Постанова

від 17.12.2015 по справі 910/20888/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа№ 910/20888/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Слічна С.І. - за дов.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аромат Удачі»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015

у справі №910/20888/15 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича

до 1) Приватного підприємства «Голден Грааль»;

2) Приватного підприємства «Аромат Удачі»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4

про стягнення 1 015 985, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі, позивач або Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію у Банку Волкова Олександра Юрійовича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Голден Грааль» (далі, відповідач-1) та Приватного підприємства «Аромат Удачі» (далі, відповідач-2) про солідарне стягнення: 953 217,85 грн. заборгованості за кредитом за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 29.04.2013 № 39505-44.3, 48 023,14 грн. пені, 14 744,17 грн. 30% річних, а всього 1 015 985,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_4 (далі, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/20888/15 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення солідарно з Приватного підприємства «Голден Грааль» та Приватного підприємства «Аромат Удачі», з будь-яких рахунків, виявлених під час виконання даного рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» 953 217 (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі двісті сімнадцять) грн. 85 коп. боргу за кредитом; 48 023 (сорок вісім тисяч двадцять три) грн. 14 коп. пені та 14 744 чотирнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 17 коп. 30% річних.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Голден Грааль» з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 10 159 (десять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Аромат Удачі» з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, в доход державного бюджету України 10 159 (десять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності та обсяг заявленої до стягнення суми заборгованості Приватного підприємства «Голден Грааль» перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 29.04.2013 № 39505-44.3 належним чином доведений, відповідачами не спростований, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/20888/15 в частині стягнення з ПП «Аромат Удачі» солідарно з боржником суми пені у розмірі 48 023,14 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що 29.04.2013 між Банком та ПП «Аромат Удачі» було укладено Договір поруки №39507-44.3, на підставі якого суд першої інстанції у своєму рішенні визнав відповідачів солідарними боржниками по всіх позовних вимогах. Однак, на думку відповідача-2, пеня, яку просив стягнути Банк, не є зобов'язанням, яке випливає із Кредитного договору і за яке поручався поручитель на підставі Договору поруки №39507-44.3 від 29.04.2013. Пункт 2.2.3. Договору поруки №39507-44.3 не містить обов'язку поручителя (відповідача-2) відповідати за сплату відповідачем-1 штрафних санкцій за несвоєчасне виконання основного зобов'язання.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача-2 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2015 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2015.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання, призначене на 17.12.2015, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Як зазначено у пункті 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідачів про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, а також повідомлення про вручення поштового відправлення третій особі, яке повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів та третьої особи.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судовому засіданні проти її задоволення заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.04.2013 між Банком (кредитодавець) і ПП «Голден Грааль» (позичальник) укладено Договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії №29505-44.3 (далі, Договір), за умовами якого:

- Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на таких умовах: ліміт кредитної лінії - 800 000 грн.; кінцевий термін повернення кредиту 28.04.2015; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка за користування кредитом - 23 % річних (пункт 1.1. Договору);

- повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Остаточне повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту (пункт 4.1. Договору);

- сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із фактичної заборгованості за Кредитом (пункт 4.5. Договору);

- позичальник зобов'язаний достроково повернути всю заборгованість за Договором, а саме: повернути всю суму кредиту, оплатити нараховані проценти, винагороди Банку, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені Договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених пунктами 9.1. та 9.2. Договору (підпункт 6.1.4. пункту 6.1. Договору);

- у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення (пункт 8.2. Договору);

- Банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені Договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (гарантами, майновими поручителями), умов Договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі Банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання в тому числі і випадку передбаченого підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 Договору, а саме: порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені Договором (пункт 9.2. Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (пункт 10.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 03.09.2012 № 520, та від відповідача-1 - директором ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Також, між Банком та ПП «Голден Грааль» були укладені Договори про внесення змін і доповнень до Договору від 25.09.2013 № 1, від 24.04.2014 № 2, від 15.07.2014 № 3.

Вказаними правочинами були внесені такі зміни до Договору: ліміт кредитної лінії - 1 500 000 грн.; процентна ставка, починаючи з 01.04.2014 складає 25 %; кінцевий термін повернення кредиту - 23.03.2016.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-1 договір є кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Також, як підтверджується матеріалами справи, 29.04.2013 між Банком (кредитор) і ПП «Аромат Удачі» (поручитель) було укладено Договір поруки № 39507-44.3 (далі, Договір поруки), за умовами якого:

- поручитель зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником (ПП «Голден Грааль») зобов'язань за Договором, який було укладено Банком та боржником (пункт 2.1 Договору поруки);

- у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентам та іншим платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення (пункт 2.2.3. Договору поруки) (пункт 2.2.3. Договору поруки);

- Договір поруки вступає в дію з моменту його підписання (пункт 4.1 Договору поруки);

- дія Договору поруки припиняється: з моменту погашення в повному обсязі боржником та/або поручителем зобов'язань за Договором; якщо кредитор протягом 36 місяців з дати, зазначеної у підпункті 2.2.4 пункту 2.2 Договору поруки, не пред'явив позову до поручителя (пункт 4.2 Договору поруки).

Договір поруки підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 03.09.2012 № 520, та від відповідача-2 - директором ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір поруки у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір поруки є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Договорами про внесення змін №1 від 25.09.2013 та №3 від 15.07.2014, укладеними між Банком та ПП «Аромат Удачі», до Договору поруки вносились зміни, зокрема, вказаними правочинами були внесені такі зміни: ліміт кредитної лінії - 1 500 000 грн.; процентна ставка, починаючи з 01.04.2014 складає 25 %; кінцевий термін повернення кредиту - 23.03.2016.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Так, як уже зазначалося вище, згідно з пунктом 2.1. Договору поруки поручитель зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання боржником (ПП «Голден Грааль») зобов'язань за Кредитним договором.

У відповідності до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" у повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 Кредитного договору Банком були надані відповідачу-1 кредитні кошти на суму 1 500 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 15.07.2014 № 1249, від 30.04.2013 № 5229, від 25.09.2013 № 8770.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем-1 не спростовано, що ПП «Голден Грааль», починаючи з 01.06.2015, порушило умови Договору в частині погашення кредиту.

Враховуючи це, Банк, керуючись пунктом 9.2. Договору, надіслав відповідачу-1 та відповідачу-2 вимоги від 08.07.2015 № 6125/20 та № 6123/20 про дострокове повне виконання зобов'язань за Договором та Договором поруки у зв'язку з порушеннями умов Договору.

Факт надсилання вказаних вимог відповідачам підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1, а.с. 21, 37).

Однак, відповідачі вимоги Банку не виконали та кредит не повернули; відповіді на вказані листи позивачу не надіслали, доказів на спростування заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості по кредиту суду не надали.

Таким чином, прострочена заборгованість відповідача-1 за кредитом перед позивачем складає 953 217,85 грн., а позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом солідарно з відповідачів підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення солідарно з відповідачів 48 023,14 грн. пені та 14 744,17 грн. 30 % річних за несвоєчасне погашення кредиту.

З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 8.1. Договору у редакції Договору про внесення змін №2 позичальник прийняв на себе зобов'язання у випадку порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків, сплачувати Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, дійшла висновку, що він відповідає встановленим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Банку в частині солідарного стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 48 023,14 грн. підлягають задоволенню.

У апеляційній скарзі відповідач-2 заперечує проти солідарного стягнення з нього пені, зазначаючи що пеня, яку просив стягнути Банк, не є зобов'язанням, яке випливає із Кредитного договору і за яке поручався поручитель, а Договір поруки не містить обов'язку поручителя (відповідача-2) відповідати за сплату відповідачем-1 штрафних санкцій за несвоєчасне виконання основного зобов'язання.

Зазначені доводи апелянта є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Як уже зазначалося вище, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 2.2.3. Договору поруки у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентам та іншим платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Водночас, пунктом 7.1. Договору поруки визначено, що поручитель підтверджує, що на момент укладення цього договору він ознайомлений зі всіма умовами Кредитного договору та розуміє їх, в тому числі умови щодо порядку та строків повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, МОЖЛИВИХ НЕУСТОЙОК та інших платежів.

Крім того, обов'язок сплати поручителем неустойки також вбачається зі змісту пунктів 3.1.2., 3.2.2. Договору поруки, які регулюють права та обов'язки сторін цього Договору.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо солідарного стягнення з відповідача-2 пені за несвоєчасне повернення кредиту за Договором є правомірним, відповідає нормам чинного законодавства та укладеному Договору поруки.

Також, за приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати 3 % річних (у нашому випадку 30% річних, визначених пунктом 8.2. Договором) в порядку статті Цивільного кодексу України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем-1 зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 30% річних у сумі 14 744,17 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції. Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Факт наявності заборгованості відповідачів перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо солідарного стягнення з відповідачів визначеної грошової суми обґрунтованими.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства «Аромат Удачі» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аромат Удачі» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/20888/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/20888/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/20888/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко