Рішення

від 08.12.2015 по справі 917/1808/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 917/1808/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Чирковій А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Публічного акціонерного товариства «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Жовтнева, 57, код ЄДРПОУ 00382191)

до відповідача: Приватного підприємства «Інтерпроммет» (юридична адреса: 54034, м. Миколаїв, пр-т Миру, 36, код ЄДРПОУ 33180467; адреса, вказана позивачем: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9-А)

про: стягнення 1750,19 грн., -

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Інтерпроммет» 3503,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №20 від 20.08.2014р. в частині повної та своєчасної оплати вартості придбаного товару.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.10.2015р. на підставі ст. 17 ГПК України матеріали справи №917/1808/15 надіслано за підсудністю до господарського суду Миколаївської області.

12.10.2015р. справа №917/1808/15 надійшла до господарського суду Миколаївської області.

За результатами автоматичного розподілу справа №917/1808/15 розподілена судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою суду від 15.10.2015р. прийнято справу №917/1808/15 до свого провадження; розгляд справи призначено на 10.11.2015р. о 15:00.

В матеріалах справи наявні подані позивачем 16.09.2015р. до господарського суду Полтавської області уточнення позовної заяви, які за свою правовою суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог та приймаються судом до розгляду, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 2887,49 грн., з яких: 2540,16 грн. основного боргу, 306,73 грн. пені та 40,60 грн. процентів.

03.11.2015р. за вх.№20395/15 та 09.11.2015р. за вх.№20643/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.11.2015р. розгляд справи відкладено на 08.12.2015р. об 11:30.

01.12.2015р. за вх.№22170/15 до суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, які за своєю правовою суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог та приймаються судом до розгляду, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 1663,20 грн. боргу, 82,85 грн. пені та 4,14 грн. процентів.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.10.2015р. та від 13.11.2015р., які повернулись до суду з довідками пошти «за зазначеною адресою адресата не існує», «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого відповідача в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

20.08.2014р. між Приватним підприємством «Інтерпроммет» (Покупець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» (Продавець, позивач) укладений договір купівлі-продажу №20, за яким Продавець продає, а Покупець купує з метою збору та подальшої утилізації товар в номенклатурі і за наступними договірними цінами: відходи та брухт чорних металів - 2000 грн. за одну тонну; токарна стружка (стружка чорного металу) - 1300 грн. за одну тонну.

Відповідно до п.1.2 договору Покупець зобов'язується транспортувати товар з території Продавця до складу Покупця своїм транспортом.

Згідно з п.2.1 договору розрахунки за проданий товар між Продавцем і Покупцем проводяться за фактом відвантаження, у розмірі 100% вартості товару, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку і підписання обома сторонами приймально-здавального акту.

У відповідності до п.3.3 договору Покупець зобов'язується оплатити вартість товару на умовах даного договору.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що Покупець за даним договором несе відповідальність за порушення строків платежів з п.3.1 договору і сплачує Продавцеві пеню у розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання і дійсний до 31 грудня 2015 року.

На виконання умов договору 03.10.2014р. позивачем передано, а відповідачем прийнято 0,84 тонни відходів та брухту чорних металів на суму 1680 грн. без ПДВ, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актом приймання металів чорних (вторинних) №03/10-2 та видатковою накладною №25 від 03.10.2014р. на суму 1680 грн. без ПДВ, товарно-транспортною накладною №25 від 03.10.2014р., довіреністю №50 від 01.10.2014р., поясненнями позивача.

24.06.2015р. позивач направив відповідачу у листі №792/05 від 24.06.2015р. претензію про сплату 1680 грн. боргу, 850,08 грн. індексу інфляції, 922,32 грн. пені, 35,07 грн. процентів. До вказаного листа доданий, зокрема, і виставлений позивачем рахунок-фактура №СФ-0000346 від 03.10.2014р. на суму 1680 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом та подальшими прийнятими судом до розгляду заявами про зменшення розміру позовних вимог.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №20 від 20.08.2014р. в частині повної та своєчасної оплати вартості придбаного товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 1680 грн. без ПДВ, з яких позивач посилаючись на нарахування на цю суму індексу інфляції просить стягнути з відповідача 1663,20 грн.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу 82,85 грн. пені за період з 05.07.2015р. по 03.08.2015р. та 4,14 грн. процентів за період з 05.07.2015р. по 03.08.2015р.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.4.5 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №20 від 20.08.2014р.

Господарський суд приймає до уваги надані позивачем в уточненнях до позовної заяви за вх.№22170/15 від 01.12.2015р., які за своєю правовою суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, розрахунки та вважає їх обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про правомірність та необхідність задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» про стягнення з відповідача 1663,20 грн. боргу, 82,85 грн. пені за період з 05.07.2015р. по 03.08.2015р. та 4,14 грн. процентів за період з 05.07.2015р. по 03.08.2015р.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інтерпроммет» (54034, м. Миколаїв, пр-т Миру, 36, код ЄДРПОУ 33180467) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчуцька кондитерська фабрика «Рошен» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Жовтнева, 57, код ЄДРПОУ 00382191) 1663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 20 коп. боргу, 82 (вісімдесят дві) грн. 85 коп. пені, 4 (чотири) грн. 14 коп. процентів та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 14 грудня 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля