Ухвала

від 16.12.2015 по справі 814/2601/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2601/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Градовського Ю.М. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (надалі - Позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (надалі - Відповідач, Митниця), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 27.05.2015 року №504000006/2015/000014/1;

- визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2015/00057 від 27.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ціна товару чітко визначена контрактом з постачальником і у відповідача не було ніяких підстав підвергати її сумніву, відмовляти в прийнятті митної декларації, та визначати митну вартість за іншим методом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.09.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство зареєстровано в якості юридичної особи 16.09.2004 року. Основним видом діяльності позивача є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який в свою чергу є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію.

Відповідно до технології виробництва підприємство виготовляє глинозем шляхом перероблення металургійних бокситів, які вилужнюють у міцному лужному розчині. Для приготування цього розчину використовують гідроксид натрію (сода каустична).

01.04.2013 року Товариство уклало контракт №RF/RD/79-13/11-М з ОАО «Единая торговая компания» (г. Стелитамак, РФ) на поставку гідроксиду натрію сумарним обсягом близько (+/-) 201500 тонн, на загальну орієнтовну суму 86645000,00 доларів США (+/-).

Відповідно до п.2.3 Контракту ціна за 1 тону товару розраховується за формулою середнє котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяця, що передували періоду відвантаження з 21 числа першого місяця до 20 числа другого місяця мінус 39,33 доларів США.

Розрахована ціна зазначається в специфікації, що підписується кожного разу до 25 числа місяця, який передує відвантаженню.

Також, п.3.2 Контракту передбачено, що вантажовідправником по цьому контракту можуть бути ВОАО «Химпром» (РФ), ОАО «Каустик» (РФ), а також будь-які інші відправники на розсуд продавця.

24.04.2015 року Товариство та ОАО «Единая торговая компания» підписали специфікацію №27 про визначення ціни на гідроксид натрію (сода каустична) на травень 2015 року - 248,17 доларів США в обсязі 7500,0+/-% тонн.

26.05.2015 року ОАО «Единая торговая компания» поставило на адресу позивача 359,800 т гідроксиду натрію на загальну суму 42394,88 доларів США (248,17 доларів за тонну). При цьому, відповідно до інвойсу №СН-006 від 12.05.2015 року в якості вантажовідправника зазначено ПАО «Химпром» (м. Новочебоксарск, РФ).

26.05.2015 року позивачем до Митниці була подана електронна митна декларація №504010000/2015/001381 про оформлення 359800 кг соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 42394,88 доларів США, яка надійшла від ПАО «Химпром».

Разом з декларацією підприємством надано відповідачу: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01.04.2013 року, інвойс №СН-006 від 12.05.2015 року, специфікацію №27 від 24.04.2015 року, копію експортної декларації ПАО «Химпром», залізничні накладні, підтвердження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару, паспорта якості.

Тобто, позивач під час митного оформлення зазначеної партії товару, визначив його митну вартість відповідно до ст.58 МК України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 248,17 доларів США за тонну, на загальну суму 42394,88 доларів США.

На етапі перевірки митної вартості, відповідач поставив під сумнів визначену підприємством митну вартість в 248,17 доларів США за тонну, у зв'язку з тим, що, на думку Митниці, подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), заявлена митна вартість не підтверджена документально, не подані документи про сплату.

Митниця на підставі ч.3 ст.53 МК України витребувала у позивача для підтвердження митної вартості: 1) бухгалтерську документацію - платіжні документи, щодо оплати за товар, щодо оплати за складові митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни на 40 доларів США у контракті; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями та біржові котирування ICIS; 3) договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

27.05.2015 року позивач повідомив Митницю, що по-перше, відповідно до постанови НБУ №124 від 23.02.2015 року «Про особливості здійснення валютних операцій», попередня оплата товару не здійснювалась; по-друге, Товариство та ОАО «Единая торговая компания» не страхували товар; по-третє, формування ціни шляхом зменшення її на 39,33 доларів США є результатом комерційних переговорів; по-четверте, договори на продаж товару з третіми особами Товариством не укладались, оскільки підприємство є безпосереднім споживачем товару; по-п'яте, надані біржові котирування ICIS за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду за 27.03.2015 року , 03.04.2015 року, 10.04.2015 року, 17.04.2015 року.

Але, Митниця не взяла до уваги зазначені пояснення товариства та дійшла висновку, що підприємством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару.

27.05.2015 року Митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №504000006/2015/000014/1, відповідно до якого, загальна вартість товару визначена в розмірі 62182,12 доларів США, тобто 364,00 доларів США за тонну, замість 248,17 доларів США визначених Товариством.

27.05.2015 року Митницею прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00057, у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження вартості відповідно до п.2.3 Контракту №RF/RD/79-13/11-М; декларантом не надано витребувані митницею документи.

При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст.60 МК України). За основу для коригування митної вартості Митницею було взята попередня митна декларація Товариства від 18.09.2013 року №504010000/2013/002028 за цим самим контрактом №RF/RD/79-13/11-М, від цього самого постачальника ОАО «Единая торговая компания» за ціною 364,00 долара США за 1 тонну, оскільки це останнє митне оформлення позивача без коригування митної вартості за цим товаром.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що у Митниці не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки позивач надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вже зазначалося вище, рішення Митниці било вмотивовано тим, що у відповідача була відсутня інформація про страхування товару; відсутнє обґрунтування зниження ціни на 39,33 доларів США відносно світових цін; відсутність договорів з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Стосовно ненадання позивачем документів про страхування оцінюваного товару колегія суддів зазначає, що згідно п.7 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що задекларований позивачем товар не страхувався.

Про відсутність факту страхування товару, який поставлявся на адресу позивача за контрактом, зазначає також і ВАТ «ЄТК» у письмовій відповіді №240/5262 від 14.11.2013 року на запит позивача від 16.10.2013 року за вих. №466/101-10 від 16.10.2013 року про надання документів, які витребувала митниця по попереднім поставкам товару за вказаним контрактом.

Таким чином, відсутність факту страхування задекларованого позивачем товару свідчить про необґрунтованість вимоги митниці щодо надання документів про страхування товару.

В обґрунтування своєї позиції митниця посилається на те, що оскільки задекларований товар відноситься до 2-го класу небезпеки, то відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачене обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів. З цих підстав відповідач вважає, що витрати на обов'язкове страхування перевезення товару провинні бути включені до митної вартості товару.

Позивач не заперечує проти того факту, що задекларований ним товар відноситься до категорії небезпечних вантажів, і Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачене обов'язкове страхування відповідальності при перевезенні таких вантажів, однак зазначає, що відповідно до ч.10 ст.58 МК України обов'язковою складовою митної вартості є фактично понесені витрати на страхування товару, а не на страхування відповідальності за перевезення таких товарів; страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів відповідно до Закону України «Про страхування» є іншим видом страхування ніж майнове страхування товару.

Колегія суддів погоджується з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Статтею 4 Закону України «Про страхування» передбачені такі види страхування: 1) особисте страхування, предметом якого є життя, здоров'я, працездатність та пенсійним забезпеченням; 2) майнове страхування, предметом якого майнові інтереси щодо володіння, користування і розпорядження майном; 3) страхування відповідальності, предметом якого є майнові інтереси з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди.

При цьому п.26 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» до обов'язкового віднесено страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Отже, страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є іншим видом страхування, ніж страхування товару, який перевозиться.

За змістом Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» страхувальниками відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів можуть бути відправник, перевізник чи одержувач товару.

За своїм змістом витрати на обов'язкове страхування відповідальності при перевезенні небезпечних вантажів на території України є складовою частиною витрат на перевезення таких вантажів по території України.

Згідно з п.5 ч.10 ст.58 МК України до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.58 МК України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

З наведених законодавчих положень слідує, що витрати на обов'язкове страхування відповідальності при перевезенні небезпечних вантажів по території України, як складова частина витрат на транспортування таких вантажів по території України, не включається до митної вартості, якщо ці витрати можливо виділити з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.

В матеріалах справи відсутні докази того, що при транспортуванні задекларованого позивачем товару по території України здійснювалось страхування відповідальності такого перевезення згідно Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», і сторони на існування такого факту не посилаються.

Слід зазначити, що недотримання суб'єктами перевезення небезпечних вантажів вимог щодо обов'язкового страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків при перевезенні таких вантажів тягне відповідальність згідно ст.25 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковими доводи митниці, що ненадання позивачем документів про страхування відповідальності при перевезенні задекларованого товару по території України є підставою для коригування митної вартої.

Щодо посилання Митниці на відсутність обґрунтування зниження ціни на 39,33 доларів США відносно світових цін, колегія суддів зазначає, що «-39,33 доларів США», передбачені п.2.3 Контракту не є знижкою, оскільки ціна FOB MED Low (ICIS) не є звичайною ціною продажу цього товару ОАО «Единая торговая компания».

«FOB MED Low» та «-39,33 доларів США» є операндами у формулі ціни за Контрактом, де «FOB MED Low» - зменшуване, а «-39,33 доларів США» - від'ємник.

Індекс «FOB MED Low» не має ніякого зобов'язального значення для учасників торговельних відносин. Це усереднений результат щодо ціни на товар на світових ринках, за відомостями агентства ICIS. Інші рейтингові агентства, біржі, торговельні системи, можуть надавати відмінні від нього котирування.

Обрання сторонами Контракту «FOB MED Low» агентства ICIS за базову операнду у формулі обрахунку ціни товару, є результатом домовленості сторін за договором, про що позивач повідомляв відповідачу 27.05.2015 року під час підтвердження митної вартості.

Надання переваги сторонами такому договору плаваючої ціни на товар відповідає практики ділового обігу та обумовлено волатильністю цін на соду каустичну на світових ринках.

Також колегія суддів не погоджується з посиланнями Митниці на ненадання позивачем договорів з третіми особами, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Товариство не продає придбану за Контрактом соду каустичну іншим особам, а безпосередньо використовує її у своєму виробництві, цілком природно, а тому у Товариства не має та не може бути договорів з третіми особами з цього приводу.

Саме про це позивач і повідомив Митницю 27.05.2015 року.

Разом з цим колегія суддів вважає посилання Митниці на ненадання позивачем документів, необхідних для підтвердження митної вартості неповажними, оскільки визначені ч.3 ст.53 МК України документи, подаються за наявності їх у декларанта, тобто законом припускається, що таких документів може і не бути у декларанта, або не існувати взагалі.

Але, як вбачається з матеріалів справи Товариством були надані біржові котирування агентства ICIS, чим було повністю виконавши цей пункт вимоги митниці.

Разом з цим, як вірно було зазначено судом першої інстанції, в період з квітня по серпень 2013 року, Товариство шість разів завозило соду каустичну за Контрактом №RF/RD/79-13/11-М від 01.04.2013 року. Ціна відповідних партій товару також визначалась за формулою найменше середнього котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяця, що передували періоду відвантаження, мінус 40 доларів США. В цей період ціна на товар коливалися від 430 до 364 доларів США, в залежності від зміни ціни на цей товар на світовому ринку, та відповідного зниження його ціни у котируванні агентства ICIS.

При цьому, відсутність договору страхування, від'ємник «-40 доларів США» у формулі ціни товару, відсутність договорів з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, а також відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, у цих випадках не стали перешкодою для відповідача у розмитненні товару при митній вартості 430, 418, 402,5, 412,5, 400 та 364 доларів США.

Отже, як 18.09.2013 року під час подання митної декларації №504010000/2013/002028, яка була використана Митницею під час визначення митної вартості товару, так і 27.05.2015 року під час подання митної декларації №504010000/2015/001381, позивачем було обраховано митну вартість за однією тією самою формулою, за одним і тим же контрактом, за однакових умов поставки, за одним і тим самим постачальником.

Єдина відмінність в цих випадках - різна митна вартість: 364 долари США станом на 18.03.2013 року, 247,5 доларів США станом на 26.05.2015 року.

Така різниця пояснюється загальною світовою кон'юнктурою падіння цін на соду каустичну, що підтверджується відповідними біржовими котируваннями агентства ICIS: 404,00 долари США на серпень 2013 року та 287,50 доларів США на квітень 2015 року.

Таким чином, Товариством було надано Митниці безпосередньо контракт, а також Специфікацію №26 з постачальником, де чітко визначена ціна у розмірі 248,17 доларів США з тонну. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною зазначеною у інвойсі від 12.05.2015 року, виданим ОАО «Единая торговая компания». Також немає розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки (СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці).

Також, саме така митна вартість в 248,17 доларів США за тонну, була задекларована ПАО «Химпром» під час експорту з території Російської Федерації, що підтверджується експортною митною декларацією з відмітками митниці РФ.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо застосування методу визнання митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є безпідставними, оскільки позивач надав Митниці всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

За таких підстав рішення Митниці від 27.05.2015 року №504000006/2015/000014/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2015/00057 від 27.05.2015 року підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт Митниця (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Митницею було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки за подання позовної заяви було сплачено 216,57 грн, тобто 10% від суми 2165,73 грн., що підлягала сплаті за подання позову майнового характеру, то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 2382,30 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року - залишити без змін .

Стягнути з Миколаївської митниці Державної фіскальної служби до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2382 (дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 30 коп..

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 грудня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський