Постанова

від 10.12.2015 по справі 905/1308/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2015 справа №905/1308/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - довіреність б/н від 01.06.2015р. ОСОБА_5 - довіреність ББУ/ДУ51/СЛ/15 від 20.02.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля на рішення господарського суду Донецької області від 21 вересня 2015 р. (повний текст складено та підписано 22.09.2015р.) у справі№ 905/1308/15 (суддя Г.В. Левшина) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "ТЕХНОМРІЯ", м.Харків доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля простягнення заборгованості в сумі 77 210,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2015р. у справі №905/1308/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "ТЕХНОМРІЯ", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля про стягнення заборгованості в сумі 77 210,45 грн. яка складається з суми основного боргу у розмірі 73 533,77грн. та пені у розмірі 3676,68грн.- задоволені у повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано відповідачу рахунок на оплату поставленої продукції, строк оплати продукції у відповідності до умов договору не настав, оскільки дата оформлення видаткової накладної не може вважатись датою поставки від якої відраховується строк на оплату. Крім того, вважає, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено відповідачу у клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки останнім подано позовну заяву до господарського суду Харківської області про внесення змін до договору поставки №339-ДУ від 14.01.2014р. до п.5.4. в частині зміни строків оплати поставленої продукції.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у запереченнях на апеляційну скаргу.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "ТЕХНОМРІЯ", м.Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля про стягнення заборгованості в сумі 77 210,45 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 73 533,77грн. та пені у розмірі 3676,68грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №339-ДУ від 14.01.2014р. в частині оплати вартості продукції, отриманої за видатковою накладною №550 від 17.07.2014р.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на загальну суму 73533,77 грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковою накладною, специфікаціями, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач не оплатив, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 73 533,77грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №339-ДУ від 14.01.2014р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 14.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "ТЕХНОМРІЯ", м.Харків (надалі - Постачальник) був укладений договір поставки №339-ДУ (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору зазначено, що в порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК, у асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1.2. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності до умов договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачання продукції здійснюється партіями у асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікації до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яке супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросуповідні накладні, сертифікати якості та відповідності, інструкцію з експлуатації, технічну документацію, тощо. Документи позивач зобов'язується надати відповідачу разом з поставленою продукцією (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2015р. включно. (п.8.1 Договору), тобто на на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Договір поставки №339-ДУ від 14.01.2014р. підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Специфікаціями від 04.06.2014р. до договору №339-ДУ від 14.01.2014р. сторонами узгоджено найменування продукції, одиниці виміру, кількість, вартість, умови та строки поставки продукції.

Як встановлено господарським судом, позивач поставив, а відповідач за видатковою накладною №550 від 17.07.2014р. отримав товар до вказаного договору, загальною вартістю 73 533,77грн.

Фактичне отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „отримав(ла)" та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №814 від 16.07.2014р.(копії залучені до матеріалів справи), а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.

Відповідно до п.4.4 договору №339-ДУ від 14.01.2014р. у випадку постачання продукції без товаросупровідної документації, що тягне неможливість здійснити приймання продукції за кількістю, якістю, асортиментом, комплектності, відповідач має право відмовитися від приймання продукції, що надійшла.

Колегією суддів не приймається посилання апелянта на порушення з боку позивача п.5.4. договору щодо надання рахунку на оплату поставленої продукції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.4 договору №339-ДУ від 14.01.2014р. розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку та за умови надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався, не надав доказів відмови від договору поставки №339-ДУ від 14.01.2014р., доказів повернення товару і іншого, відповідачем не доведено, судова колегія вважає, що вказане свідчить про передання відповідачу, документів, передбачених п.4.3. Договору у повному обсязі.

Щодо відсутності рахунку-фактури, то за умови наявності належно оформлених видаткових накладних, що містять тотожні відомості, які б значились у рахунку-фактурі, факт отримання відповідачем спірної продукції є підтвердженим.

При цьому, судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача з посиланням на п. 4.7 Договору щодо відсутності дати поставки товару, оскільки, по-перше, спірна накладна містить дату, підпис відповідного представника відповідача без зазначення іншої дати отримання товару, по-друге - відповідачем не надано належного доказу іншого часу отримання товару, що відрізняється від зазначеного.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи звищевикладеного та умов пункту 5.4. договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо обов'язку відповідача сплатити вартість отриманого від позивача за видатковою накладною №550 від 17.07.2014р. товару в строк до 21.09.2014р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 73 533,77грн.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 73 533,77грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 73 533,77 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3676,68грн.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.6.8 договору №339-ДУ від 14.01.2014р. за несвоєчасну оплату продукції, покупець, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від суми своєчасно несплаченої продукції, однак не більш ніж 5 % від вартості продукції.

Додатковими поясненнями, які надійшли до господарського суду Донецької області 21.09.2015р., позивач, просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 03.02.2015р. по 31.07.2015р. включно.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вірним періодом нарахування пені є період з 03.02.2015р. по 21.03.2015р., при цьому, виходячи з того, що умовами договору №339-ДУ від 14.01.2014р. розмір пені обмежений 5% від вартості продукції, враховуючи, що пеня за період з 03.02.2015р. по 21.03.2015р. з розрахунку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ перевищує 5% вартості продукції, нарахування пені в сумі 3676,68 грн. є правомірним, тому апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача суми пені у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, колегією суддів не приймається посилання апелянта на те, що судом першої інстанції необгрунтовано відмовлено відповідачу у клопотанні про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що останнім подано позовну заяву до господарського суду Харківської області про внесення змін до договору поставки №339-ДУ від 14.01.2014р. до п.5.4. в частині зміни строків оплати поставленої продукції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.16. Постанови пленуму Вищого господарського суду України, визначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Наразі, в апеляційній скарзі не міститься жодних підстав для зупинення провадження у даній справі. Крім того, вказане клопотання вже досліджувалось у суді першої інстанції та відповідачу відмовлено у його задоволенні з огляду на не надання доказів розгляду господарським судом Харківської області справи про внесення змін до договору. Також, зазначені докази, не надані відповідачем до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2015р. у справі №905/1308/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м.Добропілля - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21 вересня 2015 р. у справі № 905/1308/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3