Ухвала

від 17.12.2015 по справі 917/2134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

17.12.2015р. Справа № 917/2134/15

за заявою Комунального підприємства "Березоворудське" про надання розстрочки виконання рішення суду від 01.12.2015 року у справі № 917/2134/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094

до Комунального підприємства "Березоворудське", с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,37040

про стягнення 83383,57грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1 дов. №3306-К-О від 06.08.2015 року

від відповідача (боржника, заявника): не з'явився

За результатами повторного автоматичного розподілу судової справи, проведеного 14.12.2015 року в зв'язку із закінченням повноважень судді Кльопова І.Г., справу №917/2134/15 передано на розгляд судді Тимощенко О.М.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається заява Комунального підприємства "Березоворудське" про надання розстрочки виконання рішення суду від 01.12.2015 року у справі № 917/2134/15.

Заявник (відповідач, боржник) в судове засідання не з'явився. 16.12.2015 року від заявника до суду факсом надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати заяву про надання розстрочки без його участі за наявними у справі матеріалами.

Суд клопотання заявника задовольнив.

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні проти задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення від 01.12.2015 року заперечував повністю, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач жодних проплат суми боргу не здійснив, заборгованість продовжує збільшуватись.

Розглянувши матеріали заяви та справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Господарським судом Полтавської області 01.12.2015 р. прийнято рішення у справі №1917/2134/15, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Комунального підприємства "Березоворудське" про стягнення 83383,57 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування від 21.01.2013р. задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства "Березоворудське" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 50000,00грн. - заборгованості за кредитом, 15987,56грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 14269,90грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3126,11грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, а також 1250,75грн. судового збору.

07.12.2015 року Комунальне підприємство "Березоворудське" в порядку ст. 121 ГПК України звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про надання розстрочки виконання рішення суду від 01.12.2015 року у справі № 917/2134/15, в якій просить суд розстрочити виконання вищевказаного рішення згідно графіку на 12 місяців (з січня 2016 року по грудень 2016 року включно) зі щомісячним платежем в сумі 7052,86 грн.

В обґрунтування даної заяви боржник посилається на свій тяжкий фінансовий стан, значний розмір заборгованості перед ним у контрагентів за надані послуги з централізованого водопостачання холодної води та значимість господарської діяльності свого підприємства, можливість настання негативних наслідків для населення у разі припинення його діяльності.

При розгляді заяви суд виходив з наступного.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

У п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Таким чином, в зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суд в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повен враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, затягування виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Із вищевикладеного випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що ГПК не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Заявником належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду наявності підстав для розстрочки виконання вищевказаного судового рішення.

Посилання заявника на своє скрутне фінансове становище , що виникло через низьку платоспроможність споживачів (населення) за надані заявником послуги з централізованого водопостачання холодної води свідчить лише про факт наявності значної дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем (заявником) і результати його діяльності, а не про існування виняткових випадків, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому жодних доказів, що відповідач вживає заходи щодо стягнення цієї заборгованості, заявник суду не подав.

Крім того, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Також судом береться до уваги те, що неналежним виконанням зобов'язання, боржник порушує майнові права стягувача, інтереси якого, суд також має враховувати при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, заява Комунального підприємства "Березоворудське" про надання розстрочки виконання рішення від 01.12.2015 року у справі № 917/2134/15 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити Комунальному підприємству "Березоворудське" в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення суду від 01.12.2015 року у справі № 917/2134/15 (вхідний номер канц. суду 17775 від 07.12.2015 року).

2. Копію ухвали направити сторонам по справі.

Суддя Тимощенко О.М.