Рішення

від 17.12.2015 по справі 909/1301/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р. Справа № 909/1301/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Манів-Головецька О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Долинського управління по експлуатації газового господарства, вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Б. Хмельницького, 10, м. Долина, 77500;

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів", вул. Нафтовиків, 8, м. Долина, Івано-Франківська область, 77504

про стягнення 1 864, 74 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт першої категорії, (довіреність № 08-19/688 від 26.03.15)

від відповідача: представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз" в особі Долинського управління по експлуатації газового господарства звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів" про стягнення 1864,74 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2013/ТП-ПР-Дл-12002 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.13 в частині проведення розрахунку за природній газ.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог від 17.12.15 вих. №13731/15 у зв"язку із сплатою основного боргу та з огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов"язання, а саме, порушення строків оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача 53,49 грн. - 3% річних, 783,11 грн. - інфляційних втрат та судові витрати.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вих. №13731/15 від 17.12.15.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, натомість подав заяву вх.№19190/15 від 07.12.15 про сплату основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога про стягнення заборгованості за спожитий природній газ та надані послуги з постачання газу. Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

01.01.13 між сторонами даного спору укладено договір №2013/ТП-ПР-Дл-12002 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір), згідно якого постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Також між сторонами укладено додаткові угоди від 01.04.13, 01.07.13, від 01.08.13, №4 від 30.12.13, №5 від 04.01.14, від 01.04.14, №7 від 01.05.14 до договору №2013/ТП-ПР-Дл-12002 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.13 щодо зміни тарифів на послуги з транспортування природного газу.

В розділі 2 Договору визначено обсяги та умови постачання газу, зокрема пунктом 2.6. договору сторони погодили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Пунктом 10.1. цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків визначені в розділі 4 Договору.

Пунктом 4.6.1. договору встановлено, що для промислових споживачів та інших суб"єктів господарювання авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п"ять (5) календарних днів до початку місяця поставки газу.

Пунктом 4.6.3. договору сторони погодили, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п"ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору позивачем за період з січня 2013 року по грудень 2014 року поставив відповідачу 10,481 м.куб. газу на суму 55564,08 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу та частково оплачена відповідачем в сумі 54535,94 грн. Таким чином, станом на 23.11.15 неоплаченими залишились кошти в сумі 1028,14 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлені вимоги № 05-10/927 від 03.10.14 та №08-21/1863 від 13.08.15 щодо сплати заборгованості за спожитий природний газ в сумі 1028,14 грн., що підтверджується фіскальними чеками докази направлення претензії та отримання її відповідачем наявні в матеріалах справи (а.с. 35). Проте, вимога щодо сплати зазначеної вище суми залишена без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів" в процесі судового розгляду даної справи оплатило заборгованість в сумі 1028,14 грн. за період з січня 2013 року до грудня 2014 року в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №223 від 02.12.15, оригінал якої долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання щодо плати за постачання природного газу належним чином не виконав, порушивши договірні строки оплати.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 2013/ТП-ПР-Дл-12002 на постачання природного газу за регульованим тарифом підтверджується матеріалами справи.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання по договору № 2013/ТП-ПР-Дл-12002 від 01.01.13 позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 783,11 грн. та 3% річних в сумі 53,49 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку що наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним, а вимога обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 175, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Долинського управління по експлуатації газового господарства до товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів" про стягнення 836,60 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Долинський завод залізобетонних виробів", вул. Нафтовиків, 8, м. Долина, Івано-Франківська область, 77504 (код 01349963) на користь публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Долинського управління по експлуатації газового господарства, вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76000; вул. Б. Хмельницького, 10, м. Долина, 77500 (код 03361046) - 53,49 (п"ятдесят три гривні сорок дев"ять копійок) -3% річних, 783,11 (сімсот вісімдесят три гривні одинадцять копійок) - інфляційних втрат, а також 12,55 (дванадцять гривень п"ятдесят п"ять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.15

Суддя Максимів Т. В.