Рішення

від 09.12.2015 по справі 910/26646/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №910/26646/15

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Житлово-будівельного кооперативу «Зірка» стягнення 85 858,06 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кирищук В.П.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Зірка» про стягнення 112 382,38 грн. (з яких: 55 520,68 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 4 071,06 грн. пені, 47 244,77 грн. інфляційної складової боргу та 5 545,88 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 8373067 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р.

Ухвалою суду від 15.10.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/26646/15 та призначено її розгляд на 25.11.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

19.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи, та заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою ПАТ «Київенерго» просить суд стягнути з ЖБК «Зірка» 85 858,06 грн. (з яких: 29 528,83 грн. основного боргу, 5 513,09 грн. три відсотки річних, 46 745,08 грн. інфляційних втрат та 4 071,06 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 8373067 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р. Дану заяву суд прийняв з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Згідно з п. 3 .10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Таким чином, має місце нова ціна позову при розгляді справи № 910/26646/15 - 85 858,06 грн.

24.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.11.2015 р. просив суд відкласти розгляд справи для надання йому можливості підготувати власний розрахунок заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2015 р. заперечень проти задоволення даного клопотання не навів.

Розглянувши зазначене клопотання, суд задовольнив його та керуючись ст. 77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні 25.11.2015 р. до 02.12.2015 р. о 12:15 год.

01.12.2015 р. через відділ діловодства від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача; від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору, зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2015 р. повідомив суду, що відповідачем 01.12.2015 р. сплачено заборгованість у розмірі 11 544,80 грн.; просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в даному судовому засіданні пояснив суду, що йому наразі невідома інформація про часткову сплату відповідачем заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні 02.12.2015 р. до 09.12.2015 р. о 14:30 год. для витребування у відповідача банківської виписки про рух грошових коштів.

09.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справ, у зв'язку з перебуванням його представника в іншому судовому засіданні, та надав суду копію платіжного доручення від 01.12.2015 р. у підтвердження сплати ним частково заборгованості, яке суд залучив до матеріалів справи.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 09.12.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Зірка» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8373067 від 01.05.2001 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 8373067 від 01.05.2001 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 8373067 від 01.05.2001 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № __ - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 8373067 від 01.05.2001 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 8373067 від 01.05.2001 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 2, тел. 458-00-21, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 8373067 від 01.05.2001 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ЖБК «Зірка», копії облікових карток відповідача за період з листопада 2012 р. до липня 2015 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р. становила 478 515,79 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 8373067 від 01.05.2001 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 448 986,96,07 грн., у зв'язку з чим станом на 01.08.2015 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 29 528,83 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Зірка» про стягнення 112 382,38 грн. (з яких: 55 520,68 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 4 071,06 грн. пені, 47 244,77 грн. інфляційної складової боргу та 5 545,88 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 8373067 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 8373067 від 01.05.2001 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що будинок ЖБК «Зірка» не обладнаний засобами обліку теплової енергії, у зв'язку з чим ПАТ «Київенерго» невірно застосовує метод розрахунку обсягу спожитої електроенергії. Крім того, відповідач надав суду довідку про обладнання квартир будинку ЖБК «Зірка», що належать власникам квартир на праві приватної власності, бойлерами для приготування гарячої води для власних потреб, у зв'язку з нестабільним забезпеченням послугою централізованого гарячого водопостачання, що на думку відповідача, підтверджує невідповідність нарахованої позивачем вартості спожитої теплової енергії для послуги з гарячого водопостачання фактично спожитому обсягу. Також відповідач надав суду у підтвердження оплати богу платіжне доручення № 21 від 01.12.2015 р. на суму 11 544,80 грн.

Господарський суд не приймає доводи відповідача з огляду на наступне.

Матеріалів справи та пояснень вбачається, що за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р. нарахування здійснювались позивачем розрахунковим способом, оскільки саме такий порядок розрахунків погоджений сторонами. Так, у звертанні-дорученні договору зазначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Крім того, відповідно до додатку 4 до договору та п. 23 Правил користування тепловою енергією, абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Таким чином, кількість спожитої теплової енергії (Гкал) визначається за формулою:

N=Qопал.*n*k, N=Qгвп.*n*k, де

N - кількість спожитих Гкал за певний період.

Qопал. - навантаження по опаленню.

Qгвп. - навантаження по гарячому водопостачанню.

n - кількість годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

k - знижуючий коефіцієнт, який щомісячно надає Міжрайонний розрахунковий центр (МРЦ)

Після визначення обсягів спожитої теплової енергії, отриманні дані множимо на відповідний тариф для певної категорії споживача.

Даний порядок розрахунків відомий відповідачу, адже договір підписаний двома сторонами, що означає, що сторони погодили між собою всі істотні умови.

Крім того, ПАТ «Київенерго» при визначенні методики (математичного алгоритму) визначення кількості спожитої енергії використовувало Тимчасові правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії, які затверджені і введені в дію наказом від 01.07.1996 №57/112 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству і Міністерством енергетики та електрифікації України, оскільки офіційно затвердженої методики щодо застосування пунктів 20, 23, 24 Правил не прийнято.

Відповідно до п. 20 Правил користування тепловою енергією, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 24 Правил, у разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, ніж: зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.

Зі змісту вказаних положень Правил вбачається, пункти 20, 23, 24 містять лише загальний опис параметрів, які мають бути враховані при визначенні обсягів споживання теплової енергії споживачами, та не містить ні алгоритму такого розрахунку ні методики врахування параметрів.

Також, зі змісту Тимчасових правил вбачається, що вони не містять норм права та не визначають прав чи обов'язків громадян, а містять лише порядок комерційного обліку теплової енергії з урахуванням різних видів мереж та систем теплопостачання, алгоритми розрахунків (математичні формули) та схеми.

Таким чином, ПАТ «Київенерго» застосовувало Методику, яка міститься у Тимчасових правилах і яка враховує, в тому числі, і параметри, які визначені Правилами користування тепловою енергією.

Отже, позивач правомірно використовував параметри, передбачені Правилами користування тепловою енергією, і здійснював нарахування споживачам, які не мають приладів обліку, відповідно до методики.

Крім того, доказом того, що позивач вірно визначає обсяги спожитої теплової енергії споживачами розрахунковим способом підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2014 р. у справі К/9991/21304/11.

Дослідивши платіжне доручення № 21 від 01.12.2015 р. на суму 11 544,80 грн., на яке посилається відповідач, господарський суд встановив, що відповідач погасив частину заборгованості за теплову енергію, спожиту жителями будинку по вул. Вишгородській 46 в кв. 91-180 за період з 2012 до 2015 р. за спірним договором.

Суд зазначає, що частина заборгованості у розмірі 11 544,80 грн. за спірний період погашена 01.12.2015 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду - 12.10.2015 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11 544,80 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8373067 від 01.05.2001 р. за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 17 984,03 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з ЖБК «Зірка» суми основного боргу за договором № 8373067 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 17 984,03 грн. за період з 01.10.2012 р. до 01.08.2015 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 46 745,08 грн. інфляційної складової боргу та 5 513,09 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8373067 від 01.05.2001 р. за період з листопад 2012 р. до липня 2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з листопада 2012 р. до липня 2015 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на 01.08.2015 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 46 745,08 грн. інфляційної складової боргу та 5 513,09 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8373067 від 01.05.2001 р. за період з листопад 2012 р. до липня 2015 р.

ПАТ «Київенерго» просить стягнути з відповідача 4 071,06 грн. пені за період з лютого 2015 р. до липня 2015 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 8373067 від 01.05.2001 р., додатковими угодами та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 8373067 від 01.05.2001 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8373067 від 01.05.2001 р., додатковими угодами та додатками до нього станом на 01.08.2015 р., то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню 4 071,06 грн. пені за період з лютого 2015 р. до липня 2015 р.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Зірка» підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Судом було встановлено, що при подачі позовної заяви ПАТ «Київенерго» згідно з платіжним дорученням № 55 від 18.09.2015 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1 685,74 грн.

За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі з 1 січня - 1 218,00 гривень.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Оскільки позивачем було зменшено позовні вимоги та заявлено про повернення різниці судового збору в розмірі 397,87 грн., то господарський суд задовольняє дану заяву, з урахуванням положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 397,87 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Зірка» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 46-В, код ЄДРПОУ 22885022) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 17 984 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 03 коп. основного боргу, 46 745 (сорок шість тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 08 коп. інфляційної складової боргу, 5 513 (п'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 09 коп. трьох відсотків річних, 4 071 (чотири тисячі сімдесят одну) грн. 06 коп. пені та 1 287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 87 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі щодо стягнення 11 544,80 грн. основного боргу припинити.

4. На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 397 (триста дев'ятсот сім) грн. 87 коп., що перерахований платіжним дорученням № 55 від 18.09.2015 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 14.12.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина