Рішення

від 08.12.2015 по справі 917/2165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015 р. Справа №917/2165/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

від третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант",

вул. Дніпровська Набережна, 26, м. Київ, 02132

до 5-ої міської клінічної лікарні м. Полтава, вул. Духова, 6, м. Полтава, 36021

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 міська рада, вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000,

про стягнення 3 811 065, 94 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медгарант" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до 5-ої міської клінічної лікарні про стягнення 3 811 065, 94 грн., з яких 2 098 100,00 грн. основного боргу, 1 540 174,47 грн. інфляційних втрат та 172 791,47 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про закупівлю товарів за державні кошти №48, укладеного між сторонами 16.10.2012 року.

04.11.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №16093, в якому останній позовні вимоги не визнає, зазначивши, що фінансування 5-ї міської клінічної лікарні м. Полтави на зазначені в договорі цілі не відбулося, а отже і викладені в позовній заяві твердження щодо порушення умов Договору саме відповідачем є помилковими, а розрахунки - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню(а.с.39-45).

10.11.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача бюджетно-фінансове управління виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, посилаючись на те, що бюджетно-фінансове управління приймає рішення про фінансування підприємств, установ, організацій, що функціонують за рахунок коштів місцевого бюджету(а.с.98-99).

Також, 10.11.2015 р. від ОСОБА_4 міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі нерозривно пов'язане з правами та обов'язками ОСОБА_4 міської ради, так як згідно закону України "Про місцеве самоврядування" до повноважень сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління закладами охорони здоров'я.

Ухвалою суду від 10.11.2015 р. клопотання ОСОБА_4 міської ради задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 міську раду, в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради відмовлено.

23.11.2015 р. від позивача найшли пояснення стосовно суті спору, в яких позивач зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості з основного боргу. а також відшкодування інфляційних втрат, 3% річних, а тому відсутність фінансування не може бути підставою для відмови в позові(а.с.111-115).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив стягнути на його користь 2 098 100,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 1 540 174,47 грн. інфляційних втрат та 172 791,47 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про закупівлю товарів за державні кошти №48, укладеного між сторонами 16.10.2012 року.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів та дій для належного виконання зобов'язання, однак видатки не були профінансовані та не були сплачені в належному обсязі управлінням державної казначейської служби України в Полтавській області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у письмових поясненнях(а.с.117-120) та її представник у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем вжито всіх вичерпних заходів щодо оплати поставленого позивачем товару, однак органами казначейства не було її проведено згідно встановленого порядку.

Рішення виноситься після перерви оголошеної в судовому засіданні 01.12.2015 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив, що 16 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медгарант" (надалі позивач, Учасник) та 5-ю міською клінічною лікарнею м. Полтава (надалі відповідач, Замовник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №48 (надалі Договір).

При цьому сторони узгодили наступне:

- Учасник зобов'язується у 2012 році поставити Замовнику товар, зазначений у Додатку 1 цього договору - Специфікації, а Замовник - прийняти і оплатити цей товар (п. 1.1 Договору);

- найменування ОСОБА_5: устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне - 33.10.1 (надалі товар). Кількість товару, зазначена у Додатку 1 до цього договору - Специфікації (п. 1.2 Договору);

- ціна даного Договору становить 2098100,00 грн. (два мільйона дев'яносто вісім тисяч сто грн. 00 коп.), ПДВ не передбачено згідно з п. 197.1.27 Податкового кодексу та Постанови КМУ №867 від 08.08.2011 р. (п. 3.1 Договору);

- ціна на товар є твердою і не підлягає зміні протягом терміну дії даного Договору (п. 3.2 Договору);

- оплата товару Замовником проводиться по факту поставки Учасником товару згідно (рахунку, видаткової накладної тощо) до 31 грудня 2012 року (п. 4.2 Договору);

- строк поставки ОСОБА_5: до 25 грудня 2012 року (п. 5.1 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним Договором (п. 7.1 Договору);

- у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань при закупівлі ОСОБА_5 за бюджетні кошти Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойки) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання (п. 7.2 Договору);

- Замовник звільняється від відповідальності за порушення строків оплати у випадку затримки бюджетного фінансування видатків на зазначені в Договорі цілі (п. 7.5 Договору).

Специфікацією до Договору визначено найменування, кількість та вартість поставленого ОСОБА_5, а саме: Рентгенографічна та флюороскопічна система Opera T30 csx, в кількості 1 (одна) шт., загальною вартістю 2 098 100 (два мільйони дев'яносто вісім тисяч сто) гривень.

Як зазначив позивач та не заперечується відповідачем, 21 листопада 2012 року відповідно до видаткової накладної №MGl/-00906 позивачем було здійснено відповідачу поставку вказаного в Специфікації ОСОБА_5, на суму 2 098 100,00 гривень.

Поставка ОСОБА_5 підтверджується актом приймання-передачі обладнання №MG1/-00906 від 21.11.2012 року, довіреністю на прийом матеріальних цінностей від 21 листопада 2012 року №246 виданої ОСОБА_6 (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата товару Відповідачем проводиться по факту поставки Позивачем ОСОБА_5 (згідно рахунку, видаткової накладної тощо) до 31 грудня 2012 року.

На день подання позову відповідач поставлений за Договором від 16.10.2012 року №48 про закупівлю товарів за державні кошти ОСОБА_5 на суму 2 098 100,00 грн. не оплатив.

Дана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 03 листопада 2014 року за надані послуги, станом на 01 листопада 2014 року та актом Держфінінспекції від 23 травня 2014 року №04-21/61 (завірені належним чином копії в матеріалах справи).

Згідно матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України прийняв товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, але не оплатив його в повному обсязі у встановлені у Договорі строки, а саме до 31.12.2012 р., в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 2 098 100,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем зобов'язань щодо поставки відповідачу товару (Рентгенографічна та флюороскопічна система Opera T30 csx), що визначений специфікацією у строки та на умовах, що встановлені Договором №48. Відповідач отримав товар від позивача за видатковою накладною №MGl/-00906 від 21.11.2012 р. Доказів оплати товару, отриманого від позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 098 100,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 1 540 174,47 грн. за період з 02.01.2013 р. по 30.09.2015 р. та 3% річних у розмірі 172 791,47 грн., нарахованих за період з 02.01.2013 р. по 30.09.2015 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовного того, що з вини казначейства грошові кошти в сумі 2 098 100,00 грн. вчасно не перераховані позивачу на оплату товару згідно укладеного Договору судом не приймаються до уваги, оскільки сторонами Договору №48 про закупівлю за державні від 16.10.2012 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "Медгарант" та 5-а міська клінічна лікарня (позивач та відповідач).

Відповідно до 6.1.1. договору обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар покладено на Замовника.

Отже, неперерахування казначейською службою коштів за договором не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе за договором зобов'язань.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи викладене, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з 5-ої міської клінічної лікарні м. Полтава (вул. Духова, 6, м. Полтава, 36021 код 01204377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" (вул. Дніпровська Набережна, 26, м. Київ, 02132, код 32157279) 2 098 100,00 грн. основного боргу, 1 540 174,47 грн. інфляційних втрат, 172 791,47 грн. 3% річних та 57 165,99 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 13.12.2015 р.

Суддя Кульбако М.М.