Рішення

від 17.12.2015 по справі 902/1433/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2015 р. Справа № 902/1433/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елран" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната № 417)

до Публічного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар`єр" (22443, с.Іванів Калинівського району Вінницької області, вул. Заводська, буд. № 1)

про стягнення 268827,25 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

Cекретар судового засідання Сидоренко О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 10.11.2015 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елран" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар`єр" про стягнення 268827,25 грн., у т.ч. 140000,00 грн. основного боргу, 112710,00 грн. інфляційних втрат, 8412,71 грн. 3% річних, 7600,54 грн. штрафу, 104,00 грн. 0,1% річних.

Останньою ухвалою від 01.12.2015 року судове засідання відкладено на 17.12.2015 року.

В судове засідання прибув представник позивача, який просив задовільнити позовні вимоги частково, в частині стягнення 140000,00 грн. основного боргу, в решті - залишити без розгляду.

Відповідач в судові засідання 17.11.2015 року, 01.12.2015 року та 17.12.2015 року не з`явився, витребуваних пояснень та доказів не надав, про причини своєї неявки не повідомив.

16.11.2015 року до суду надходило клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прибути в засідання та для врегулювання даного спору мирним шляхом. В зв'язку з цим розгляд справи було відкладено на 01.12.2015 року. До засідання 17.12.2015 року відповідачем не було подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Всі ухвали суду, як і остання ухвала від 01.12.2015 року про відкладення судового засідання на 17.12.2015 року, надсилались відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Відповідачу достеменно відомо про розгляд судом даної справи.

Окрім того, суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданнях суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані представником позивача докази, суд встановив, що 07.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елран" та Публічним акціонерним товариством "Іванівський спеціалізований кар`єр" укладено договір № 07/08 на поставку електротехнічних виробів.

Згідно п. 1.1. договору, позивач як постачальник зобов'язується поставити електротехнічні вироби, а відповідач як покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1., ціна договору становить 210000,00 грн. згідно зі специфікацією № 1.

Остаточний розрахунок покупець здійснює на підставі пред'явленого постачальником рахунку після підписання акту прийому-передачі, який складається і підписується сторонами після поставки товару в асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікації № 1.

Згідно п.п. 4.3. п. 4 договору, датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі між покупцем та постачальником.

Перебіг строку оплати поставленого товару починається після плину 15 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до розділу V договору "Права та обов'язки сторін", покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар. Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором. В свою чергу постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних № 01417-1 та № 01417-2 від 17.03.2014 року, видаткових накладних № РН-0000001, № РН-0000002 від 17.03.2014 року та акту приймання-передачі товару від 17.03.2015 року, відповідачем отримано електротехнічні вироби на загальну суму 210000,00 грн.

19.08.2014 року, 12.09.2014 року, 11.02.2015 року, 21.04.2015 року, 09.06.2015 року, 19.06.2015 року, 08.07.2015 року, 31.07.2015 року відповідач проводив часткові розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 70000,00 грн.

Залишок несвоєчасно оплаченого боргу за поставлене обладнання за договором поставки № 07/08 від 07.08.2013 року склав 180000,00 грн. і позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 125 від 03.06.2015 року про сплату боргу.

У відповіді за вих. № 723 від 04.06.2015 року, ПАТ "Іванівський спеціалізований кар'єр", посилаючись на складну економічну ситуацію, запропонувало позивачу погодити реструктуризацію боргу та графік виплати заборгованості.

ТОВ "Елран" спільно з ПАТ "Іванівський спеціалізований кар'єр" погодили графік виплати боргу по договору поставки № 07/08 від 07.08.2013 року. Згідно цього графіку, відповідач у строк до 30.08.2015 року повинен був частинами сплатити заборгованість за поставлені електротехнічні вироби на загальну суму 180000,00 грн.

Відповідач здійснив перерахування 40000,00 грн. і за твердженнями позивача, остаточна заборгованість станом на час розгляду справи в суді становить 140000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що зменшені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до чач. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем станом на момент прийняття рішення основну заборгованість в розмірі 140000,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 140000,00 грн. основної заборгованості за поставлене обладнання по договору поставки № 07/08 від 07.08.2013 року є доведеними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 112710,00 грн. інфляційних втрат, 8412,71 грн. 3% річних, 7600,54 грн. штрафу, 104,00 грн. 0,1% річних суд встановив, що у позивача витребовувася обгрунтований розрахунок та нормативно правове обгрунтування вищевказаних сум, платіжні доручення на підтвердження здійснених відповідачем часткових розрахунків. Вказані документи необхідні для перевірки судом правильності нарахування зазначених сум та вирішення спору по суті. При цьому позивача було попереджено, що в разі неподання без поважних причин витребуваних судом матеріалів позов може бути залишено без розгляду.

Посилаючись на неможливість подання обґрунтованих розрахунків, представник позивача письмовою заявою просив залишити без розгляду позовні вимоги 112710,00 грн. інфляційних втрат, 8412,71 грн. 3% річних, 7600,54 грн. штрафу, 104,00 грн. 0,1% річних.

Враховуючи те, що позивачем не виконано вимог ухвал суду щодо надання вищезазначених документів, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 12710,00 грн. інфляційних втрат, 8412,71 грн. 3% річних, 7600,54 грн. штрафу, 104,00 грн. 0,1% річних підлягають залишенню без розгляду відповідно до п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Принагідно суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.81 ГПК України позивач має право знову звернутися з вказаними вимогами до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили їх залишення без розгляду.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам за правилами статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні 17.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 81, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іванівський спеціалізований кар'єр" (22432, с. Іванів Калинівського району Вінницької області, вул. Заводська, буд. 1; код ЄДРПОУ 05471750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елран" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната №417; код ЄДРПОУ 36475874) 140000,00 грн. основного боргу, 2100,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення 112710,00 грн. інфляційних втрат, 8412,71 грн. 3% річних, 7600,54 грн. штрафу, 104,00 грн. 0,1% річних згідно п. 5 ст. 81 ГПК України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 18 грудня 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната № 417)

3 - відповідачу (22443, с. Іванів Калинівського району Вінницької області, вул. Заводська, буд. № 1)