Постанова

від 22.10.2015 по справі 814/816/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року справа № 814/816/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суд Лебедєва Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Южно-Бугський кар'єр" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства Доходів і зборів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0000142202,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Южно-Бугський кар'єр" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0000142202.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що податкове повідомлення - рішення від 16.02.2015 року №0000142202 прийняте відповідачем з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого законодавства України, а саме: норм Податкового Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Конституції України, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом. 14.05.2015 року до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що позивачем під час перевірки не надано до податкового органу доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "НАФТ-ОЙЛ", на підставі чого відповідача вважає податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року правомірним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволені позову (а.с.74-75 том І). Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "Южно-Бугський кар'єр" (далі - ТОВ "Южно-Бугський кар'єр", позивач) зареєстроване Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області як юридична особа 27.09.2006 року за №15081050001000324.

ТОВ "Южно-Бугський кар'єр" взято на податковий облік в Вознесенській ОДПІ з 27.09.2006 року, з 15.01.2008 року взято на податковий облік в Доманівському відділенні Веселинівської МДПІ (з 01.03.2012 року Доманівське відділення Первомайської ОДПІ). Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 27.01.2015 р. №9/2201, №10/2201 виданих Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків Шинкаренком Анатолієм Васильовичем, головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Бойченко Аллою Вікторівною, згідно п.п, 20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ІІервомайської ОДПІ Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області №51 від 26.01.2015р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Южно - Бугський кар'єр" (код ЄДРПОУ 34437952 ) , з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 37797318) за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Наказ №53 від 26.01.2015р. на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ „Южно - Бугський кар'єр" вручено особисто під підпис головному бухгалтеру ТОВ „Южно - Бугський кар'єр" Тихошок Наталії Анатоліївні 28.01.2015р. Направлення від 27.01.2015р. №9/2201, №10/2201 на проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ „Южно-Бугський кар'єр" вручено особисто під підпис головному бухгалтеру ТОВ „Южно-Бугський кар'єр" Тихонюк Наталії Анатоліївні 28.01.2015р. За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 10.02.2015 року №9-2201/34437952/14-18-22 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Южно - Бугський кар'єр" код ЄДРПОУ 34437952 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 37797318) за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року", яким встановлено порушення п. 185.1. ст.185, 188.1 ст. 188 п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, чим занижено податкові зобов'язання за період перевірки на 144198,9 грн. ПДВ в тому числі в податкових періодах: лютий 2014р. на суму ПДВ 6433,33 грн.; квітень 2014р. на суму ПДВ 42600,67 грн.; травень 2014р. на суму ГІДВ 24580,08 грн.; червень 2014р. на суму ПДВ 34987,42 грн.; липень 2014р. на суму ПДВ 35597,37 грн. (а.с.11-17 том І).

На підставі акту перевірки від 10.02.2015 року №9-2201/34437952/14-18-22 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.02.2015 року № 0000142202 на суму 216 298,35 грн., з яких: за основним платежем - 144198,90 грн., за штрафними санкціями - 72099,15 грн. (а.с.18 том І). Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням від 16.02.2015 року № 0000142202 позивач оскаржив його в судовому порядку. Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року № 0000142202, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо наступних порушень: п. 185.1. ст.185, 188.1 ст. 188 п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, чим занижено податкові зобов'язання за період перевірки на 144198,90 грн.(а.с.16 то І).

Судом встановлено, що Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Доманівське відділення) при проведенні перевірки позивача були використані наступні документи: акт від 07.08.2014р. №160/14-02-22-01/39040674 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 39040674) щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період, січень-червень 2014 року.", акт 08.09.2014р. №176/14-02-22-01/39040674 "Про неможливість проведення зустрічної пуки ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 39040674) щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язані, з контрагентами - покупцями за липень 2014 року", видаткові накладні, податкові накладні, виписки банка на перерахування коштів на користь ТОВ "НАФТА-ОЙЛ", товарно-транспортні накладні, декларації платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені висновки були зроблені з огляду на те, що перевіркою встановлено, що товарно-транспортні накладні (далі ТТН), виписані ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" на перевезення паливно-мастильних матеріалів на адресу ТОВ "ЮБК", не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496, а саме: ТТН надані до перевірки ТОВ "ЮБК" за формою 1-ТТН (нафтопродукт), та які виписані ТОВ "НАФТ-ОЙЛ", заповнені з порушеннями, що вказує на відсутність постачання нафтопродуктів, а саме відсутні підписи водіїв, що здійснювали перевезення ПММ, не значено дата та час виїзду з підприємства вантажовідправника та прибуття до вантажоодержувача, відсутній номер та дата подорожнього листа до ТТН, відсутній номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт. Отже, надані для перевірки товарно-транспортні накладні, не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. № 281/171/578/155 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496) та не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів. В ТТН зазначено пункти навантаження м. Миколаїв, вул. Мельнична 1 та м. Миколаїв, Жовтневий район с. Горохівка, вул. Залізнична. Від оперативного управління ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області надійшла службова записка № 410 /7/14-03-07-4 від 06.02.2015 року, що за адресою м. Миколаїв, вул. Мельнична 1 дійсно знаходяться резервуари для зберігання ПММ, але вони не придатні для зберігання та розливу ПММ, також стало відомо що дані резервуари тривалий час не використовуються. За актами від 07.08.14р. №160/14-02-22-01/39040674 та від 08.09.14 року № 176/14-02-22-01/39040674 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області не встановлено перебування у власності або оренді ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" основних засобів, що дозволяють здійснювати постачання нафтопродуктів, відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за І кв. 2014 року на ТОВ "НАФТ- ОЙЛ" працювало та отримувало дохід в особі директор Котєльнікова В.Є., яка за ТТН і здійснювала відпуск нафтопродуктів. За результатами відпрацювання ОУ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва надано довідку від 31.07.14 року №3136/7/14-03-04-06 Довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, в якій зазначено, що місцезнаходження платника податку не встановлено та/або встановлено, що суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної особи або фізичної особи - підприємця жодного відношення не мають, вжито всіх заходів, передбачених пунктом 4,13 розділу IV Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків.

Отже ТОВ "ЮБК" та ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання ТОВ "ЮБК" податкової вигоди.

З врахуванням визначеного перевіркою встановлено порушення ТОВ "ЮБК" вимог п. 185.1. ст.185. пп. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, чим завищено податковий кредит за лютий, квітень, травень, червень та липень 2014 року па суму 144198,9 грн. ПДВ в тому числі в податкових періодах : лютий 2014р. на суму ПДВ 6433,33 грн.; квітень 2014р. на суму ПДВ 42600,67 грн.; травень 2014р. на суму ПДВ 24580,08 грн.; червень 2014р. па суму ПДВ 34987,42 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Судом встановлено, що між ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" в особі директора Котєльникової В.Є. з одного боку і ТОВ "Южно-Бугський кар'єр" (постачальник) в особі директора Трянової А.А. (покупець) з іншого боку було укладено договір поставки №009-НО від 19.02.2014 року, у відповідності до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити відповідно до умов цього Договору паливно - мастильні матеріали (товар). Товар поставляється автотранспортом Постачальника узгодженими партіями згідно із заявками Покупця на поставку відповідної партії Товару. Поставка ПММ підтверджується видатковими накладними на Товар, які підписуються представниками обох сторін. Ціна Товару визначається на дату поставки Товару. Вартість транспортування, яка узгоджується сторонами, входить у вартість Товару. Зобов'язання Постачальника з поставки Товару вважається виконаним у момент передачі його Покупцю. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за якістю - згідно паспорту якості (сертифіката відповідності) і за кількістю - згідно товаро-транспортним накладним та видатковим накладним на Товар. Прийом-передача Товару по кількості і якості здійснюється Сторонами в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ №281/171/578/155 від 20.05.08р.) та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ № 271/121 від 04.06.2007 року).

Передача товару від ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" до позивача згідно вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними №31 від 23.04.2014 року на суму 27800,00 грн., №25 від 09.04.2014 року, №35 від 30.04.2014 року, №11 від 19.02.2014 року, №12 від 25.02.2014 року, №90 від 02.07.2014 року, №89 від 01.07.2014 року, №30 від 22.04.2014 року, №54 від 22.05.2014 року, №76 від 13.06.2014 року, №70 від 05.06.2014 року; податковими накладними від 22.04.2014 року про поставку дизельного палива в сумі 28000,00 грн.; від 23.04.2014 року на суму 27800,00 грн., від 09.04.2014 року на суму 26200,00 грн., від 30.04.2014 року на суму 173604,00 грн., від 19.02.2014 року на суму 19200,00 грн., від 25.02.2014 року на суму 19400,00 грн., від 02.07.2014 року на суму 67740,00 грн., від 01.07.2014 року на суму 145844,22 грн., від 22.05.2014 року на суму 147480,00 грн., від 13.06.2014 року на суму 66750,00 грн., від 05.06.2014 року на суму 143174,50 грн.; рахунком на оплату №26 від 03.04.2014 року на суму 26200,00 грн., №39 від 30.04.2014 року на суму 173604,00 грн., №97 від 01.07.2014 року на суму 67740,00 грн., №96 від 01.07.2014 року на суму 145844,22 грн., №75 від 05.06.2014 року на суму 143174,50 грн., №34 від 22.04.2014 року на суму 56000,00 грн., №59 від 22.05.2014 року на суму 147480,50 грн., №82 від 13.06.2014 року на суму 66750,00 грн. (а.с.27-69 том І). Перерахування коштів позивачем за отриманий товар відповідно до вищезазначеного договору на рахунки ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» підтверджується випискою банку від 25.02.2014 р. на суму 19400,00 грн., від 19.02.2014 р. на суму 19200 грн., від 09.04.2014 р. на суму 26200,00 грн., від 22.04.2014 р. на суму 28000,00 грн., від 23.04.2014 р. на суму 27800,00 грн., від 22.05.2014р. на суму 45000,00 грн., від 19.05.2014 р. на суму 28604,00 грн., від 07.05.2014 р. на суму 20000,00 грн., від 30.04.2014 р. на суму 80000,00 грн., від 20.05.2014 р. на суму 36000,00 грн., від 26.05.2014 р. на суму 20000,00 грн., від 06.06.2014 р. на суму 91480,00 грн., від 25.06.2014 р. на суму 23750,00 грн., від 27.06.2014 р. на суму 33000,00 грн., від 11.06.2014 року на суму 20000,00 грн., від 16.09.2014 року на суму 39174,50 грн., від 18.06.2014 р. на суму 76000,00 грн., від 20.06.2014 р. на сум у 8000,00 грн., від 01.01.072014 р. на суму 47412,50 грн., від 02.07.2014 р. на суму 20327,50 грн., від 09.07.2014 року на суму 37000,00 грн., 10.07.2014 року на суму 19000,00 грн., від 14.07.2014 року на суму 20000,00 грн., від 17.07.2014 року на суму 69844,22 грн. Видаткові накладні від постачальників заповнені належним чином, кожен з документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Поставка товару позивачу від ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" підтверджується товарно-транспортними накладними форми №1-ТТН (нафтопродукт) на відпуск нафтопродуктів №30 від 22.04.2014 року, №31 від 23.04.2014 року , №25 від 09.04.2014 року, №35 від 30.04.2014 року, № 35/1 від 30.04.2014 року, №11 від 19.02.2014 року, №12 від 25.02.2014 року, №89 від 01.07.2014 року, №90 від 02.07.2014 року, №54 від 22.05.2014 року, №70 від 05.06.2014 року (а.с.27-69 том І), в яких зазначено: прізвище водія, дані транспортного засобу, відомості щодо кількості бензину, які відповідають даним видаткової та податкової накладних також, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар. Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта і і нафтопродуктів визначений в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України. Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічною регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються закупівлею, транспортуванням, зберіганням і реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України. Пунктом 5.4 даної Інструкції визначає порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, зокрема, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568. та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортныє средства для заправки та транспортирования нафтопродуктов. Типы, параметри и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність відомостей нафтопродукту в автоцистерні відомостям, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН). Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлювати при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Слід зазначити, що відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013р. №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 транспортною документацією підтверджуються операції по наданню послуг по перевезенню вантажів, а не факт придбання товару. При наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, непред'явлення такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для невизнання витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей. Підставою для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої у відповідності з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної у відповідності з пунктом 198,5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Вищезазначене узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні". В свою чергу, посилання представника відповідача на те, що товарно-транспортні накладні, оформлені не належним чином, оскільки вони не містять всіх необхідних реквізитів, не може свідчити про відсутність господарської операції, враховуючи належне документальне підтвердження позивачем здійсненої господарської операції із його контрагентом. Крім того, на підтвердження отримання дизельного палива від контрагента ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" надані матеріальні звіти з паливно - мастильних матеріалів за лютий - липень 2014 року (помісячно), відповідно до яких отримання дизельного пального від ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" за лютий 2014 року - 4000 л. на суму 32166,67 грн.; за квітень 2014 року - 2000 л. на суму 21833,33 грн., за травень 2014 року - 10765 л. на суму 122900,42 грн., за червень 2014 року - 5000 л. на суму 55625,00 грн., за липень 2014 року - 5000 л. на суму 56450,00 грн. Для належного обліку нафтопродуктів позивачем ведеться книга обліку надходження нафтопродуктів, ведення якого за формою 13-НП передбачено в додатку № 13 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки Украйні Міністерства транспорту та зв'язку України. Державного комітету з питань технічною регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281 /171 /578/155, та в якому відображаються відомості про дату надходження нафтопродуктів, на підставі якого транспортного документу, порівняльні показники товару, визначені ТТН та в резервуарі, інші відомості. Наведений товар, що поставлений контрагентом, використовувався в господарській діяльності позивача, що підтверджується копією договору оренди спецтехніки від 03.01.2014 року №03/01-2014, актами виконаних робіт та списання паливних матеріалів №9 від 31.07.2014 р.( списано 5342,4 л.), №7 (списано 5593,6 л.), №4 (списано 3036,9 л.), №2 (списано 3010,4 л.), №1 (списано 2872,6 л. ), №3 (списано 2893,8 л.), №5 (списано 3216,0 л.), №6 (списано 5350,4 л.), №8 (списано 5596,8 л.), №10 (списано 3168,0 л.), №11 (списано 3616,0 л.), №9 від 30.06.2014 р. (списано 4833,6 л.), №1 (списано 2416,8 л.), №2 (списано 2257,8 л.), №3 (списано 2427,4 л.), №4 (списано 2236,6 л.), №5 (списано 3055,2 л.), №6 (списано 4620,8 л. ), №7 (списано 4377,6 л.), №8 (списано 4833,6 л.), №10 (списано 2592,0 л.), № 1 від 28.02.2014 р. (списано 2109,4 л.), №2 (списано 2019,3 л.), №3 (списано 3216,0 л.), №4 (списано 4864 л.), №5 (списано 1272,0 л.), №1 від 31.03.2014 р. (списано 641,3 л.), №2 (списано 662,5 л.), №3 (списано 1125,6 л.), №4 (списано 1216,0 л.), №5 (списано 2035,2 л.), №6 (списано 864,0 л.), №1 від 30.04.2014 р. (списано 2565,2 л.), №2 (списано 2506,9 л.), №3 (списано 3256,2 л.), №4 (списано 5107,2 л.), №5 (списано 5342,4 л.), №6 (списано 3024,0 л.), №1 від 31.05.2014 р. (списано 2416,8 л.), №2 (списано 2003,4 л.), №3 (списано 2485,7 л.), №4 (списано 2263,1 л.), №5 (списано 3055,2 л.), №6 (списано 4620,8 л.), №7 (списано 4377,6 л.), №8 (списано 4833,6 л.), №9 (списано 4452,0 л.), №10 (списано 2736,0 л.); заправночні відомості, змінні рапорти механізму (а.с.116-255 том І, а.с.1-9 том ІІ).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з видів діяльності позивача за КВЕД 08.12 є : добування піску, гравію, глин і каоліну. Для проведення основного напрямку господарської діяльності позивач має працівників, що підтверджено договорами підряду, які наявні в матеріалах справи.

Також, позивачем на підтвердження господарської діяльності надано до суду договір, укладений між позивачем та ОСОБА_9 (завідуючий складом) 17.06.2013 року, про повну матеріальну відповідальність особи, копію технічного паспорту на нежитловий об'єкт, у якому зберігається придбане у контрагента дизельне пальне (а.с.47-58 том ІІ).

На підтвердження того, що контрагент позивача мав можливість здійснювати вищевказані господарські операції, позивачем надано до суду копію витягу з ЄДР, згідно якого вбачається, що основним видом діяльності ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" є, зокрема код КВЕД 41.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.112-114 том І).

Вищенаведені обставини підтверджують факт транспортування, надходження нафтопродуктів від постачальника ТОВ ''НАФТ-ОЙЛ", враховуючи дотримання позивачем положень чинною законодавства, що регламентують порядок транспортування і обліку нафти і нафтопродуктів.

Позивач, і його контрагент ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем. Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідна податкова накладна у позивача на час перевірки були наявні.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про не доведеність реальності придбання та використання товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що контрагент позивача відсутній за своїм місцезнаходженням.

Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних контрагент позивача не знаходився за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів були відсутні у контрагента.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

В свою чергу, слід зазначити, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України, є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду). У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При цьому, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Крім того, суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на акт від 07.08.2014р. №160/14-02-22-01/39040674 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 39040674) щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період, січень-червень 2014 року." та на акт 08.09.2014р. №176/14-02-22-01/39040674 "Про неможливість проведення зустрічної пуки ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 39040674) щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язані, з контрагентами - покупцями за липень 2014 року".

Вищезазначені акти підтверджують лише факт неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав.

В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковим інспектором не досліджувались жодні первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984. Висновки про укладення нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Посилання відповідача на акти податкового органу про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України. Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Отже, висновки щодо нікчемності правочинів, що були зроблені на підставі таких актів перевірки є недопустимими та не можуть породжувати цивільно-правові наслідки про недійсність договорів.

Відповідачем не надано до суду будь яких доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону Про державну податкову службу та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня, як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів на підтвердження нікчемності укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самого оспорюваного правочину.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "НАФТ-ОЙЛ".

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнює вартості придбаного у ТОВ "НАФТ-ОЙЛ" товару.

Отже, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму до складу податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розміру суми податку на додану вартість здійснено безпідставно та неправомірно, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято неправомірно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру суми податку на додану вартість.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0000142202 є протиправними та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Южно-Бугський кар'єр" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства Доходів і зборів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0000142202 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства Доходів і зборів у Миколаївській області від 16.02.2015 року №0000142202.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Южно-Бугський кар'єр" судовий збір в сумі 432,61 грн. сплачений за платіжним дорученням від 03.03.2015 року №2773/566 та судовий збір в сумі 54,59 грн. сплачений за платіжним дорученням від 09.04.2015 року №2773/669. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва