДРПОУ 37949781) кошти в розмірі 61 380,78 грн. з його рахунків у банках, що будуть наявні станом на момент виконання судового рішення.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                           В.П. Шулежко