Рішення

від 14.12.2015 по справі 200/17439/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10359/15 Справа № 200/17439/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою прокурора Бабушкінського району м.Дніпропетровська

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» про стягнення грошових коштів та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності ,

В С Т А Н О В И Л А:

03 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Стар-Ленд» про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 03 березня 2014 року між нею та ТОВ «СТАР-ЛАНД» укладено договір №03/03 щодо реєстрації права власності останнього на нерухоме майно-нежитлове приміщення «Спортивно-оздоровчий центр» літ.А-2, загальною площею 1461,0 кв.м., основною площею 1461,0 кв.м. що розташований за адресою: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна ОСОБА_4, буд.14К. Згідно умов договору ТОВ «СТАР-ЛЕНД» зобов'язалося на протязі 30 банківських днів з моменту підписання Договору сплатити грошові кошти за послуги. Для забезпечення виконання зазначених обов'язків між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «СТАР-ЛЕНД» був укладений договір поруки. Свої зобов'язання по договорам ТОВ «СТАР-ЛЕНД» та ОСОБА_5 не виконали. Просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів грошові кошти в розмірі 2000,00 грн.

ТОВ «СТАР-ЛЕНД» надало суду зустрічний позов, в якому просило визнати за ним - Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР-ЛЕНД» (юридична адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Ашхабадська, 37, код ЄДРПОУ 34 656738) право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю «Спортивно-оздоровчий центр» літ.А-2, загальною площею 1 461,00 кв.м., основною площею 1 461,0 кв.м., балкон літ.а, загальною площею 280,3 кв.м., який розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.В.І.Набережна Леніна, буд. №14 К та визнати право власності на зазначене вище нерухоме майно таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єкта в експлуатацію.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-ЛЕНД» про стягнення грошових коштів - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-ЛЕНД» до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Дніпропетровськак міська рада, про визнання права власності задоволено.

Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-ЛЕНД» (юридична адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Ашхабадська, 37, код ЄДРПОУ 34656738) на нерухоме майно - нежитлову будівлю «Спортивно-оздоровчий центр» літ.А-2, загальною площею 1 461,00 кв.м., основною площею 1 461,0 кв.м., балкон літ.а, загальною площею 280,3 кв.м., який розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.В.І.Набережна Леніна, буд. №14 К.

Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-ЛЕНД» (юридична адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Ашхабадська, 37, код ЄДРПОУ 34 656738) на нерухоме майно- нежитлову будівлю «Спортивно-оздоровчий центр» літ.А-2, загальною площею 1 461,00 кв.м., основною площею 1 461,0 кв.м., балкон літ.а, загальною площею 280,3 кв.м., який розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.В.І.Набережна Леніна, буд. №14 К таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єкта в експлуатацію.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі прокурор Бабушкінського району м.Дніпропетровська, який діє в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Стар-Ленд» до ОСОБА_2 у повному обсязі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Стар-Ленд» до ОСОБА_2 у повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині, суд першої інстанції керувався ст.ст.8, 331, 328, ч.ч. 1,3 ст.376, ст.392 ЦК України, ст.ст.2, 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та посилався на те, що згідно висновку товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський проектно-конструкторськил технологічний інститут» від 15 січня 2014 року (кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серії АЕ №002313, зареєстрований у реєстрі 13.05.2013 року за № 2207), будування нежитлового приміщення виконано без порушень, які впливають на експлуатаційні характеристики будівлі, відповідає будівельним, пожарним та санітарним нормам.

Будь-які претензії, звернення, нарікання чи скарги з приводу збудованого об'єкту з боку відповідачів, третіх осіб по справі відсутні.

Однак, з таким висновком та рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом встановлено, що згідно з наданими ТОВ «СТАР-ЛЕНД» документами, складеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут», загальна площа спортивно-оздоровчого центру в районі будинку № 14, вулиця Набережна Леніна, місто Дніпропетровськ складає 1461,0 кв.м, основна 1 461,0 кв.м, балкон літ.а, площею 280,3 кв.м.

Несучі конструкції будівлі знаходяться у задовільному технічному стані - П категорія. Основні конструктивні елементи в робочому стані без слідів деформацій і пошкоджень. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення виконані відповідно до вимог ДБН В.2.2-15-2005 та ін. діючих екологічних, протипожежних, санітарних норм і забезпечують надійну і безпечну для людей експлуатацію будівлі центру згідно з його функциональному призначенням. Подальша експлуатація будівлі спортивно-оздоровчого центру можлива після усунення виявлених дефектів (а.с.20-36).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у постанові Пленуму №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 Цивільного кодексу України.

У той же час дані щодо введення в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Леніна у районі будинку №14 та відповідні підтверджуючі документи у матеріалах цивільної справи відсутні, а висновки обстеження ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут» від 15.01.2014, надані в обгрунтування зустрічного позову, не містять оцінки щодо завершеності об'єкта будівництва за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Леніна у районі будинку №14 і несуть інформацію лише щодо технічного стану його несучих конструкцій.

Вирішуючи питання визнання права власності на об'єкт будівництва за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.В.І. Набережна ОСОБА_4 у районі будинку №14, суд безпідставно вирішив питання адресної прив'язки вказаного об'єкта та виклав у рішенні як ідентифікуючу ознаку об'єкта його місце розташування за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.В.І. Набережна ОСОБА_4, буд.№14 К за відсутності у матеріалах справи відомостей про присвоєння об'єкту конкретної адреси уповноваженим на те органом. Наявна у матеріалах справи інформація головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради вказує лише на можливість присвоєння певної адреси у разі дотримання відповідної процедури та за встановленим порядком (а.с.43-44). Таким чином, суд першої інстанції вирішив питання, віднесені до компетенції іншого органу - Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до положень ст.376 Цивільного кодексу України та враховуючи роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з питань застосування цієї норми, самочинність будівництва житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна визначається певними обставинами здійснення будівництва: якщо об'єкти збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважаєтся будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Таким чином, обов'язковими для дослідження і оцінки судом є правові підстави та фактичні обставини користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт самочинного будівництва.

За ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Проте, вказані обставини залишилися поза увагою суду під час розгляду зустрічного позову.

Застосовуючи норму ч.3 ст.376 ЦК України, суд безпідставно дійшов висновку про наявність необхідної обов'язкової умови для визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва - надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім того, з огляду на особливий порядок створення, набуття майна, передбачений ст.376 ЦК України, норми цієї статті необхідно застосовувати з нормами законодавства, які визначають порядок розгляду питань здійснення будівництва, реалізації права власності та користування відповідними земельними ділянками, їх подальше оформлення уповноваженими на те органами, зокрема, нормами Земельного кодексу України, Законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності» та іншими.

У тому числі ст.375 ЦК України, ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначені права власника на забудову земельної ділянки.

Відповідно до наявних у матеріалах справи даних щодо місця розташування об'єкта будівництва - м.Дніпропетровськ, вул.В.І. Набережна ОСОБА_4 у районі будинку №14 (14 К) - схеми з адресною прив'язкою відповідно до листа ДМР №09/21-314 від 16.10.2014, земельна ділянка, на якій розташований вказаний об'єкт будівництва, відноситься до прибережної захисної смуги річки Дніпро та відповідно до земель водного фонду. Підстави виникнення та оформлення права на землі вказаної категорії, обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг визначені ст.ст.59-61 ЗК України. Аналогічні норми з питань використання земель водного фонду містять ст.ст. 85-89 Водного кодексу України, які з урахуванням специфіки розташування таких земель містять вимоги щодо умов та цілей їх надання та використання.

З огляду на те, що ТОВ «Стар-Ленд» у зустрічному позові не вказує на правові підстави зайняття земельної ділянки за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.В.І. Набережна ОСОБА_4 у районі будинку №14 (14 К), презюмується їх належність територіальній громаді міста з визначенням власником Дніпропетровської міської ради, а отже відповідачем або співвідповідачем обов'язково мав бути вказаний орган.

Пунктом 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» також оговорено питання прав власника земельної ділянки, що обумовлює його правовий статус під час здійснення судочинства, зокрема те, що позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі. У разі пред'явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості до неналежного відповідача (наприклад, до бюро технічної інвентаризації чи лише до певної фізичної особи), суд залежно від предмета позову та обставин справи у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України, має вирішити питання про його заміну на належного відповідача або із власної ініціативи у порядку, передбаченому частиною другою статті 35 Цивільного процесуального кодексу України, залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, також відповідно до частини третьої статті 45 Цивільного процесуального кодексу України залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень.

Не врахувавши специфіки правовідносин, які виникають у зв'язку зі здійсненням самочинного будівництва, кола суб'єктів, чиї права та інтереси можуть бути вирішені у зв'язку з розглядом справ відповідної категорії, у тому числі інтереси органу, який реалізовує політику у сфері містобудування, та власника земельної ділянки, суд першої інстанції, постановляючи рішення 17 жовтня 2014 року, вирішив питання про права Дніпропетровської міської ради, не визначивши належним чином її статус відповідно до вимог ст.375, 376 Цивільного кодексу України як відповідача/співвідповідача у справі, чим порушив її права як власника земельної ділянки, уповноваженого органу у сфері містобудування.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, в обгрунтування будівництва ТОВ «Стар-Ленд» вказаного об'єкту наведено лише те, що будівництво здійснено за власний кошт та власними силами, у той же час жодних конкретних обставин здійснення цього будівництва у зустрічній позовній заяві не викладено, жодні докази на підтвердження цих обставин у матеріалах не міститься. Документація щодо технічного стану несучих конструкцій об'єкта за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Леніна у районі будинку №14, виконана ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут» та надана в обґрунтування зустрічного позову ТОВ «Стар-Ленд», не відображає фактів та обставин здійснення будівництва певним суб'єктом та приналежності вказаного об'єкта будівництва ТОВ «Стар-Ленд».

Таким чином, рішення суду першої інстанції від 17 жовтня 2014 року в оскаржуваній частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Бабушкінського району м.Дніпропетровська- задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 рокускасувати в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Дніпропетровська міська рада, про визнання права власностіі ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Ленд» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_6