Рішення

від 16.12.2015 по справі 902/1323/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2015 р. Справа № 902/1323/15

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Банасько Олександра Олександровича, Мельника Петра Антоновича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства «Брок Груп» (21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58)

до : Державного підприємства «Підприємство Стрижавської виправної колонії

управління Державної пенітенціарної служби України

у Вінницькій області (№81)»

(21000, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Алеї, 30)

про стягнення 25942,74 грн.

при секретарі судового засіданні ОСОБА_1,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Брок Груп» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Стрижавської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№81)» кошти в сумі 25 942,74 грн., з яких: 22 556,95 грн. - індекс інфляції порушеного грошового зобов'язання, 2 319,86 грн. - три відсотки річних від прострочених сум та 1 065,93 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 05.05.2011 року договору доручення № 70 на надання митно-брокерських послуг позивачем надано митно-брокерські послуги на суму 212 026,70 грн.. Згідно з п.п. 2.2.3. Договору відповідач зобов'язався відшкодувати суму коштів, сплачених позивачем як митні платежі, а також своєчасно сплатити винагороду позивачу згідно акта виконаних робіт. Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за надані послуги відповідач сплачує їх вартість та підставі актів прийому-передачі виконаних робіт. За надані послуги відповідачем сплачено кошти в сумі 181 080,64 грн.. Борг в сумі 30 966,06 грн. стягнуто з відповідача за рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.04.2015 року по справі № 902/297/15. Неналежне виконання зобов'язань за Договором призвело до нарахування штрафних санкцій та звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.09.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1323/15 з призначенням до розгляду на 13.10.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Відповідач у відзиві № 7Юр/100 від 09.10.2015 року заперечує проти позову посилаючись на те, що акти прийому-здачі виконаних робіт та послуг № 350 від 06.10.2011 року, № 361 від 10.10.2011 року, № 570 від 02.08.2012 року, № 312 від 15.05.2012 року, № 668 від 26.09.2013 року на загальну суму 6300,00 грн. не оформлені належним чином, оскільки не містять підпису керівної особи та відтиску печатки відповідача, а відтак не можуть братись судом до уваги.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою в засідання суду представника позивача та зважаючи на клопотання представників відповідача.

Ухвалою суду від 24.11.2015 року справу прийнято до провадження колегіальним складом суду з призначенням до розгляду на 16.12.2015 року.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. Відповідач також не скористався правом участі в судовому засіданні, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 11400 від 04.12.2015 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо відкладення розгляду справи, чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали господарської справи № 902/297/15, судом встановлено наступне.

05 травня 2011 року між Приватним підприємством «Брок Груп» (позивач, за Договором Виконавець) та Державним підприємством Стрижавської виправної колонії № 81 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (на даний час Державне підприємство «Підприємство Стрижавської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№81)» (відповідач, за Договором Замовник) укладено договір доручення № 70 на надання митно-брокерських послуг (в подальшому Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується від імені та за рахунок Замовника представляти інтереси Замовника в митних органах та самостійно здійснювати наступні операції: - декларувати товари, транспортні засоби та інші предмети, що переміщуються Замовником через митний кордон України; - подавати митному органу України документи, необхідні для митного оформлення; - пред'являти митниці товари, що декларуються; - забезпечувати сплату митних платежів, установлених для товарів, що декларуються; - виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення та митного контролю товарів і транспортних засобів, що декларуються; - завіряти копії документів, необхідні для митного оформлення, своїми печатками та підписом; - оскаржувати у визначеному порядку рішення митних органів України, а також виконує всі необхідні дії, пов'язані з підготовкою та оформленням вантажної митної декларації (ВМД).

Згідно п. 3.1. та 3.2. Договору цей Договір вступає в сили із моменту підписання і є чинним до 31.12.2013 року. Договір автоматично лишається чинним на наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу Сторону про намір припинити його дію за місяць до кінця терміну дії.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору вартість послуг Замовника погоджується сторонами усно. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю їх вартість на підставі актів прийому передачі виконаних робіт. Сплата за виконані послуги здійснюється Замовником згідно з наданим Виконавцем акта прийому передачі виконаних робіт на протязі 3(трьох) банківських днів з моменту підписання акту.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме на підставі актів прийому-здачі здійснених робіт та послуг, надав послуги на загальну суму 212 026,70 грн. (копії актів знаходяться в матеріалах справи ст. 22-182).

Відповідач за надані за Договором послуги розрахувався частково в сумі 181 080,64 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (а.с. 183-221).

Невиконання належним чином відповідачем свого зобов'язання за договором № 70 від 05.05.2011 року, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду на підставі якого було порушено провадження у справі № 902/297/15 про стягнення з відповідача 30 966,06 грн. заборгованості за договором № 70 від 05.05.2011 року

Під час розгляду справи № 902/297/14 встановлено наявність заборгованості відповідача за Договором в розмірі 30 966,06 грн.. Вказана сума визнана представником відповідача в судовому засіданні 01.04.2015 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.04.2015 року по справі № 902/297/15 з відповідача стягнуто на користь позивача 30 966,06 грн. боргу за Договором. Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку (а.с. 225-229) відповідачем, на час розгляду справи № 902/1323/15, виконано вказане рішення суду.

Неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання по виконанню Договору спонукало позивача звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача 22 556,95 грн. - інфляційних втрат за період з вересня 2012 року по серпень 2015 року, 2 319,86 грн. - 3% річних за період з 27.09.2012 року по 13.08.2015 року та 1 065,93 грн. пені за період 24.04.2014 року по 14.08.2015 року .

З врахуванням встановлених обставин, надаючи оцінку доводам позивача в сукупності із аналізом фактичних обставин спору, суд зважає на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст Договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 «Послуги. Загальні положення», ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач станом на день розгляду справи в суді виконав рішення Господарського суду Вінницької області від 01.04.2015 року по справі № 902/297/15 в повному обсязі.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі недотримання Замовником п. 4.3. Договору він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 р. у справі № 3-142гс11, які в силу приписів ст.111 28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.

Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність розрахунку трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Заперечення останнього не беруться судом до уваги виходячи з наступного. Заперечуючи нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за актами № 350 від 06.10.2011 року, № 361 від 10.10.2011 року, № 570 від 02.08.2012 року, № 312 від 15.05.2012 року, № 668 від 26.09.2013 року на загальну суму 6300,00 грн. відповідачем не враховано, що позивачем не проводилось нарахування зазначених санкцій за вказаними актами. Окрім того суд зважає, що при розгляді справи № 902/297/15 відповідач повністю визнав суму боргу, і на момент розгляду даної справи сплатив її.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Стрижавської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№81)» (21000, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Алеї, 30, код ЄДРПОУ 08679600) на користь Приватного підприємства «Брок Груп» (21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58, код ЄДРПОУ 37537350) 22 556 (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн 95 коп. - інфляційних втрат; 2 319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 86 коп. - 3% річних; 1 065 (одну тисячу шістдесят п'ять) грн. 93 коп. - пені та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 грудня 2015 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Банасько О.О.

ОСОБА_2

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21100, м. Вінниця, вул. Стеценка, 58)

3 - відповідачу (21000, Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Алеї, 30)