Ухвала

від 21.12.2015 по справі 243/7828/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 243/7828/15-ц Номер провадження 22-ц/775/954/2015

Єдиний унікальний номер 243/7828/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/954/2015

Категорія 54 Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.

Доповідач - Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої: Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська», третя особа головний лікар Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі Наказу №16-к від 09 лютого 2004 року вона була прийнята на роботу палатною медичною сестрою до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» (далі за текстом КЛПУ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська»). На підставі Наказу №31-к від 17 квітня 2009 року згідно Державного класифікатора професій ДК-003-95 палатну медичну сестру перейменовано на сестру медичну палатну. Наказом №36-о від 02 червня 2015 року її було переведено на посаду сестри медичної палатної 2-го стаціонарного відділення. Наказом №43-о від 05 серпня 2015 року її звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин Правил внутрішнього трудового розпорядку. Посилаючись на те, що вказаний наказ є незаконним, просила визнати його незаконним, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування спричиненої незаконним звільненням моральної шкоди, стягнути 10 000 гривень.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано Наказ № 43-о від 05 серпня 2015 року, виданий Головним лікарем Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» - ОСОБА_2 «Про звільнення» незаконним. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді сестри медичної палатної 2-го стаціонарного відділення Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» з 16 жовтня 2015 року. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 9464,50 гривень, з якої підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі; на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2000 гривень. Відповідно до п.п. 2,4 ч.1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати присудженої останній заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі КЛПУ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам дано не вірну оцінку, не дослідив докази, які мали значення для вірного вирішення спору, а також, неправомірно відмовив у розгляді поданих відповідачем доказів у вигляді службових записок старшої сестри ОСОБА_3 від 15 квітня 2015 року, від 30 квітня 2015 року, службової записки головної медичної сестри ОСОБА_4 від 27 травня 2015 року, довідки про виконання стандартів по догляду за хворими та виконанню маніпуляцій від 11 червня 2015 року.

В судовому засіданні представник КЛПУ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_2 доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримали та просили її задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга КЛПУ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу №16-к від 09 лютого 2004 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу палатною медичною сестрою до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» ( а.с.5,73).

Наказом №31-к від 17 квітня 2009 року згідно Державного класифікатора професій ДК-003-95 палатну медичну сестру перейменовано на сестру медичну палатну ( а.с. 5).

Наказом №36-о від 02 червня 2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду сестри медичної палатної 2-го стаціонарного відділення ( а.с.71).

Наказом №43-о від 05 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин Правил внутрішнього трудового розпорядку ( а.с.19).

Трудову книжку ОСОБА_1 отримала в відділі кадрів 07 серпня 2015 року.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу № 57- о.д від 25 листопада 2014 року сестрі медичній палатній 1 стаціонарного відділення ОСОБА_1 оголошену догану у зв'язку з невиконанням наказу, своїх посадових обов'язків (а.с.37).

На підставі Наказу № 60- о.д від 09 грудня 2014 року сестрі медичній палатній 1 стаціонарного відділення ОСОБА_1 оголошену догану за систематичне порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку по КЛПУ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська», п.7 ст. 57, п.10 ст. 139, п.п.2, п.3 ст. 139 КЗпП України ( а.с.41).

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що уповноважена особа відповідача 21 липня 2015 року звернувся до профспілкового комітету первинної профспілкової організації Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» з поданням про надання згоди на звільнення на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України позивача ОСОБА_1 ( а.с.51).

Відповідно до Протоколу Звітно-виборної конференції первинної профспілкової організації Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» від 12 жовтня 2011 року на конференції було обрано Профспілковий комітет у кількості п'яти чоловік, головою було обрано ОСОБА_7 Делеговані повноваження профспілкового комітету до 01 жовтня 2016 року (а.с.141-143). На засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» 29 липня 2015 року у зв'язку з тим, що не були надані всі необхідні правові документи за КЗпП України відмовлено в погоджені на звільнення за ст. 40 п.3 КЗпП України ОСОБА_1 палатної медичної сестри 2 стаціонарного відділення. Повернутися до цього питання після надання необхідних документів ( а.с.7 зворотній бік).

Також, судом першої інстанції встановлено, що Наказом №43-о від 05 серпня 2015 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що після надання відмови профспілкового комітету від 29 липня 2015 року та звільнення ОСОБА_1 з роботи, повноважна особа відповідача 02 вересня 2015 року повторно звернувся до профкому з поданням про повторний розгляд питання про надання згоди на звільнення за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України ( систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку).На засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» 08 вересня 2015 року було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1М.( а.с. 96).

Крім цього, судом встановлено, що на підставі Наказу № 57- о.д від 25 листопада 2014 року сестрі медичній палатній 1 стаціонарного відділення ОСОБА_1 оголошену догану у зв'язку з невиконанням наказу, своїх посадових обов'язків ( а.с.37). Згідно даного наказу ОСОБА_1 оголошено догану, дисциплінарне стягнення застосовано у відповідності до вимог ст. 147-1 КЗпП України органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника. У відповідності до вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України від ОСОБА_1 відібрано пояснення ( а.с. 40).

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.2 Наказу № 60- о.д від 09 грудня 2014 року сестрі медичній палатній 1 стаціонарного відділення ОСОБА_1 оголошену догану за систематичне порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку по КЛПУ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська», п.7 ст. 57, п.10 ст. 139, п.п.2, п.3 ст. 139 КЗпП України ( а.с.41), дисциплінарне стягнення застосовано у відповідності до вимог ст. 147-1 КЗпП України органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника. У відповідності до вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України від ОСОБА_1 відібрано пояснення ( а.с. 44).

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 09 липня 2015 року не було вчинено будь-яких протиправних дій, які стали б підставою для звільнення. ОСОБА_1 09 липня 2015 року приступила до роботи о 07 годині ранку.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Наказом Головного лікаря КЛПУ «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» від 24 лютого 2015 року № 68 о.д. «Про зміну графіку роботи» було змінено графік роботи на 12-годинну зміну для середнього та молодшого медичного персоналу стаціонару з 01 квітня 2015 року ( а.с.76), а ОСОБА_1 приступила до роботи 09 липня 2015 року о 7 годині ранку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання Наказу №43-о від 05 серпня 2015 року незаконним та поновлення останньої на роботі, суд першої інстанції надав оцінку наказам про притягнення ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності та виходив з того, що Накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності не містять конкретну дату коли саме ОСОБА_1 було вчинено порушення трудової дисципліни або своїх посадових обов'язків, в чому конкретно воно полягає, чи дотримані вимоги ст. 148 КЗпП України при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення - догани, чи не закінчився встановлений ст. 148 КЗпП України строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Наказ № 57- о.д від 25 листопада 2014 року, яким ОСОБА_1 оголошено догану та Наказ № 60- о.д від 09 грудня 2014 року яким сестрі медичній палатній 1 стаціонарного відділення ОСОБА_1 оголошену догану, не містять мотивів застосування стягнення у вигляді догани. Також, суд першої інстанції виходив з того, що при обранні виду дисциплінарного стягнення, у тому числі при звільненні за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України необхідно додержуватися вимог ст. 149 КЗпП України, згідно з якими власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких було вчинено і попередню роботу працівника. Вказані вимоги закону при виданні наказів дотримані не були.

Доводи апеляційної скарги в своїй більшості стосуються оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи апелянта про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Крім цього, доводи апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи доказів у вигляді службових записок старшої сестри ОСОБА_3 від 15 квітня 2015 року, від 30 квітня 2015 року, службової записки головної медичної сестри ОСОБА_4 від 27 травня 2015 року, довідки про виконання стандартів по догляду за хворими та виконанню маніпуляцій від 11 червня 2015 року не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки вказані докази були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та їх зміст не впливає на вірність висновків суду першої інстанції при вирішенні спору по суті.

Судом першої інстанції вірно надано правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, вірно визначено норми матеріального права, якими регулюються виниклі правовідносини та вірно їх застосовано.

Таким чином доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Слов'янська» відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді