Ухвала

від 17.12.2015 по справі 805/3769/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

17 грудня 2015 р. Справа № 805/3769/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд, у складі

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Красноармійського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Красноармійський міський центр зайнятості, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1 697,09 грн (а.с. 3-4).

До суду представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи центр зайнятості повідомлений судом належним чином. Причини неявки представника суду не повідомлені.

Відповідач до суду не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином. У заяві, що надала до суду 22 жовтня 2015 року, просили подальший розгляд справи проводити без неї у зв'язку з відсутністю коштів на прибуття до суду (а.с. 25).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має, представник позивача та відповідач до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

14.10.2014 ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про надання статусу безробітної (а.с. 5).

Відповідачем у наданій заяві повідомлено позивача, що на час звернення до центру зайнятості вона не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не отримує пенсію на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не отримує відповідно до законодавства допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку, допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду дитиною-інвалідом 1 групи, особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду або досягла 80-річного віку, грошове забезпечення як батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, грошову допомогу по догляду за інвалідом 1 або 2 групи в наслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, не є членом особистого сімейного господарства, не є фермером або членом фермерського господарства, не навчається на денній (очній) формі навчання (а.с. 5).

У вищевказаній заяві підтверджено особистим підписом, що відповідач ознайомлена з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III (а.с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, наказами позивача приймались наступні рішення по особі відповідача (а.с. 10): 14.10.2014 надано відповідачу статус безробітної; 21.10.2014 призначена допомога по безробіттю та скорочена у зв'язку зі звільненням безробітної з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин; 19.01.2015 розпочато (поновлено) виплату допомогу по безробіттю; 16.03.2015 припинено реєстрацію безробітної в установі позивача та виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із поданням безробітною заяви про припинення реєстрації (а.с. 10).

За результатом обміну даними з Державною фіскальною службою України центром зайнятості за допомогою автоматизованої бази даних ДРЗДСС позивачем встановлено, що відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної отримувала дохід за роботу у ТОВ «Директива» (а.с. 60-62).

Задля підтвердження вказаних обставин позивач звернувся із запитом від 18.03.2015 до ТОВ «Директива», за наслідком чого отримав відповідь із повідомленням про те, що ОСОБА_1 дійсно працювала у вказаному товаристві з 23.01.2015 по 31.03.2015 (а.с. 6).

На підтвердження вказаного до відповіді ТОВ «Директива» надано довідку № 2298 від 29.04.2015, підписану директором та головним бухгалтером ТОВ «Директива», про доходи ОСОБА_1, в якій визначено, що у період січень-березень 2015 року відповідачу нараховано заробітну плату (дохід), в тому числі в натуральній формі, у сумі 3 070,66 грн (а.с. 7).

Крім цього, до центру зайнятості надано накази ТОВ «Директива» № 474-к від 23.01.2015 про прийняття ОСОБА_1 на посаду прибиральниці службових приміщень в структурний підрозділ «Автозаправна станція № 03-19 «КРАСНОАРМІЙСЬК» (а.с. 8, 99) та про подальше її звільнення № 4004-к від 31.03.2015 (а.с. 9, 100).

Вказані обставини відображені зафіксовані позивачем у акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 20.07.2015, яким встановлено, що відповідач не повідомила позивача про своє працевлаштування у період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання нею допомоги по безробіттю, у зв'язку з чим виникла переплата вказаної допомоги з 23.01.2015 (а.с. 65-55).

До того ж, особисто підписаними поясненнями, наданими відповідачем до центру зайнятості, ОСОБА_1 повідомила установу позивача про те, що перебуває на обліку з 14.10.2014, отримувала допомогу по безробіттю з 19.01.2014. У січні 2015 року працювала протягом місяця на автозаправці «ВОГ», з 13.02.2015 припинила працювати на заправці (а.с. 13).

Суд зазначає, що вказані пояснення не датовані, у зв'язку з чим суд не має можливості встановити коли саме вони надані відповідачем, однак, їх зміст ОСОБА_1 не спростовано.

20.07.2015 позивачем прийнято наказ про повернення сум допомоги по безробіттю, сплачених відповідачу з 23.01.2015 у сумі 1 679,09 грн (друга сторінка а.с. 10), про що направлено ОСОБА_1 претензію від 20.07.2014 № 04-1674 (а.с. 12), отриману відповідачем 21.07.2015 (а.с. 16).

Розрахунок зайво отриманої відповідачем допомоги по безробіттю у сумі 1 679,09 грн у період з 01.01.2015-16.03.2015 відображено позивачем у розрахунку зайво отриманого матеріального забезпечення до наказу від 20.07.2015 (а.с. 11).

У зв'язку із неповерненням відповідачем безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно частини 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, зокрема, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Таким чином, для розгляду справи судом адміністративної юрисдикції необхідною умовою є не тільки статус відповідача як органа владних повноважень, але й прийняття останнім спірного рішення (вчинення дій чи бездіяльності) у зв'язку зі здійсненням владних повноважень (владних управлінських функцій), тобто, з'ясуванню підлягає й предмет спірних правовідносин.

Частиною 2 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, відповідно до викладеного, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

Відповідно до ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 ч. 4 ст. 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

За п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

В межах даної справи позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю відповідача і, на думку суду, не підпадають під дію п. 4 ч. 4 ст. 50 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках мотивувальних частин постанов Верховного Суду України від 22.09.2015 по справах № 21-2209а15 та № 21-1884а15.

За таких обставин суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в межах адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства, зокрема, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із, серед іншого, цивільних відносин.

Оскільки позов у даній справі подано на захист порушеного права, що виникає із цивільних відносин, даний спір має вирішуватись судами у межах цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Красноармійського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького окружного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадження або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Копію ухвали про закриття провадження у справі направити особам, які беруть участь у справі.

Суддя Волгіна Н.П.