Рішення

від 15.12.2015 по справі 914/3520/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015р. Справа№ 914/3520/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача : ЛМГО «Ключі до Львова», м.Львів

про стягнення заборгованості з орендної плати

ціна позову: 6452,88 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 06.08.2015р. №2302-вих-1766);

Від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Львівської міської громадської організації «Ключі до Львова» про стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.10.2015р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 27.10.2015р. та 08.12.2015р., в тому числі у зв'язку із невиконанням Відповідачем вимог ухвал суду у справі та неявки повноважного представника в судове засідання.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38,59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. 17.11.2015р. від представника Позивача надійшло клопотання вх. №49919/15 у якому просить суд долучити до матеріалів справи розрахунок нарахування пені.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача.

Окрім того, як встановлено судом, та вбачається із ОСОБА_2 з ЄДРЮО та ФОП від 15.12.2015 року №21532280, станом на 15.12.2015 року Львівська міська громадська організація «Ключі до Львова» знаходиться за адресою: 79008, АДРЕСА_1.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення заборгованості в розмірі 4963,45 грн.

08.11.2010 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та Львівською міською громадською організацією «Ключі до Львова» (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення №2606/10 (надалі - договір), за умовами якого Орендодавець надав Орендареві право на тимчасове користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - об'єкт) на умовах оренди на термін відповідно до Ухвали Львівської міської ради від 09.04.2009 року №2606.

Відповідно до пункту 2.1. договору Орендодавець зобов'язувався надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 9,0 м. кв. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, (навпроти будинку №41, на розі пл. Ринок та вул. Ставропігійської), а також здійснювати контроль за санітарним станом і зовнішнім виглядом об'єкта з часу укладення договору і до його закінчення.

Згідно пункту 2.2. Договору Орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати на користь Орендодавця вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, а також встановлювати такі об'єкти без пошкодження конструктивних елементів благоустрою комунальної власності та озеленення із забезпеченням безпеки населення при під'єднанні конструкції до електричної мережі, утримувати їх в належному санітарному та технічному стані та впорядковувати місця для їх розташування, забезпечити технічну міцність і стійкість конструкції.

Пунктом 3.1. Договору Сторони погодили, що обов'язок сплати орендної плати виникає в Орендаря з моменту підписання сторонами договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 9,0 м. кв., щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35,0 х 9,0 х 27 х 18 х 0,0084) / 12 х 1,2 - 129 грн. 00 коп. у тому числі 22 грн. 00 коп. податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.1. Договору у разі протермінування платежів, передбачених пунктом 3.2. Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день прострочення згідно з діючим в цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що договір припиняється після закінчення його дії або достроково за згодою сторін.

Відповідно до пункту 7.1. договору термін його дії встановлюється на три роки.

Як встановлено судом, зазначено Позивачем у позовній заяві та підтверджується представником Позивача, Договір припинив свою дію в порядку, встановленому пунктом 7.1. Договору, 08.11.2013 року .

Згідно представленого Позивачем (доданого до позовної заяви) розрахунку, борг Відповідача перед Позивачем за Договором станом на листопад 2013 року та станом на час подання позовної заяви і розгляд спору становив 4963,45грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу в розмірі 4963,45грн. у Відповідача перед Позивачем чи здійснення повної або часткової оплати такого.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем неналежно виконувались взяті на себе договірні зобов'язання зі сплати на користь Позивача орендної плати за користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи по суті Сторонами не заявлені та не подані належні та допустимі докази в підтвердження факту відсутності заборгованості Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати, сплати боргу повністю або частково, суд дійшов висновків, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4963,45 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності є підставними і обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення пені в розмірі 1489,43грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 9,0 м. кв., щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35,0 х 9,0 х 27 х 18 х 0,0084) / 12 х 1,2 - 129 грн. 00 коп. у тому числі 22 грн. 00 коп. податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.1. Договору у разі протермінування платежів, передбачених пунктом 3.2. Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день прострочення згідно з діючим в цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, вбачається із позовної заяви та клопотання Позивача (від 17.11.2015 року, вх. №49919/15), а також підтверджується в судовому засіданні представником Позивача, Відповідачу нарахована пеня за прострочення сплати орендної плати згідно рахунків за період з 01.03.2015 року по 31.08.2015 року .

Як вбачається із довідки УКВ ДЕП ЛМР від 29.09.2015 року вих.№2302-вих.-2206, заборгованість в розмірі 1817,86 грн. виникла в січні 2012 року, із врахуванням відсутності оплат орендної плати Відповідачем, поступово збільшувалась і станом на 08.11.2013 року становила 4963,45грн.

Відтак, нарахування пені слід здійснювати з кожного окремого платежу, заборгованість зі сплати якого виникала в Відповідача у зв'язку із порушенням ним п. 3.2. Договору, і припиняти через шість місяців з моменту, коли дане зобов'язання мало бути виконане.

З підстав наведеного, а також того, що Позивачем неправомірно (з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України) нараховано Відповідачу пеню за період з 01.03.2015 року по 31.09.2015 року за прострочення виконання зобов'язань з оплати орендної плати, які виникли в період з 01.01.2012 року по 08.11.2013 року, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1489,43 грн. пені не є документально та нормативно обґрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.12.2015року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.12.2015року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 937,86грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.41, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4 7 , 22, 34, 43, 49, 83-87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Львівської міської громадської організації «Ключі до Львова» (79008, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 36248606) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 4963,45 грн. заборгованості та 937,86 грн. судового збору.

3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.