Постанова

від 09.12.2015 по справі 826/23023/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2015 року 14:29 № 826/23023/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Гарника К.Ю., Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши адміністративну справу

за позовом Державного концерну "Укроборонпром"

до Кабінету Міністрів України

третя особа Державне підприємство "Антонов",

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

Міністерство фінансів України

про визнання протиправним та скасування акту.

за участю представників сторін:

представник позивача: Костецький М.Ю.

представник відповідача: Жамбровський М.С.

представник третьої особи 1: Христофоров О.В., Конюк Ю.В.

представник третьої особи 2: Самборський В.С.

представник третьої особи 3: Коваленко О.М.

представник третьої особи 4: Сотнікова І.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.12.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, в особі Державного концерну "Укроборонпром" (надалі - Позивач), звернувся з позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - Відповідач) третя особа: Державне підприємство "Антонов" (надалі - третя особа 1), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (надалі - третя особа 2) про визнання незаконними та скасувати п. п. 1,2,3,5,6 розпорядження Кабінету Міністрів України № 476-р від 22 квітня 2009 року "Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" в частині, що стосується випуску облігацій Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" /погодження з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант".

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 10 липня 2009 року, згідно з Розпорядженням № 758 Кабінету Міністрів України від 01.07.2015 р., Наказом № 476 Міністерства промислової політики України вирішено припинити Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова». 22 січня 2010 року Наказом № 17 Міністерства промислової політики України Державне підприємство «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» перейменоване у Державне підприємство «Антонов», яке стало правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав і обов'язків Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова». При цьому, 31 березня 2015 р. Постановою № 269 «Деякі питання державного підприємства «Антонов» Кабінету Міністрів України Державне підприємство «Антонов» включено до складу Державного концерну «Укроборонпром»; передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Антонов» із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління Державного концерну «Укроборонпром»; внесено відповідні зміни до Статуту Державного концерну «Укроборонпром». Наразі існує загроза примусового стягнення з ДП «Антонов» грошових коштів, сплачених за державною гарантією, в силу ст. 17 Бюджетного кодексу України, яка встановлює, що у разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами. Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

В судове засідання Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що спірне Розпорядження Кабінету Міністрів України видано у відповідності з вимогами чинного законодавства України та просив суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог в повному обсязі.

Державне підприємство «Антонов» (надалі - третя особа 1) подало до суду письмові пояснення у справі, в яких заявило про підтримку позовних вимог Державного концерну «Укроборонпром», посилаючись (обґрунтовуючи незаконність спірного Розпорядження), серед іншого, на практику Європейського суду з прав людини.

Представник Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (надалі - третя особа 2) надала суду письмові пояснення, в яких пояснила, що Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) було здійснено реєстрацію випуску та проспекту емісії облігацій Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (код за ЄДРПОУ 14310325) серії А в кількості 515 000 шт. відсоткових іменних забезпечених облігацій номінальною вартістю 1 000 грн. на загальну суму 515 млн. грн., та серії В у кількості 343 000 шт. відсоткових іменних забезпечених облігацій номінальною вартістю 1 000 грн. на загальну суму 343 млн. грн., про що було видано тимчасові свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій; ДКЦПФР було здійснено реєстрацію звітів про результати відкритого (публічного) розміщення облігацій Державного підприємства «Антонов» (код за ЄДРПОУ 14307529) (правонаступника Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант») серії А в кількості 484 778 шт. відсоткових іменних забезпечених облігацій номінальною вартістю 1 000 грн. на загальну суму 484 млн. 778 тис. грн., про що 15.09.2010 року було видане свідоцтво про реєстрацію випуску-облігацій від 16.07.2009 року №189/2/09, серії В у кількості 94 128 шт. відсоткових іменних забезпечених облігацій номінальною вартістю 1 000 грн. на загальну суму 94 128 000 грн., про що 15.09.2010 року було видане свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 16.07.2009 року №190/2/09. В подальшому, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) були видані розпорядження від 18.03.2015 про скасування реєстрації випуску облігацій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій Державного підприємства «Антонов», відповідно, серій А та В.

Для з'ясування всіх обставин справи судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - третя особа 3) та Міністерство фінансів України (надалі - третя особа 4).

Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надано до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на відповідність дій Відповідача положенням чинного законодавства України та представник третьої особи 3 просив відмовити Позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Представник Міністерства фінансів України надав суду письмові пояснення, в яких також просив відмовити Позивачеві в задоволенні позовних вимог та посилаючись на відповідність дій Відповідача положенням чинного законодавства України, а отже позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2009 року Кабінетом Міністрів України (надалі - Кабмін) прийнято розпорядження №476-р «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (надалі - Розпорядження №476-р), правонаступником якого є державне підприємство «АНТОНОВ» (надалі - ДП «АНТОНОВ»).

Розпорядження №476-р було опубліковане в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» 21.05.2009 року №88.

Відповідно до пункту 1 Розпорядження № 476-р Кабмін погодився з пропозицією Міністерства промислової політики України (надалі - Мінпромполітики) щодо випуску облігацій Харківським державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1 620 000 000,00 грн. та ДП «КАЗ «Авіант» на суму 858 000 000,00 грн. з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років (далі - облігації), в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії.

На виконання пункту 4 Розпорядження № 476-р, інвестиційний проект ДП «КАЗ «Авіант» впровадження серійного виробництва літаків і агрегатів Ан-148 погоджено ЦС ДП «Укрдержбудекспертиза» та Міністерством економіки України.

Крім того, на виконання пункту 5 Розпорядження № 476-р, з метою фінансування виробничої діяльності підприємства ДП «КАЗ «Авіант» та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками на суму 515 млн. грн. та добудови літаків на суму 343 млн. грн., в рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років Мінпромполітики, як органом управління ДП «КАЗ «Авіант», видано наказ від 30.06.2009 року № 438 (надалі - Наказ № 438) щодо відкритого (публічного) розміщення облігацій ДП «КАЗ «Авіант» (надалі - Емітент) загальною кількістю 858 тис, вартістю 1000,00 (одна тис. грн.).

В свою чергу, на виконання вимог статті 17 Бюджетного кодексу України, статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Розпорядження № 476-р Кабміну в особі першого заступника Міністра фінансів України надано державну гарантію від 30.06.2009 року № 28010-02/76 в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями ДП «КАЗ «Авіант» на суму 858 млн. гривень.

Між Кабінетом Міністрів України та ДП "Антонов" укладено договір від 30.06.2009 року № 28010-02/79 "Про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантій зобов'язань Кабінету Міністрів України".

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 договору № 28010-02/79 виконання зобов'язання Емітента щодо відшкодування витрат (витрати державного бюджету на виконання Кабінету Міністрів України гарантійних зобов'язань, згідно з вищезазначеною державною гарантією) забезпечується: правом договірного списання коштів у сумі Витрат на користь держави України та на вимогу Мінфіна з усіх поточних та вкладних, (депозитних) рахунків емітента; нарахуванням, та сплатою пені, відповідно до договору № 28010-02/79.

Згідно із п. 6.2 ст. 6 договору №28010-02/79 емітент зобов'язується, у разі виникнення витрат, протягом 30 календарних днів з моменту здійснення платежу гарантом на виконання гарантійних зобов'язань, відшкодувати ці витрати шляхом перерахування відповідних сум на користь держави України на вказаний Мінфіном рахунок Державного казначейства України.

Наказом № 476 Міністерства промислової політики України вирішено припинити Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова».

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного підприємства «Антонов» від 31 березня 2015 р. № 269 Державне підприємство «Антонов» включено до складу Державного концерну «Укроборонпром»; передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Антонов» із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління Державного концерну «Укроборонпром»; внесено відповідні зміни до Статуту Державного концерну «Укроборонпром».

Позивач вважає, що Розпорядження №870 від 06.09.2005 року та №950 від 18.07.2007 року прийняте Відповідачем в супереч вимогам законодавства, звернувся з відповідним позовом до суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 квітня 2009 року Розпорядженням №476-р «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (спірне Розпорядження Відповідача) Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Харківським Державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1 620 000 тис. гривень та Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант» (ДП КиАЗ «Авіант») на суму 858 000 тис. гривень з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років, в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії (Пункт 1 в редакції Розпорядження КМ № 821-р ( 821-2009-р ) від 17.07.09 р.; із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1480-р ( 1480-2010-р ) від 21.07.10 р.). Пунктом 2 спірного Розпорядження уповноважено виконуючого обов'язки Міністра фінансів Уманського І.І. підписати документи щодо надання державних гарантій в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями.

Також, відповідно до тексту спірного Розпорядження, вказаним документом Відповідач доручив: Мінпромполітики з метою випуску облігацій вжити заходів до: проведення аудиторської перевірки діяльності Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» у 2008 році та I кварталі 2009 року; визначення рівня рейтингової оцінки відповідного випуску облігацій, визначеної одним з уповноважених рейтингових агентств або одним із визнаних Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку міжнародних рейтингових агентств; підготовки підприємствами інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років з урахуванням затверджених Мінекономіки методичних рекомендацій з розроблення бізнес-плану підприємств та подання їх зазначеному Міністерству для проведення експертизи; складення підприємствами планів реструктуризації кредиторської заборгованості; внесення відповідних змін до фінансових планів підприємств з урахуванням випуску облігацій; Мінекономіки організувати проведення експертизи поданих підприємствами інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років; Мінпромполітики після проведення експертизи інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009-2015 років: 1) разом з Мінфіном, Мінекономіки і Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку забезпечити в межах своєї компетенції випуск облігацій; 2) для надання державних гарантій в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями вжити заходів до: відкриття підприємствами в органах Державного казначейства рахунків для зарахування коштів, що надходитимуть від розміщення облігацій; укладення підприємствами з Мінфіном договорів про відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути у разі виконання державою гарантійних зобов'язань. У договорах передбачається відшкодування підприємствами витрат державного бюджету, пов'язаних з виконанням державою гарантійних зобов'язань, і сплата пені за кожний день прострочення відшкодування зазначених витрат; 3) разом з Мінфіном внести до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо сплати відсоткового доходу за облігаціями за рахунок коштів державного бюджету, зокрема за рахунок коштів Стабілізаційного фонду; 4) забезпечити звернення підприємств до банків з клопотаннями про купівлю облігацій: Харківського державного авіаційного підприємства на суму 1 620 000 тис. гривень, у тому числі 1 237 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 383 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим розпорядженням облігаціями усіх серій (Абзац другий підпункту 4 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1480-р (1480-2010-р) від 21.07.10 р.); Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» на суму 858 000 тис. гривень, у тому числі 515 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 343 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим Розпорядженням облігаціями усіх серій (Абзац третій підпункту 4 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1480-р (1480-2010-р) від 21.07.10 р.).

Також, згідно спірного Розпорядження, Відповідачем в особі першого заступника Міністра фінансів України в забезпечення виконання зобов'язань за облігаціями ДП КиАЗ «Авіант» було надано Державну гарантію від 30.06.2009 року № 28010-02/76 на суму 858 млн. грн. зі змінами від 30.07.2010 року № 28010-02/76/1.

Між ДП КиАЗ «Авіант» та Міністерством фінансів України 30.06.2009 року було укладено договір №28010-02/79 «Про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути на виконання гарантій зобов'язань Кабінету Міністрів України». Відповідно до п. 3. 2 ст. 3 зазначеного договору виконання зобов'язання емітента щодо відшкодування витрат (витрати державного бюджету на виконання Кабінету Міністрів України гарантійних зобов'язань, згідно з вищезазначеною Державною гарантією) забезпечується: правом договірного списання коштів у сумі Витрат на користь держави України та на вимогу Міністерства фінансів України з усіх поточних та вкладних, (депозитних) рахунків емітента; нарахуванням та сплатою пені. Згідно із п. 6.2 ст. 6 договору № 28010-02/79 емітент зобов'язується, у разі виникнення витрат, протягом 30 календарних днів з моменту здійснення платежу гарантом на виконання гарантійних зобов'язань, відшкодувати ці витрати шляхом перерахування відповідних сум на користь держави України на вказаний Міністерством фінансів рахунок Державного казначейства України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2009 року відповідно до Розпорядження № 758 «Про реорганізацію Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Мінпромполітики щодо реорганізації Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом його приєднання до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К. Антонова».

Наказом № 476 від 10.07.2009 року «Про припинення шляхом реорганізації ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» Міністерства промислової політики України вирішено припинити юридичну особу - Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова».

Крім того, 22.01.2010 року Наказом № 17 Мінпромполітики України Державне підприємство «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» перейменоване у Державне підприємство «Антонов», яке стало правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав і обов'язків Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» (та, відповідно, Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант»), затверджено нову редакцію статуту Державного підприємства «Антонов».

Постановою № 269 від 31.03.2015 року «Деякі питання державного підприємства «Антонов» Кабінету Міністрів України Державне підприємство «Антонов» включено до складу Державного концерну «Укроборонпром»; передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Антонов» із сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі в управління Державного концерну «Укроборонпром»; внесено відповідні зміни до Статуту Державного концерну «Укроборонпром».

Згідно з ч. 5 ст. 120 Господарського кодексу України концерном є статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Закон України №3531-VI від 16 червня 2011 року «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» (ст. 4) визначає, що Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової ради Концерну.

Постановою №993 від 31 серпня 2011 р. «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром» Кабінету Міністрів України затверджено Статут Державного концерну «Укроборонпром».

У відповідності з п. п. 5 - 7 Статуту Позивача, Концерн набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації. Концерн має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, знак для товарів і послуг, логотип, печатки та штампи із своїм найменуванням і зображенням логотипу та бланки; Концерн діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань; Концерн відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, на яке згідно із законодавством може бути звернено стягнення.

З огляду на положення ст. 120 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України №3531-VI від 16 червня 2011 року «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» учасники Концерну знаходяться у відносинах фінансової залежності один від одного.

У відповідності до ч. 8, ч. 9 Бюджетного кодексу України, у разі виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами. Якщо договором між Кабінетом Міністрів України (Радою міністрів Автономної Республіки Крим чи виконавчим органом міської ради за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради) та суб'єктом господарювання передбачаються зобов'язання такого суб'єкта господарювання з погашення та обслуговування кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань за договором тягне перехід до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) зобов'язань за такими кредитами (позиками). Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно з положеннями п. п. 17 та 18 Статуту Державного концерну «Укроборонпром», Концерн утворений з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб'єктами господарювання державного сектору економіки, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами. На Концерн, серед іншого, покладаються завдання здійснення централізованого регулювання, контролю та координації діяльності учасників Концерну, зокрема тих, які в установленому порядку одержали право на експорт, імпорт продукції та послуг військового призначення та подвійного використання, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, сприяння підвищенню ефективності використання і розвитку експортного, виробничого та науково-технічного потенціалу учасників Концерну. Згідно з п. 29 Статуту одним з джерел формування майна Концерну є внески учасників Концерну. У відповідності з п. 15 Статуту Державного концерну «Укроборонпром» Державне підприємство «Антонов», як учасник Концерну, зобов'язане сплачувати внески в порядку та розмірах, визначених генеральним директором Концерну; сприяти виконанню завдань Концерну; розвивати співробітництво в рамках діяльності Концерну.

Як вбачається з наказу Державного концерну «Укроборонпром» №170 від 13.05.2015 року, розмір регулярних річних (квартальних) внесків підприємств-учасників Державного концерну «Укроборонпром» на 2016 рік становитиме 18% чистого прибутку, отриманого за результатами 2014 року без урахування операційних курсових різниць.

З огляду вище викладене суд приходить до висновку про те, що спірне Розпорядження Відповідача, виходячи з його змісту та правових наслідків видання, має безпосередній вплив як на права та обов'язки Державного підприємства «Антонов», зокрема у вигляді виникнення додаткового обов'язку, пов'язаного з виконанням зобов'язань за державною гарантією (ст. 17 Бюджетного кодексу України), так і на права та обов'язки Державного концерну «Укроборонпром».

Надаючи правову оцінку Розпорядженню Відповідача, яке є предметом оскарження, суд приймає до уваги положення імперативної норми частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України згідно з Конституцією України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України».

Відповідно до чинного на момент винесення спірного Розпорядження Відповідача Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України» (ст. 1) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з ст. 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції станом на квітень 2009 року), Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Зупинення дії акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом. Винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України, ухвали про припинення конституційного провадження у справі або визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України, відновлює дію цього акта. Дія такого акта Кабінету Міністрів України не може бути повторно зупинена Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України, крім випадків, якщо: 1) акт Кабінету Міністрів України, визнаний Конституційним Судом України таким, що відповідає Конституції України, внаслідок внесення змін до Конституції України стає неконституційним; 2) до відповідного акта Кабінету Міністрів України, щодо якого Конституційним Судом України було винесено ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі або прийнято рішення про визнання його таким, що відповідає Конституції України, внесені зміни, що суперечать Конституції України. Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції станом на квітень 2009 року), до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; 2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості; 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; 5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; 6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; 7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції станом на квітень 2009 року), передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях. Кабінет Міністрів України регулярно інформує громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, залучає громадян до процесу прийняття рішень, що мають важливе суспільне значення. Прийняття Кабінетом Міністрів України актів, що містять інформацію з обмеженим доступом, можливе лише у випадках, визначених законом, у зв'язку із забезпеченням національної безпеки та оборони України. Всі рішення Кабінету Міністрів України підлягають обов'язковому оприлюдненню, крім актів, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Згідно з положенням ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції станом на квітень 2009 року), діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.

Установчим нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів, провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, є Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» №3480-IV від 23 лютого 2006 року (надалі - Закон №3480-IV).

Положення ч. 3 ст. 8 зазначеного Закону №3480-IV встановлює, що юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

З матеріалів справи вбачається, що на день емісії розмір власного капіталу емітента - Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант», дорівнював 284 748 942 14 грн., в той час як сукупний обсяг емісії склав 858 000 000, 00 грн. Тобто, обсяг погодженої Відповідачем емісії, всупереч наведеному вище положенню Закону №3480-IV, перевищив трикратний розмір власного капіталу емітента.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Відповідач не мав права надавати згоду на випуск облігацій Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант».

Суд також прийшов до висновку про те, що розміщення облігацій Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» було забезпечено (шляхом надання державної гарантії від 30.06.2009 року № 28010-02/76 зі змінами від 30.07.2010 року № 28010-02/76/1) всупереч чинному законодавству України.

Так, абз. 21 п. 1 ч. 1 статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що ні Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26 грудня 2008 року, ні міжнародними договорами України, чинними на момент видання спірного Розпорядження, меж надання іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями позик будь-яким особам не визначено.

Також, в контексті порушеного питання суд звертає увагу на те, що зі змісту спірного Розпорядження не можна дійти висновку про намір Відповідача залучити (шляхом випуску облігацій) з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність та формування ресурсної бази Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (п. 1 спірного Розпорядження) кошти іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій тощо.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодний нормативно-правовий акт, чинний на момент видання Відповідачем спірного Розпорядження, не передбачав права відповідача виступати гарантом за зобов'язаннями, що виникають (чи можуть виникнути) внаслідок випуску та розміщення цінних паперів.

Суд також наголошує на тому, що у відповідності з положенням ч. 1 ст. 17 Бюджетного кодексу України (№ 2542-III від 21.06.2001 року), який був чинним на момент видання Відповідачем спірного Розпорядження, Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

В той же час стаття 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26 грудня 2008 року встановлює (встановлювала), що у 2009 році державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України: за зобов'язаннями Державної служби автомобільних доріг України (за запозиченнями, зобов'язаннями з оплати введених інвесторами у дію об'єктів та за договорами концесії), на будівництво метрополітенів, виконання інвестиційних проектів, виконання заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, загалом в обсязі, що не перевищує 37.000.000 тис. гривень; за зобов'язаннями Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за зовнішніми запозиченнями, які здійснені станом на 1 січня 2009 року, при необхідності надаються Кабінетом Міністрів України у встановленому ним порядку в обсязі цих запозичень, але не більше суми, яка становить 2.005.700 тис. доларів США, в разі невиконання компанією зобов'язань відповідно до умов цих запозичень.

З огляду на вказане вище суд приходить до висновку про те, що спірним Розпорядженням Відповідач, всупереч наведеним вище приписам чинного законодавства України, виступив гарантом щодо зобов'язань (як за змістом, так і за суб'єктним складом), для яких можливість надання державних гарантій законом не передбачено.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005 року затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

У відповідності з п. 23 вказаної вище Постанови проект розпорядження розробляється з дотриманням правил, установлених для проекту постанови.

Згідно з п. п. 8 та 9 Правил, з огляду на те, що згідно із статтею 6 і частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, перед початком підготовки проекту постанови з'ясовується, чи належить питання, яке передбачається врегулювати, до компетенції Кабінету Міністрів України. Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. У процесі роботи над проектом постанови проводиться аналіз положень Конституції і законів України, актів Президента України, які стосуються предмета його врегулювання, вивчаються акти Кабінету Міністрів України, що регулюють певні питання у відповідній сфері суспільних відносин, і практика їх застосування, наукова література, матеріали друкованих засобів масової інформації, а також результати соціологічних та інших досліджень (у разі їх проведення).

Також, Постановою Кабінету Міністрів України №950 від 18 липня 2007 року (в редакції, чинній на момент видання спірного Розпорядження) затверджено Регламент Кабінету Міністрів України, яким встановлюється порядок організації діяльності Кабінету Міністрів України, пов'язаної з виконанням його повноважень.

Зазначеним нормативно-правовим актом, як вбачається з його змісту, визначається процедура (чітка послідовність дій) при підготовці проекту акту Кабінету Міністрів України на стадіях, які передують, власне, виданню відповідного акту (постанови, розпорядження).

У відповідності з п. п. 1 та 2 параграфу 51 Регламенту під час розроблення проекту акта Кабінету Міністрів головний розробник аналізує стан справ у відповідній сфері правового регулювання, причини, які зумовлюють необхідність підготовки проекту, визначає предмет правового регулювання, механізм вирішення питання, що потребує врегулювання, а також робить прогноз результатів реалізації акта та визначає критерії (показники), за якими оцінюватиметься ефективність його впровадження. Якщо реалізація акта потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів або може призвести до втрати доходів, головний розробник проводить необхідні фінансово-економічні розрахунки.

Параграфом 55 Регламенту передбачено обов'язкову процедуру погодження проекту акту Кабінету Міністрів України, а саме вказано, що заінтересований орган зобов'язаний за зверненням головного розробника у визначений ним строк взяти участь в опрацюванні та погодженні проекту акта Кабінету Міністрів у частині, що стосується його компетенції. Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів керівник заінтересованого органу доводить до відома головного розробника шляхом надсилання листа, до якого у разі відсутності зауважень додається також завізований ним проект акта. Позиція керівника заінтересованого органу може бути доведена до головного розробника через уповноважену ним особу шляхом надсилання листа за підписом такої особи. Заінтересований орган зобов'язаний чітко обґрунтувати свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів, а у разі необхідності також викласти окремі положення проекту у відповідній редакції.

У відповідності з п. 1 параграфу 61 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 параграфа 52 і пункті 3 параграфа 53 Регламенту.

Мін'юст під час проведення правової експертизи перевіряє проект акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини тощо (параграф 62 Регламенту). За результатами правової експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, який підписує Міністр або один з його заступників відповідно до розподілу обов'язків. Мін'юст надсилає висновок головному розробникові в узгоджений з ним строк (параграф 63 Регламенту).

Згідно з параграфом 64 Регламенту у разі, коли за висновком Мін'юсту проект акта Кабінету Міністрів не відповідає Конституції та законам України, указам Президента України і постановам Верховної Ради, внесення його до Кабінету Міністрів не допускається.

Параграф 67 Регламенту визначає обов'язкові додатки до проекту акта Кабінету Міністрів України, які готуються на стадіях, що передують його (проекту) схваленню та виданню Кабінетом Міністрів (пояснювальна записка, довідкові та інші інформаційно-аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття акта, довідка про погодження проекту, протокол узгодження позицій, висновок Мін'юсту, порівняльна таблиця тощо.

У відповідності з параграфами 69-72 Регламенту, секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, редагує його), зокрема, перевіряє проект акта на відповідність Конституції та законам України, указам Президента України і постановам Верховної Ради, чинним міжнародним договорам України, Програмі діяльності Кабінету Міністрів, іншим програмним документам Кабінету Міністрів, а також на узгодженість з актами Кабінету Міністрів та відповідність вимогам, установленим Регламентом, вивчає достатність фінансово-економічних розрахунків, перевіряє повноту узгодження із заінтересованими органами, оцінює ефективність обраного способу нормативно-правового врегулювання проблеми, реалістичність прогнозних соціально-економічних та інших показників результативності впровадження акта, аналізує регуляторний вплив проекту регуляторного акта. За результатами експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів оформляє експертний висновок. За результатами розгляду проект акта Кабінету Міністрів схвалюється на засіданні, якщо до нього не висловлено зауважень.

При цьому, у відповідності з параграфом 73 «Розгляд на засіданні Кабінету Міністрів» Регламенту Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень.

Таким чином, неухильне додержання вимог зазначених нормативно-правових актів виключає видання (прийняття) акту, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що при підготовці та прийнятті спірного Розпорядження Відповідачем не було додержано встановлений чинним законодавством України порядок прийняття акту Кабінету Міністрів України.

Так, зі змісту наданих матеріалів можна дійти висновку про відсутність фінансово-економічних розрахунків прийняття спірного Розпорядження (параграф 51 Регламенту).

Суд звертає увагу, що згідно з Висновком Міністерства юстиції України (а. с. 107-109) проект не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, при цьому зазначений Висновок підписано (датовано) 24 квітня 2009 року (тобто після видання спірного Розпорядження).

Також, Суд звертає увагу, що Пояснювальну записку до проекту також підписано (датовано) 24 квітня 2009 року (після видання спірного Розпорядження) та відсутній Експертний висновок Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо проекту спірного Розпорядження (параграф 72 Регламенту).

При цьому, в усіх вказаних вище документах йдеться про проект постанови Кабінету Міністрів України, хоча предметом спору у даній справі є розпорядження Кабінету Міністрів України - інший за суттю, предметом правого регулювання та наслідками прийняття акт.

Суд не приймає до уваги доводи Позивача та Третьої особи-1 щодо неможливості реалізації розробленого та запропонованого ДП КиАЗ «Авіант» Інвестиційного проекту «Впровадження серійного виробництва літаків і агрегатів Ан-148 на ДП КиАЗ «Авіант», адже надання йому належної правової оцінки потребує спеціальних знань в галузі економіки, маркетингу тощо.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що Розпорядження Кабінету Міністрів України №476-р від 22 квітня 2009 року «Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (в частині оскарження) не відповідає положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України, Закону України № 279-VI від 16 травня 2008 року «Про Кабінет Міністрів України» Закону України № 3480-IV від 23 лютого 2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України №835-VI від 26 грудня 2008 року «Про державний бюджет України на 2009 рік», Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005 року), Регламенту Кабінету Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України №950 від 18.07.2007 року), отже, є незаконним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наявних матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати незаконними та скасувати п. п. 1,2,3,5,6 розпорядження Кабінету Міністрів України № 476-р від 22 квітня 2009 року "Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" в частині, що стосується випуску облігацій Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" /погодження з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант".

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді К.Ю. Гарник

К.М. Кобилянський