Рішення

від 19.11.2015 по справі 910/24129/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015Справа №910/24129/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ»

про стягнення 23 759,58 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Діденко І.В. - адвокат, свідоцтво №3541/10 від 27.12.2007 р. (в судовому засіданні 07.10.2015 р. представник - Петренко С.В., довіреність №2465-К-О від 17.07.2015р.)

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ» про стягнення 23 759,58 грн., а саме: 9 709,26 грн. заборгованості за кредитом; 7 755,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 6 294,78 грн. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору банківського обслуговування б/н від 23.12.2013 р. в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії за користування кредитом, за наявності якої позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №/910/24129/15 та призначено розгляд справи на 07.10.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.11.2015 р.

Судове засідання 03.11.2015 р. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 р. розгляд справи призначено на 19.11.2015 р.

В судові засідання 07.10.2015 р. та 19.11.2015 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 07.10.2015 р. та 19.11.2015 р. не з'явився.

Копія ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» станом на 07.10.2015 р. поштове повідомлення повернулось за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання» та адресату не вручено.

Копії ухвал Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 р. та 05.11.2015 р. відправлялись відповідачу на адреси, вказані у позовній заяві (02222, м. Київ, пр.-т Маяковського буд. 26) та згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача (02222, м. Київ, пр-т Маяковського, буд. 26), були повернуті підприємством зв'язку не врученими адресату з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання поштових відправлень.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1. Постанови №18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 07.10.2015 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору №38974007 від 22.09.2015 р., яке долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 07.10.2015 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 19.11.14 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 07.10.2015 р. та 19.11.2015 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 11.09.2015 р., від 07.10.2015 р., від 05.11.2015 р., відповідачем суду не надані.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29,60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача не заявлено.

В судовому засіданні 19.11.2015 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України), відповідно мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ» звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» із Заявою щодо приєднання та згоди з умовами, викладеними в Умовах та Правилах надання банківських послуг» (далі - Умови), Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 23.12.2013 р. (надалі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Так, відповідачу було відкрито поточний рахунок №26005052728374 та зареєстровано в системах клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

В силу приписів п. 3.2.2.11.1 Умов цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладання електронно-цифрового підпису всіма його сторонами.

Згідно заяви від 23.12.2013 р., яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ», шляхом накладання електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банк Приват-24, відповідачу було надано кредит за послугою «Гарантований платіж».

Правовий статус електронного цифрового підпису врегульований Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Одним із елементів обов'язкового реквізиту є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник з електронним цифровим підписом автора.

Накладання електронного цифрового підпису завершує утворення електронного документа, надаючи йому юридичної сили. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними електронними цифровими підписами та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

В силу ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до заяви від 23.12.13 р. операції по заявці виконуються відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» - розділ 3.1.1., 3.2.2. або окремо укладених з Клієнтом договорів, що регулюють надання послуги «Гарантовані платежі». У випадку, якщо виконання цієї заявки здійснюється з використанням наданих ПриватБанком кредитних коштів, то дана заявка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПриватБанку становлять кредитно-заставний договір (застава згідно з п. 3.2.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, Правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину між сторонами зафіксований у вищеперерахованих документах, доказів існування якихось інших «Умов та правил надання банківських послуг», крім тих, що розміщені на сайті позивача, на які позивач посилається в позові, і згоду на використання яких власноручно надав відповідач, суду не подано, відповідно сторони не порушили вимог ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Таким чином, відповідач, підписавши заяву від 23.12.2013 р., згідно ст. 634 Цивільного кодексу України, приєднався до умов договору банківського обслуговування та погодився з Тарифами банку відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті позивача.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами Договору банківського обслуговування, який є чинним та недійсним не визнаний.

За таких обставин, враховуючи положення вищезазначених норм закону судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донітайм» укладено Договір банківського обслуговування від 23.12.2013 р.

При цьому судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно визначення ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (§1 та §2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно заяви від 23.12.13 р., яка підписана ТОВ «Донітайм» шляхом накладання електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банк Приват-24, відповідачу було надано кредит за послугою «Гарантовані платежі».

Порядок надання кредиту за послугою «Гарантований платіж» визначено пунктами 3.1.1.73.-31.1.1.86. та розділом 3.2.2. Умов.

Так, згідно п. 3.1.1.73. Умов Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надає послугу Гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладається між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Відповідно до п. 3.1.1.74. Умов у разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет - клієнт - банк Приват-24 (далі - Приват-24) подає в банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюється автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват-24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників.

Пунктом 3.1.1.75. Умов визначено, що після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, Банк розглядає його на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника.

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надалі - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування Банком кредитних коштів з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці.

В силу п. 3.2.2.2. Умов термін повернення кредиту зазначений у заяві (платіжному дорученні). Згідно статей 212, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі непогашення Клієнтом заборгованості по цих Умов в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в Заяві (платіжному дорученні).

Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта.

З моменту підписання заяви від 23.12.2013 р. відповідач використовував послугу «Гарантовані платежі», яка надавалась Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», для виконання відповідачем грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами.

У відповідності до умов Договору банківського обслуговування від 23.12.2013 р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в системі інтернет-клієнт-банк Приват-24 отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ» наступні заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання), а саме: №1 від 23.12.2013 р. на суму платежу 9 000,00 грн. (платіжне доручення №1 від 23.12.13 р.), №3 від 25.12.2013 р. на суму платежу 7 000,00 грн. (платіжне доручення №3 від 25.12.13 р.) та №8 від 14.02.2014 р. на суму платежу 9 900,00 грн. (платіжне доручення №8 від 14.02.2014 р.), в яких Клієнт (відповідач) просив Банк (позивача) надати йому можливість в користуванні послугою щодо обслуговування свого поточного рахунку №26005052728374 за рахунок кредитних коштів (паперове відтворення електронних заявок, кожна з яких містить реквізити відправника (Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ»), реквізити отримувача (контрагентів відповідача), суми платежу, призначення платежу (оплата за поставку товару, робіт, послуг згідно відповідних договорів з контрагентами), додаткову згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, та в кожній з яких зазначено, що вона є дорученням на списання грошових коштів в оплату за господарським договором або рахунком, і кожна з яких підписана відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису в системі інтернет-клієнт-банк Приват-24, залучені до матеріалів справи).

Судом встановлено, що заявки на гарантований платіж подавались відповідачем в електронній формі за допомогою системи інтернет-клієнт-банк Приват-24 з використанням електронного цифрового підпису.

У свою чергу, позивач у період з 23.12.13 р. по 19.02.14 р. своєчасно надавав (проводив) відповідачу гарантовані платежі, ініційовані останнім згідно п. 3.1.1.73. та розділу 3.2.2. Умов, якими регулюються питання надання послуги «Гарантовані платежі», зокрема, за наступними заявками: № 1 від 23.12.13 на суму 9000,00 грн. (дата зарахування платежу на рахунок отримувача 30.12.13 р.), № 3 від 25.12.13 р. на суму 7000,00 грн. (дата зарахування платежу на рахунок отримувача 30.12.13 р.), № 8 від 14.02.14 р. на суму 9900,00 грн. (дата зарахування платежу на рахунок отримувача 19.02.14 р.).

Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів за послугою «Гарантовані платежі» відповідачем не заперечувались.

Як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг, зокрема, послуги «Гарантовані платежі» до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Договору банківського обслуговування від 23.12.2013 р. та Умов з боку відповідача відсутні.

Факт зарахування коштів на рахунок відповідача на загальну суму 25 900 грн., що складає загальну суму коштів за всіма заявками відповідача, підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку за період з 23.12.2013 р. по 17.09.2015 р. по рахунку відповідача, яка відображає рух коштів по поточному рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ», відкритому позивачем для останнього.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.2.2.2 Договору клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.14 р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.14 р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти класифікатору 1 групи іноземних валют понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього Договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта - системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк Приват-24, смс-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості. Вказаний в цьому пункті строк може бути змінений згідно умов цього Договору.

У разі, якщо в дату виконання заявки або після неї, у Клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - Клієнт доручає Банку в односторонньому порядку проводити списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів Клієнта, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в Банку, так і за рахунок невикористаних коштів по «кредитному ліміту на розрахунковому рахунку», подальші взаємини за яким регулюються розділом 3.2.1. Умов. Інші істотні умови кредитування наведено в заявці.

Пунктом 3.2.2.6.3. Умов встановлено, що Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені у заяві, п. п. 3.2.2.2., 3.2.2.6.16., 3.2.2.6.17., 3.2.2.7.2. цього Договору.

Пунктом 3.2.2.6.6. Умов передбачено, що Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх свої поточних рахунків для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання, для виконання зобов'язань з погашення винагороди, а також неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за цими Умовами, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається номер, дата і посилання на п. 3.2.2.6.6. цього Договору.

Пунктом 3.2.2.7.4. Умов визначено, що Банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків Клієнта згідно п. 3.2.2.6.6. цього Договору при настанні термінів кожного з платежів, передбачених цим Договором, в межах сум, що підлягають сплаті Банку.

У випадку порушення Клієнтом строків виконання будь-якого з грошових зобов'язань, встановлених цим Договором (при відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках Клієнта для здійснення повноважень Банку згідно п. 3.2.2.6.6. цього Договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород Клієнт доручає Банку здійснювати списання коштів із всіх поточних і депозитних рахунків Клієнта в Банку в порядку передбаченому законодавством та цими Умовами (п. 3.2.2.7.5. Умов).

У відповідності до п. 3.2.2.9.9 Умов зобов'язання за цим Договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. п. 3.2.2.6.15., 3.2.2.7.13. цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, надалі - простроченої винагороди, надалі - винагороди, надалі - прострочених відсотків, надалі - відсотків, надалі - простроченого кредиту, надалі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором здійснюється не пізніше дати зазначеної п. 3.2.2.2 цього Договору. У разі несплати винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. При розрахунку витрат Банку згідно п. п. 3.2.2.6.15., 3.2.2.7.13. цього Договору, за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

Згідно положень ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема поданої виписки банку за період з 23.12.2013 р. по 17.09.2015 р. рахунку №26005052728374, та підтверджено представником позивача, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Договору банківського обслуговування від 23.12.2013 р. та Умов, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 03.08.2015 р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 9 709,26 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 7 755,54 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 23.12.2013 р. та з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ» претензію №312230K3BRS02D від 17.07.2015 р. з вимогою погасити прострочену заборгованість в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами Договору банківського обслуговування від 23.12.2013 р.

Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» №9385 від 21.07.15 р. та опису вкладення в цінний лист №4994526625951 від 21.07.2015 р..

Станом на час проведення судового засідання 19.11.2015 р. вищезазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, відповідач в порушення умов зазначеного Договору банківського обслуговування від 23.12.2013 р. отриманий кредит не повернув та відсотки за користування кредитним коштами не сплатив, у зв'язку з чим станом на 03.08.2015 р. у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ» утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 9 709,26 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 7 755,54 грн., які позивач просив стягнути в судовому порядку відповідно до наданих розрахунків.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору банківського обслуговування від 23.12.2013 р. або окремих його положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 23.12.2013 р. та Умовами у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9 709,26 грн. заборгованості по кредиту та 7 755,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за вказаним Договором банківського обслуговування від 23.12.2013 р. підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункт 3.2.2.10.1 Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2., 3.2.2.9.1. -3.2.2.9.3. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16., 3.2.2.7.2. цього договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2. цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачені п. п. 3.2.2.10.1.-3.2.2.10.3. Умов, здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.2.2.10.4. Умов).

Крім того, п. 3.2.2.10.5. Умов передбачено, що за порушення Клієнтом зобов'язань, передбачених п. 3.2.2.1. цього Договору, Банк несе відповідальність перед Клієнтом виключно у вигляді сплати пені в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, яка нараховується протягом 30 днів з моменту виникнення відповідного зобов'язання. Сплата пені здійснюється у гривні.

За приписами п. 3.2.2.10.7. Умов терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, визначені Договором банківського обслуговування від 23.12.2013 р. та Умовами, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 6 294,78 грн. за період з 17.11.14 р. по 04.03.2015 р..

Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення за період з 17.11.14 р. по 04.03.2015 р. розмір пені в сумі 6 294,78 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, Договору банківського обслуговування від 23.12.2013 р. та Умовам і є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 294,78 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з клопотанням № 38974007 від 22.09.15 р. про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 609,00 грн..

Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.2011 р. правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Загальний розмір заявлених та прийнятих до розгляду позовних вимог становить 23759,58 грн., тобто виходячи з розміру заявлених позовних вимог сума судового збору має становити 1218,00 грн..

Проте, як встановлено судом, позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № ВОJ64BOURE від 04.08.2015р. сплачено 1 827,00 грн. судового збору, отже переплата складає 609,00 грн..

Згідно приписів статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення надмірно сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до пункту 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: - в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або - в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК). В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 609,00 грн..

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНІТАЙМ» (02222, м. Київ, пр-т Маяковського, буд. 26, код ЄДРПОУ 38974007) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 9 709,26 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'ять гривень двадцять шість копійок) заборгованості за кредитом, 7 755,54 грн. (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят чотири копійки) заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 294,78 грн. (шість тисяч двісті дев'яносто чотири гривні сімдесят вісім копійок) пені та 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з Державного бюджету України суму 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № ВОJ64BOURE від 04.08.2015р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/24129/15.

Дане рішення є підставою для повернення надмірно сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Повний текст рішення складено та підписано 16 грудня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон