Постанова

від 16.12.2015 по справі 906/1268/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 906/1268/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аеліта" від 24.11.2015 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.15 р. у справі № 906/1268/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аеліта"

про стягнення 20 938,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - начальник департаменту, довіреність в справі;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.10.2015 р. у справі № 906/1268/15 (суддя Маріщенко Л.О.) позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аеліта" задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 7 074,25 грн. заборгованості за кредитом; 6 325,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 6 239,04 грн. пені; 1 299,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 1 827,00 грн. судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що в наслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманого кредиту у останнього утворилась прострочена заборгованість, яка станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в суді не змінилася та становить 20 938,69 грн.; вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аеліта", звернувся з апеляційною скаргою від 24.11.2015 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2015 р. № 906/1268/15 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, не відповідає вимогам ГПК України, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України. Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.05.2010 р. у справі № 11/3-К за позовом учасника товариства ОСОБА_4 до ТзОВ "Аеліта" позов було задоволено, зобов'язано надати учасникам товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повну інформацію про фінансово-господарську діяльність товариства - річні баланси, річні звіти. Вказане рішення вступило в закону силу 23.05.2010 р., але директором ТзОВ "Аеліта" ОСОБА_6 не було виконано, первині документи товариства учасники ТзОВ "Аеліта" так і не отримали і на протязі року, що потягло певні наслідки. Загальними зборами учасників товариства від 25.03.2011 р. протокол № 3, директора ОСОБА_6 було усунуто від виконання обов'язків директора товариства та зобов'язано всі документи, печатку та справи ТзОВ "Аеліта" передати до 30.03.2011 р. ОСОБА_4 ОСОБА_6 проігнорував вимоги учасників товариства і не передав всі первині документи, печатку товариства до сьогодні. 26.04.2011 р., після процедури надання всіх остаточних документів та поновлення втраченого свідоцтва та печатки, в.о. директора ОСОБА_4 звернулася в Приватбанк для зняття коштів для зарплати працівникам товариства, а керівник відділення ОСОБА_7 повідомив, що на рахунку 26000482409001 ТзОВ "Аеліта" коштів немає. ОСОБА_4 особисто перераховувала торгову виручку з кафе "Джерело" на рахунок 26000482409001, про що говорить виписка банку. ОСОБА_6 не бувши вже директором ТзОВ "Аеліта" в зговорі з керівником Вол-Волинського відділення ОСОБА_7 24.05.2011 р. по клієнт банку були переведені 13 тисяч гривень (по курсу долара 1.625 $ ) на рахунок ПАТ "Кредо банк". ТзОВ "Аеліта" зверталося з заявами не одноразово до Вол-Волинського РВ УМВС, до прокуратури також до керівництва Приватбанку у місто Дніпропетровськ, але все марно, товариство понесло великі фінансові збитки. У серпні 2011 р. вісім працівників товариства подали на ТзОВ "Аеліта" в суд про стягнення заборгованості по заробітній платі. ТзОВ "Аеліта" понесло як моральні так і матеріальні збитки згідно судових процесів з серпня 2011 року по грудень 2012 року. Коли товариство не змогло повернути кредитний ліміт у строк, через матеріальне скрутне становище та не одноразове заблокування рахунків у банках, через судові процеси, в які втягнув колишній директор ТзОВ "Аеліта" ОСОБА_6 і такі як керівник Приватбанку ОСОБА_7, товариство вимушено було продавати майно, щоб повернути заробітну плату колишнім працівникам за 2011-2012 роки, але не близько 10 000 грн., а 18 467 грн., не враховуючі тяжбу судових процесів. Володарск-Волинський КБ ПриватБанк не повернув ТзОВ "Аеліта" кошти у розмірі 13 000 грн., на сьогодні близько 34 125 грн., не враховуючі які понесло товариство судові затрати за два роки і не дає до сьогодні відповіді на звернення відповідача, яке було відправлено 26.08.2015 р. ОСОБА_2 "Аеліта" було доведено до стану - не спроможне платити по рахункам.

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідач (апелянт) явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.155).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася; сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги; клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі; пояснив, що відзиву на апеляційну скаргу підготувати не встиг; наголосив на тому, що справа в першій інстанції була розглянута повно та об'єктивно; всі надані позивачем розрахунки були здійснені відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" та надав витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" чинних станом на 22.06.2011 р.; вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим; просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи; доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2011 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (далі ТзОВ "Аеліта") було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої воно приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів ПАТ КБ "Приваибанк", що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 22.06.2011 р. та взяло на себе обов'язки виконувати умови договору (а.с.11).

Відповідно до умов договору ТзОВ "Аеліта" встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26000482409001 в електронному вигляді, який було відкрито ще 27.06.2002 р. (а.с.103), через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (а.с.12-23).

Пунктом 3.18.1.1 "Умов та правил надання банківських послуг", чинних станом на день приєднання до них відповідачем, (далі Умови) передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надасться на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обгрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє кліснта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і кліснта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms -повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетуваиня поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно пункту 3.18.1.2 Умов якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

Пунктом 3.18.1.3 Умов передбачено, що кредит надасться в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрату порядку, передбаченому "Умов та правил надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правші надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Відповідно до пункту 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.1.8 Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - надалі "Угода").

Пунктом 3.18.1.16 Умов передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку га картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Пунктом 3.18.6.1 Умов передбачено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперової або електронної інформації, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Свої зобов'язання за договором банк виконав в повному обсязі, встановивши відповідачу кредитний ліміт в сумі 42 400 грн., що підтверджується довідкою банку про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с.27).

Відповідно до пункту 3.18.2.2.5 Умов клієнт зобов'язується повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.18.1.10, 3.18.2.3.4, 3.18.2.2.17.

Пунктом 3.18.2.1.1 Умов визначено, що банк обслуговує кредитний ліміт на поточному рахунку клієнта в порядку, передбаченому даним розділом "Умов і правил надання банківських послуг".

Розділом 3.18.4 Умов затверджено порядок розрахунків, згідно якого за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно пункту 3.18.4.1 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Порядок розрахунку відсотків:

3.18.4.1.1. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат із наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

3.18.4.1.2. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якої дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

3.18.4.1.3. У разі непогашенім кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Плата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

3.18.1.4. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.18.4.9 Умов).

Згідно підпункту 4 пункту 3.18.2.1.4 Умов за рахунок грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості по відсоткам, розрахованим відповідно до пункту 3.18.4.1 та пункту 3.18.4.2. Надходження коштів на поточний рахунок клієнта автоматично зменшують дебетове сальдо по поточному рахунку.

Умовами узгоджено, що клієнт зобов'язався: сплатити відсотки за весь час користування кредитом відповідно до пункту 3.18.4.1 та пункту 3.18.4.2, пункту 3.18.4.3 (пункт 3.18.2.2.2); проводити погашення кредиту, отриманого в розмірі встановленого ліміту кредиту, не пізніше строку (терміну) закінчення безперервного користування кредитом, встановленого пунктом 3.18.1.11 (пункт 3.18.2.2.3); повернути кредит в строки, встановленні пунктом 3.18.1.10, пунктом 3.18.2.3.4 та пунктом 3.18.2.2.17 (пункт 3.18.2.2.5); доручив банку списувати грошові кошти із всіх своїх рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування банком ліміту клієнта, так і тих які відкриті після цього) в валюті кредиту для виконання зобов'язань по погашенню кредиту, а також відсотків за його користування, а також в рахунок оплати договору страхування, по яким банк є вигодонабувачем, із всіх своїх поточних рахунків в гривні, для виконання зобов'язань по погашенню винагороди, а також неустойки, в розмірах сум, що підлягають до сплати банку у відповідності до даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг", а також по іншим кредитним договорам, укладеними між клієнтом та банком, при настанні строків платежів (здійснюється договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється у відповідності з встановленим законодавством порядком, при цьому оформлюється меморіальний ордер, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначаються номер, дата та пункти 3.18.2.2.8. Списання грошових коштів по іншим кредитним договорам здійснюється у відповідності з умовами інших кредитних договорів (пункт 3.18.2.2.8).

Відповідно до пункту 3.18.2.3.1 Умов сторони в порядку частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 та/або більше відсотків, Сторони погодилися, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами та правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.2.3.4 Умов передбачено, що банк має право, зокрема, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Згідно пункту 3.18.4.8 Умов погашення кредиту, виплата відсотків проводиться у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки проводяться у відповідності з умовами даного розділу "Умов і правил надання банківських послуг".

Пунктом 3.18.4.9 Умов визначено, що розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів в році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, у відповідача за період з 20.11.2013 р. по 30.07.2015 р. виникла заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 6 325,96 грн. (а.с.28-31, 61-65).

Відповідно до пункту 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування лімітом відповідно до пунктів 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць в порядку, передбаченому Умовами.

Так, позивачем за користування кредитним лімітом за період з 31.12.2013 р. по 30.07.2015 р. нараховано відповідачу комісію в сумі 1 299,44 грн. (а.с.28-31, 65, 89).

Згідно пункту 3.18.4.10 Умов зобов'язання, при реалізації банком права на стягнення неустойки, виконуються в такій послідовності: кошти отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банка згідно з пунктами 3.18.2.2.16, 3.18.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу "Умов і правил надання банківських послуг", далі - прострочена винагорода, далі - винагорода, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в пункті 3.18.1.8. При не сплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат банка у відповідності до пункту 3.18.2.2.16, пункту 3.18.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

Пункт 3.18.5.1 Умов передбачає, що при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8 3.18.2.2.3 3.18.2.3.4 винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня у (% річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно пункту 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений пунктами 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Пунктом 3.18.5.7 Умов передбачено, що строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, встановлюються сторонами протягом 5 років.

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав.

Як вбачається з розрахунку (а.с.28-31, 66-90), позивачем, відповідно до умов договору за період з 01.01.2013 р. по 30.07.2015 р. нараховано відповідачу пеню в сумі 6 239,04 грн.

21.07.2015 р., у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, позивачем була направлена відповідачу рекомендованим листом претензія № 1022IZRDWS00G від 15.07.2015 р. з вимогою про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 074,25 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 6 160,89 грн., заборгованості з комісії за користування кредитом - 1 299,44 грн., заборгованості по пені - 5 868,04 грн. (а.с.34-35).

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим банк 14.08.2015 р. звернувся з позовом до суду, в якому ним було заявлено до стягнення з відповідача 7 074,25 грн. заборгованості за кредитом, відсотки за користування кредитом в розмірі 6 325,96 грн., 1 299,44 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 6 239,04 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а.с.3-6).

Згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" (позивач) від 29.09.2015 р. погашення заборгованості за період з 30.07.2015 р. по 29.09.2015 р. не відбувалося; вимоги позивача в межах позову залишилися незмінними (а.с.60).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором заходів відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 074,25 грн. заборгованості за кредитом та 1 299,44 грн. комісії за користуванням кредитом підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та законність вказаних вимог.

Розрахунок пені позивачем проведено відповідно до положень окремих пунктів договору та чинного законодавства, а отже, пеня в сумі 6 239,04 грн. підлягає до стягнення.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до пункту 3 статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Вимоги про стягнення відсотків в сумі 6 325,96 грн. позивачем заявлені правомірно.

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманого кредиту у останнього утворилась прострочена заборгованість, яка станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в суді не змінилась та підлягає до стягнення.

За наведених обставин, враховуючи наявні матеріали справи, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підставними, ґрунтуються на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не стосуються даного предмету спору та правовідносин, які виникли між сторонами на підставі заяви про відкриття поточного рахунку, спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи апелянта щодо неповернення банком 13 000 грн. спростовуються тим, що згідно листа ТзОВ " Аеліта" від 26.08.2015 р. (а.с.44) дана сума була списана банком 24.05.2011 р., тобто, ще до приєднання відповідачем до "Умов та правил надання банківських послуг" і отримання кредиту.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2015 р. у справі № 906/1268/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аеліта" від 24.11.2015 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

ОСОБА_1