Постанова

від 18.12.2015 по справі 826/6246/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2015 року № 826/6246/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві до третя особаДержавного підприємства «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» Міністерство внутрішніх справ України простягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ДПІ у Подільському районі) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» (далі - ДП «БНДЕКЛ»), в якому просить стягнути податкову заборгованість у розмірі 90 405,97 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ДП «БНДЕКЛ» припинило своє функціонування у 2012 році та є розформованим, та, оскільки остання перебувала у сфері управління МВС України, то потрібно звертатись до Департаменту матеріального забезпечення МВС України.

Ухвалою від 28.07.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Міністерство внутрішніх справ України (далі по тексту - МВС України).

В матеріалах справах міститься правова позиція МВС України, в якій останній не погоджується із викладеною позицією відповідача, оскільки останній станом на момент розгляду справи не є припиненим відповідно до даних єдиного державного реєстру та відноситься до сфери управління Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, керуючись ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ДП «БНДЕКЛ» взято на облік як платника податків в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві 21.12.2007 за № 22138 та як платника єдиного внеску - 21.12.2007 за № 01-13301, місцезнаходження - 04071, м.Київ, вул. Воздвиженська, будинок 2.

Як вбачається з матеріалів справи, за ДП «БНДЕКЛ» обчислюється заборгованість у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань у розмірі 90 405,97 грн., яка виникла у зв'язку із несплатою сум визначених відповідачем самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Так, декларацією від 10.09.2013 за № 9056322077 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 53 878 грн. (за рахунок переплати податковий борг погашено в сумі 46 854,30 грн.);

декларацією від 30.09.2013 за № 9065608260 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 35 032 грн.;

декларацією від 18.11.2013 за № 9073955848 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 14 820 грн.;

декларацією від 18.12.2013 за № 9081598494 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 14 219 грн.;

декларацією від 31.12.2013 за № 9087010634 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 17 746 грн.;

декларацією від 19.02.2014 за № 9011815922 відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 488 грн.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (далі по тексу - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійне визначене платником податків.

Також, на підставі п.20.1.4 ст. 20 ПК України позивачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності, щодо несвоєчасності подання (неподання) декларації, за результатами якої складений акт № 1123/26-56-22-04-04/35465027 від 26.03.2014, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.04.2014 за № 0002742204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «БНДЕКЛ» з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 1 020 грн. У зв'язку з пропуском встановленого строку погашення узгодженого зобов'язання на суму зобов'язання на підставі ст. 129 ПК України, відповідачеві було нараховано пеню у розмірі 57,27 грн.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога від 26.01.2015 № 51-23 на суму 90 405,97 грн. була надіслана на адресу підприємства, проте ним не виконана.

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Відповідно до ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

П. 20.1.34 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

П. 97.1 ст.97 ПК України зазначено, що під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України (п.97.2 ст.97 ПК України) .

Підпунктом 97.4.1 п. 97.4 ст.97 ПК України вказано, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦКУ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна (ч. 1 ст. 81 ЦКУ).

Приписи ч. 1 ст. 89 ЦКУ визначають, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. В той же час, відповідно ч. 2 ст. 45 Господарського кодексу України порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Частина 1 ст. 104 ЦКУ встановлює, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Аналіз вказаної норми дає суди підстави дійти висновку, що припинення юридичної особи в результаті реорганізації шляхом: злиття; приєднання; перетворення або у випадку ліквідації.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (далі по тексту - Закон № 755-IV). Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (ч. 1 ст. 3 Закону № 755-IV). Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 4 Закону № 755-IV).

У відповідності до статті 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 104 ЦКУ.

З аналізу зазначеного судом вбачається, що необхідною умовою припинення юридичної особи є безпосереднє внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так, згідно з наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ДП «БНДЕКЛ» (код ЄДРПОУ 35465027) відноситься до сфери управління Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, а 01.10.2013 за рішенням засновника - МВС України, перебуває в стані припинення. При цьому жодних записів, ані в «даних про юридичних осіб-правонаступників», ані в «дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення» - немає.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Отже, до моменту зняття з обліку юридичної особи як платника податків, зборів, обов'язкових платежів ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана здійснювати розрахунок зобов'язань щодо таких податків, зборів, обов'язкових платежів, сплачувати їх і подавати відповідну звітність.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ДП «БНДЕКЛ» станом на момент виникнення заборгованості не припинене, суду не надано доказів сплати суми заборгованості у добровільному порядку або ж доказів оскарження податкової вимоги у судовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про стягнення заборгованості у розмірі 90 405,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд.2, код ЄДРПОУ 35465027) на користь Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві заборгованість у розмірі 90 405,97 грн. (дев'яносто тисяч чотириста п'ять грн. 97 коп.) на р/р 34129999700008, одержувач Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37975298, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур