Постанова

від 10.12.2015 по справі 819/1705/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т а Н О В а

Іменем україни

10 грудня 2015 року Справа № 876/9701/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Головатого М.В., Дуфанця Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головатого Миколи Володимировича начальника відділу агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головатого Миколи Володимировича начальника відділу агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 17.06.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Головатого Миколи Володимировича, начальника відділу агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, в якому просила: скасувати наказ від 22.05.2015р. №28-к "Про звільнення ОСОБА_3"; поновити її на посаді начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку Борщівської райдержадміністрації; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2015р. по 05.08.2015р. включно.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року позов задоволено. Скасовано наказ від 22.05.2015 р. №28-к "Про звільнення ОСОБА_3" Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку Борщівської райдержадміністрації. Стягнуто з Відділу агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00732950) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.05. 2015 р. по 05.08.2015 р. включно.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головатий М.В.-начальник відділу агропромислового розвитку Борщівської РДА Тернопільської області оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 не зверталась з позовом до Борщівської РДА. Судом не правильно застосовано норми ст. 138 КАС України, оскільки позовні вимоги стосувались не Борщівської РДА, а Головатого М.В. та доказувались обставини саме з цього приводу, однак суд прийшов до нобгрунтованого висновку (ніхто не обґрунтовував) про стягнення середнього заробітку без зазначення конкретного розміру з Відділу агропромислового розвитку Борщівської РДА.

При апеляційному розгляді відповідач та представник вимоги апеляційної скарги підтримали з зазначених в ній підстав і доповнили, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував виплачені позивачці суми вихідної та матеріальної допомоги.

Позивач в судове засідання не з»явилася, що відповідно до п.4 ст196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 08.02.2010 року працювала на посаді начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.

22.05.2015 року ОСОБА_3 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) ( скорочення штатної чисельності працівників) , згідно з наказом начальника відділу агропромислового розвитку Борщівської РДА Головатого М.В. за №28-к від 22.05.2015 року.

Судом також встановлено, що згідно з штатним розписом станом на 24.03.2015 р., затвердженим першим заступником голови районної державної адміністрації чисельність працівників управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації складала 7 штатних одиниць, до структури управління входили два відділи, в кожному з яких передбачені посади начальника відділу, двох головних спеціалістів, головний спеціаліст бухгалтер, оператор комп»ютерного набору, управління очолював начальник.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державних адміністрацій" розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 12.09.2014 року за № 242-од "Про упорядкування структури Борщівської районної державної адміністрації" затверджену нову граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації.

06.03.2015 р. наказом управління агропромислового розвитку "Про здійснення заходів, пов»язаними з реорганізацією управління агропромислового розвитку райдержадміністрації" продовжено дії пов»язані з реорганізацією управління агропромислового розвитку райдержадміністрації до повного завершення та зобов»язно розробити штатний розпис відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації та подати на затвердження.

Відповідно до вищевказаного наказу, затверджено штатний розпис відділу агропромислового розвитку Борщівської райдержадміністрації з штатною кількість 6 одиниць (замість управління з штатною кількістю 7 одиниць, що зазначено вище). Даним наказом, Відділу фінансів обліку та звітності управління зобов"язано здійснити заходи щодо попередження про зміну істотних умов праці та про можливе вивільнення працівників управління.

З пояснень представника відповідача видно, що даний наказ 06.03.2015 р. та інформацію щодо наявності вакантних посад в апараті і структурних підрозділах райдержадміністрації доведено до відома працівникам на нараді, яка відбулась 06.03.2015 р., проте ОСОБА_3 відмовилась від ознайомлення, про що складений акт про відмову з ознайомленням з наказом та підписанням попередження про наступне вивільнення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не був дотриманий встановлений законом порядок під час звільнення позивача із займаної посади.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 статті 40 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Виходячи з нормативного тлумачення наведених положень КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Таким чином, статті 40 та 49-2 КЗпП України встановлюють порядок та процедуру попередження працівника про звільнення.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначається, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З матеріалів справи видно, що позивачка не була присутня на нараді, яка відбулась 06.03.2015 р. про майбутнє вивільнення, і інформація щодо попередження про зміну істотних умов праці та про можливе вивільнення працівників управління не була їй відома.

В цей час, ОСОБА_3 06.03.2015 р. з 08.00 год. до 13.00 год. перебувала в управління статистики і готувала інформацію для проведення зборів фермерських господарств, які мали відбутись 07.03.2015 р.,

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність доказів- акту про відмову з ознайомленням з наказом про наступне звільнення від 06.03.20015 року та пояснення свідків, що його підписали,так як на підставі них неможливо встановити наявність чи відсутність обставини щодо присутності ОСОБА_3 на нараді, яка відбулась 06.03.2015 р.,а також не спростована інформація про перебування її в цей час в управлінні статистики.

Таким чином, в порушення відповідачем вимоги ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_3 не була у встановлений законом строк ( за два місяці) попереджена про зміну істотних умов праці та про можливе вивільнення працівників управління .

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про пропонування вакантних посад для позивачки(згідно, зокрема, кваліфікації вона мала переваги перед іншими працівниками) чи відсутність інших вакантних посад для позивачки.

Слід зазначити, що відповідачем також не спростовано, а, навпаки, підтверджено головою первинної профспілкової організації працівників управління агропромислового розвитку що на засідання профспілкового комітету 12.05.2015р. ОСОБА_3 не запрошувалась, дане питання вирішувалось за її відсутності.

Посилання на висновок відповідача про низьку продуктивність праці позивачки є безпідставними, так як він зроблений на підставі лише листків непрацездатності позивачки, яка є Інвалідом 3 групи, що робить даний висновок необ»єктивним.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про порушення процедури попередження про звільнення, а отже, і про протиправність дій відповідача щодо попередження ОСОБА_3 про звільнення її із займаної посади начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що відповідач у вказаній адміністративній справі діяв з порушенням вимог закону, такі дії відповідача призвели до порушення трудових прав позивача, який підлягає захисту.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо скасування наказу начальника відділу агропромислового розвитку Борщівської РДА Головатого М.В. за №28-к від 22.05.2015р. Про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та поновлення на посаді є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає обґрунтованим також висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення його з посади по дату поновлення на посаді, однак судом першої інстанції в порушення ст.235 КЗпП України не визначено суму стягнення такого заробітку, що є підставою для скасування постанови в цій частині .

Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Як видно з довідок відділу агропромислового розвитку Борщівської райдержадміністрації від 02.06.2015 року № 103/07-1 та від 11.06.2015 року № 112/07-1 середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи становить 98,40 грн. ( т.1 а.с.20,21).

Вказана сума позивачкою не оспорювалася.

Виходячи з наведеного, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2015 року по день винесення рішення судом (05.08.2015 року включно) становить 5018 грн. 40 коп. (98 грн. 40 коп. (середньоденна заробітна плата) * 51 (день вимушеного прогулу).

Крім цього, відповідачем у судовому засіданні долучено лист від 30.09.2015 року №177/07-1 у якому зазначено, що у травні 2015 року ОСОБА_3 нараховано і виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 2066,40 грн.(з розрахунку 98,40 * 21 роб. день) та зазначено, що з 28.07.2015 року ОСОБА_3 призначена матеріальна виплата на випадок безробіття в сумі 1309,32 грн.

Вказані вище суми підлягають виключенню з середнього заробітку, що підлягає стягненню в користь позивачки.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з вищенаведеного за період з 23.05.2015 року по 05.08.2015 року становить 1642 грн. 68 коп.( 5018 грн. 40 коп. - 2066 грн.40 коп. вихідна допомога - 1309 грн. 32 коп. матеріальна виплата на випадок безробіття).

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що привели до неправильного вирішення справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, через що постанова суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головатого Миколи Володимировича начальника відділу агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року у справі №819/1705/15 скасувати в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з відділу агропромислового розвитку Борщівської районної держа вної адміністрації (код ЄДРПОУ 00732950) середній заробіток за час вимушеного прогулу

за період з 23.05.2015 року по 05.08.2015 року включно в сумі 1642 грн. 68 коп.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена 15.12.2015 року.