Рішення

від 15.12.2015 по справі 910/28482/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015Справа №910/28482/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/28482/15

за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Шевченківського району м. Києва» в особі представника (повіреного)

комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району м. Києва»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт Торгівельний»;

про стягнення 16 376,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковіщук Я.М., довіреність № 70-Д від 21.09.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в особі представника (повіреного) комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт Торгівельний» (надалі - відповідач) про стягнення 16 376,28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору доручення на надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів № 1 від 01.02.2012р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 10 774,67 грн., за прострочення оплати якої нараховані 379,38 грн. - 3% річних та 5222,23 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015р. порушено провадження у справі № 910/28482/15 та призначено її розгляд на 19.11.2015р.

Ухвалою від 19.11.2015р. суд відклав розгляд справи на 15.12.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні 15.12.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.11.2015р. та ухвали від 19.11.2015р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 06.11.2015р. та ухвалу суду від 19.11.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001.

Відповідно до п. 2.1. статуту позивача, підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

01.02.2012р. між комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради (перейменоване на комунальне підприємство «Центр обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», за договором - повірений, далі - позивач) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (за договором - довіритель) було укладено договір доручення на надання послуг з обліку, нарахування, збору платежів власників, наймачів та орендарів № 1 (далі - договір доручення), відповідно до п.2.1.1. якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь довірителя визначені цим пунктом договору дії, зокрема, здійснювати облік та збір, у тому числі в судовому порядку, заборгованості споживачів за послуги довірителя.

Відповідно до частини першої статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Так, між довірителем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір № Е1061-608 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого виконавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт окремого приміщення (будівлі, частини будівлі, окремого приміщення в будівлі), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пугачова, 4-А, площею 172,1 кв. м., розміщене на першому поверсі будівлі (п.1.2 договору), а також утримання будинку та прибудинкової території, а орендар відшкодовує витрати виконавця на виконання вказаних робіт (послуг) пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі (далі експлуатаційні витрати).

За умовами п.1.2 договору, відповідач є власником визначеного цим договором приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2003р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.2.2.4 договору, відповідач зобов'язався до 20 числа поточного місяця перераховувати грошові кошти на рахунок виконавця за утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, вигляді відшкодування експлуатаційних витрат пропорційно до займаної площі приміщення.

Умовами п.4.2 договору визначено, що відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території та інших витрат загального користування сплачуються відповідно до розрахунків згідно постанови КМУ від 20.05.2009р. № 529, які наведені у додатку № 1 до цього договору і становить на дату укладення договору 2,02 (1,6833 грн. з ПДВ на місяць за 1 кв. м. площі приміщення).

Загальна вартість відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна по даному договору становить 347,64 грн., у т.ч. ПДВ - 57,94 грн.

Згідно з п.4.6 договору, оплата послуг проводиться відповідачем щомісячно, у 10-денния термін після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунків, виставлених виконавцем.

Відповідно до розрахунку заборгованості за експлуатаційні витрати за період з березня 2013 року по вересень 2015 року включно заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат становить 10 774,67 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, протягом всього спірного періоду позивачем направлялись відповідачу рахунки за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, однак оплату направлених рахунків відповідачем не здійснено.

Оскільки експлуатаційні послуги відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 20.10.2015р. рекомендованим листом направив відповідачу претензію за вих. № б/н від 19.10.2015р. про сплату боргу в сумі 10 774,67 грн. Проте, відповідач вказану вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг та не надано доказів оплати отриманих послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 774,67 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 379,38 грн. - 3% річних та 5222,23 грн. - інфляційні втрати, які розраховані окремо за кожним актом, за яким існує заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє вказані позовні вимоги відповідно до розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт Торгівельний» (04050, м. Київ, вул. Пугачова, 4-А; код ЄДРПОУ 24724263) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» в особі представника (повіреного) комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» (03190, м. Київ, вул. М. Кирпоноса, 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) суму основного боргу в розмірі 10 774 грн. 67 коп., 379 грн. 38 коп. - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 5222 грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 18.12.2015р.

Суддя А.І. Привалов