Постанова

від 23.09.2015 по справі 814/1063/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2015 р. № 814/1063/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер - ремпромбуд" до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2009 року №0000392301/0, від 10.07.2009 року №0000392301/1, від 06.08.2009 року №0000392301/2, від 19.10.2009 року №0000392301/3,-

ВСТАНОВИВ:

27.10.2009 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер - ремпромбуд" до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2009 року №0000392301/0, від 10.07.2009 року №0000392301/1, від 06.08.2009 року №0000392301/2, від 19.10.2009 року №0000392301/3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ремпромбуд" були задоволені, податкові повідомлення-рішення від 22.06.2009р. № 0000392301/0, від 10.07.2009 р. № 0000392301/1, від 06.08.2009 р. № 0000392301/2, від 19.10.2009 р. № 0000392301/3 скасовані.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОДПІ Миколаївської області ДПС задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер-ремпромбуд" у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ремпромбуд" задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.03.2015 року вказана адміністративна справа надійшла до Миколаївського окружного адміністративного суду та згідно розпорядження в. о. керівника апарату суду від 30.03.2015 року відповідно до повторного автоматичного розподілу справ, зазначену адміністративну справу 30.03.2015 року передано судді Єнтіной А.П.

Ухвалою суду від 30.03.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Суддя А.П. Єнтіна, згідно наказу голови суду № 19-б від 24.02.2015 року, знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею п`ятирічного віку.

Відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (затв. рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25, погоджено наказом ДСА від 02.04.2015р. № 45) винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматичного розподілу.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду про призначення автоматичного розподілу справ від 12.05.2015 року, справа №814/1063/15 була передана на продовження розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Суд ухвалою від 18.05.2015 року прийняти справу №814/1063/15 до провадження та призначити її до судового розгляду.

Ухвалою від 25.06.2015 року керуючись ст.55 КАС України, суд замінив відповідача ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію в Миколаївській області Державної податкової служби його правонаступником ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 09 по 11 червня 2009 року посадовою особою ОСОБА_1 ОДПІ в Миколаївській області проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 12 червня 2009 року за № 57/23-01/32841812, в якому зазначено про порушення підприємством п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на суму 59151 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2009 року № 0000392301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59151 грн. за основним платежем та 29575 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2009 року № 0000392301/1, від 06 серпня 2009 року № 0000392301/2 та від 19 жовтня 2009 року № 0000392301/3. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. 24.11.2009 року та 15.06.2015 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких зазначено, що за результатами перевірки позивача складено акт від 12.06.2009 № 57/23-01/32841812 яким встановлено порушення частини 1, 5 ст. 203, п.1. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме те, що правочини з контрагентом ТОВ "ОСОБА_2 и Я" мають ознаки нікчемності. Здійснення ТОВ „Партнер - ремпромбуд'' нікчемних правочинів призвело до порушення п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 (із змінами і доповненнями), що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту в податкових деклараціях у періоді, що перевірявся, в розмірі ПДВ 59 151.00 грн. чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 59151.00 грн., на підставі чого, на думку відповідача ним законно та обґрунтовано винесені податкові повідомлення - рішення від 22.06.2009р. № 0000392301/0, від 10.07.2009 р. № 0000392301/1, від 06.08.2009 р. № 0000392301/2, від 19.10.2009 р. № 0000392301/3, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, за наявними у справами запереченнями та доказами наданими відповідачем.

Суд у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне. Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер - ремпромбуд" (код ЄДРПОУ 32841812) зареєстроване 27.05.2004 року Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради як юридична особа за №15251200000000256 та перебуває на податковому обліку в ОСОБА_1 ОДПІ з 04.06.2004 року за №420.

Судом встановлено, що в період з 09 по 11 червня 2009 року на підставі службового посвідчення головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_1 ОДПІ ОСОБА_2 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ В«Партнер-ремпромбудВ» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 12.06.2009 року № 57/23-01/32841812 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ В«Партнер-ремпромбудВ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року", яким встановлено порушення: частини 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України; п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 59151 грн. по періодам: травень 2007 р. - 15810,00 грн.; червень 2007 р.-6367,00 грн.; липень 2007 р. - 4913,00 грн.; серпень 2007 р. - 9596,00 грн.; вересень 2007 р. - 3362,00 грн.; жовтень 2007 р. - 4056,00 грн.; грудень 2007 р. - 5059,00 грн.; січень 2008 р. - 9664,00 грн.; березень 2008 р. - 324,00 грн. (а.с.13-22 том І).

Не погодившись з висновками акту перевірки від 12.06.2009 року № 57/23-01/32841812 позивач звернувся до ОСОБА_1 ОДПІ зі скаргою на висновки вищезазначеного акту із зазначенням, що в акті перевірки не має жодного доводу який свідчив би про те, що всі відносини з контрагентом ТОВ "ОСОБА_2 и Я" є нікчемними, на яку позивач від ОСОБА_1 ОДПІ отримав відповідь із зазначенням, що в своїх запереченнях наданих до ОДПІ позивачем не доведено правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 59 151,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "ОСОБА_2 и Я" за період що перевірявся.

На підставі встановлених порушень та акта перевірки від 12.06.2009 № 57/23-01/32841812 ОСОБА_1 ОДПІ у Миколаївській області прийняте податкове повідомлення - рішення від 22.06.2009 року №0000392301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 59 151,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 29 575.50 грн. всього на загальну суму 88 726,50 грн. (а.с.23-24, 30-33 том І).

Не погодившись із вищезазначеним рішення позивач звернувся до ОСОБА_1 ОДПІ зі скаргою на податкове повідомлення - рішення від 22.06.2009 №0000392301/0 в якій просив податковий орган задовольнити вказану скаргу та скасувати рішення від 22.06.2009 №0000392301/0 (а.с.25 том І).

Рішенням податкового органу від 10.07.2009 року за вих. №2794/10/23-807 скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 22.06.2009 №0000392301/0 залишено без змін (а.с.34-37 том І).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ОДПІ 10.07.2009 року прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.07.2009 №0000392301/1; податкове повідомлення - рішення від 06.08.2009 року №0000392301/2, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 59 151,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 29 575.50 грн. всього на загальну суму 88 726,50 грн. (а.с.10 -12 том І).

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями позивач звернувся до ОСОБА_1 ОДПІ зі скаргами на податкові повідомлення - рішення, в яких просив податковий орган задовольнити вказані скарги та скасувати рішення від 22.06.2009 №0000392301/0; від 10.07.2009 №0000392301/1; від 06.08.2009 року №0000392301/2 (а.с.26-29 том І).

Рішенням податкового органу від 14.10.2009 року за вих. №10350/6/25-0115 скарги позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення - рішення від 22.06.2009 року №0000392301/0, від 10.07.2009 року №0000392301/1, від 06.08.2009 року №0000392301/2 залишені без змін (а.с.43-44 том І).

Крім того, відповідачем на підставі акту перевірки від 12.06.2009 № 57/23-01/32841812 прийняте податкове повідомлення - рішення від 19.10.2009 року №0000392301/3, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 59 151,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 29 575,50 грн. всього на загальну суму 88 726,50 грн. (а.с.12 том І).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 27.10.2009 року звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2009 року №0000392301/0, від 10.07.2009 року №0000392301/1, від 06.08.2009 року №0000392301/2, від 19.10.2009 року №0000392301/3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ремпромбуд" були задоволені, податкові повідомлення-рішення від 22.06.2009 р. № 0000392301/0, від 10.07.2009 р. № 0000392301/1, від 06.08.2009 р. № 0000392301/2, від 19.10.2009 р. № 0000392301/3 скасовані.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОДПІ Миколаївської області ДПС задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер-ремпромбуд" у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ремпромстрой" задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В свою чергу, суд зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 року справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням, окрім іншого, на те, що судами не було витребувано та досліджено належних доказів, як то відповідних документів бухгалтерського, складського обліку, інших первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень норм чинного податкового законодавства у межах спірних правовідносин.

При цьому, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення; чи пов'язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих товарів та послуг, як то, наприклад, збільшення валового доходу в наступних податкових періодах.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що позивачем порушено: п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 59151 грн. по періодам: травень 2007 р. - 15810,00 грн.; червень 2007 р.-6367,00 грн.; липень 2007 р. - 4913,00 грн.; серпень 2007 р. -9596,00 грн.; вересень 2007 р. - 3362,00 грн.; жовтень 2007 р. - 4056,00 грн.; грудень 2007 р. - 5059,00 грн.; січень 2008 р. - 9664,00 грн.; березень 2008 р. - 324,00 грн. (а.с.20-21 том І).

Висновки акту перевірки, щодо порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Партнер-ремпромбуд" та ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» , ґрунтуються на постанові Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.11.2008 року по справі № 2-а-3670/08, відповідно до якої всі установчі документи ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» (код ЄДРПОУ 34772898) визнано недійсними, у зв'язку з порушеннями порядку проведення його реєстрації. Під час проведення перевірки податковим органом були використанні документи, а саме: договір № М-2 від 03.05.2007 р. на купівлю - продаж товару, укладеного з ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» ; договір № 1/7-07 від 25.07.2007р. на оренду автокрану, укладеного з ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» ; видаткові накладні по взаєморозрахунках з ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» за період з 01.05.2007р. по 31.01.2008р.; податкові накладні по взаєморозрахунках з ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» за період з 01.05.2007 р. по 31.01.2008 р.; акт здачі - приймання по взаєморозрахунках з ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» за період вересень 2007р.; податкові декларації з податку на додану вартість за період травень 2007р. - березень 2008р.; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період травень 2007р. - березень 2008р.; банківські виписки по взаєморозрахунках з ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» за період з 01.06.2007р. по 31.12.2007р. та січень 2009р.; акт пред'явлення векселя до платежу від 09.01.2009р.; простий вексель від 10.12.2008р. серія АА 0631713; відомість аналітичного обліку по рахунку 631 за 2007 - 2008 рр. по взаєморозрахунках з ТОВ „ОСОБА_2 и ЯВ» ; відомості ресурсів до договірної ціни форма № 4а за період травень 2007р. - січень 2008р. по виконаним роботам на Ташлицькій ГАЕС; акти приймання виконаних робіт за період травень 2007р. - січень 2008р. по виконаним роботам на Ташлицькій ГАЕС; лист ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва від 01.12.2008р. №4953/7/15- 016; постанова Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.11.2008р. по справі № 2-а-3670/08; акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ „ОСОБА_2 и ЯВ» , код за ЄДРПОУ 34772898 від 03.12.2008р. № 99/15- 220.

Як зазначено відповідачем в вищевказаному акті, до перевірки документи, які б підтверджували, що транспортування товару та вантажні роботи проводилися власними силами ТОВ „Партнер - ремпромбуд" не надано: товарно-транспортні накладні, накази про відрядження для отримання продукції, авансові звіти, посвідчення про відрядження, подорожні листи.

Також відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не було надано документів, які б підтверджували факт оприбуткування отриманих будівельних матеріалів від ТОВ "ОСОБА_2 и Я" на склад позивача, а саме: оборотні відомості складського обліку запасів, товарно-матеріальні звіти, прибуткові накладні до рах.№205 "будівельні матеріали", накладні на відпущення матеріалів зі складу у виробництво. Крім того, в акті зазначено, що постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.11.2008 року по справі № 2-а-3670/08 всі установчі документи ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» , (код ЄДРПОУ 34772898) визнано недійсними з моменту реєстрації, а саме, з 19 грудня 2006 р., а тому угоди, які були укладені від імені ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» , є нікчемними.

Правочини, укладені ТОВ „Партнер - ремпромбудВ» з ТОВ „ОСОБА_2 и ЯВ» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. За даними первинних документів (видаткові та податкові накладні) загальна вартість товару (робіт, послуг), отриманого ТОВ „Партнер - ремпромбудВ» від ТОВ '"ОСОБА_2 и ЯВ» за період з 01.01.2007р. 31.12.2008р., становить 354 903,36 грн., в т.ч. ПДВ 59 150,56 грн.

Таким чином, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 року №168/97-ВР ТОВ „Партнер - ремпромбудВ» у періоді, що перевіряється, безпідставно завищено дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі ПДВ 59 150,00 грн., чим занижено податок на додану вартість на суму 59 150,69 грн.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 року, ТОВ „Партнер - ремпромбудВ» віднесено до складу валових витрат на придбання товарів, робіт, послуг (ряд.04.1) 287 504,30 грн. (без врахуванню податку на додану вартість), у тому числі за ІІ квартал 2007 року в сум 110 881,95 грн.. за III квартал 2007 року 90 878,20 грн., за IV квартал 2007р. 85 744,15 грн. та за І квартал 2008 року 8 248,50 грн. (без врахування податку на додану вартість) за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статі 5 Закону В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , що підлягає коригуванню платником. Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та зазначає про наступне. Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені пп.а) - пп.и).

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до абз.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованим в Мінюсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 (в редакції на час видачі спірних податкових накладних), з урахуванням положень пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 18 цього ж Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цьогоЗакону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У підпункті 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Суд наголошує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт, (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ В«Партнер - ремпромбудВ» , назване у подальшому В«ПокупецьВ» , в особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі Статуту, та ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» , назване у подальшому В«ПродавецьВ» , в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту, укладено договір № М-2 від 03.05.2007р., згідно якого В«ПостачальникВ» зобов'язується поставити продукцію, а В«ПокупецьВ» прийняти її та оплатити в строк, зазначений в умовах договору. В«ПокупецьВ» зобов'язаний пред'явити В«ПродавцюВ» замовлення - заяву з зазначенням повної назви, типу, розміру та іншої інформації, необхідної для виконання умов Договору. Розрахунки по даному Договору здійснюються на підставі виставлених рахунків. Загальна вартість товару, що поставляється згідно даного договору, не визначена. Строком дії даного договору є час, протягом якого здійснюються зобов'язання сторін, визначені даним Договором (а.с.105 том ІІ).

Передача та поставка товару від ТОВ "ОСОБА_2 и Я" до позивача згідно вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковим накладними, рахункками - фактурою, які наявні в матеріалах справи (а.с.32-108 том ІІ).

Отримання товару від контрагента здійснювалось ОСОБА_3, що підтверджується довіреностями, виписаними на його ім'я серії ЯНР № 481610 від 03.05.2007р. , серії ЯНР № 481613 від 01.06.2007р., серії ЯНР № 481619 від 02.07.2007р., серії ЯНР № 481622 від 01.08.2007р. , серії ЯНР № 481629 від 05.09.2007р., серії ЯНР № 481633 від 01.10.2007р., серії ЯНР № 481641 від 05.11.2007р. , серії ЯНР ЯВ» 481644 від 03.12,2007р. , серії ЯОХ № 743702 від 10.01.2008р. Разом з цим, позивачем на підтвердження сплати коштів за отримані товари надано до суду платіжні доручення від 14.06.2007 р. №167, від 15.06.2007 р. №169, від 18.07.2007 р. №193, від 19.07.2007 р. №196, від 10.08.2007 р. №214, від 15.08.2007 р. №224, від 17.09.2007 р. №250, від 18.09.2007 р. №253, від 16.10.2007 р. №277, від 19.11.2007 р. №302, 05.12.2007 р. №307, від 25.12.2007 р. №329, від 17.01.2008 р. №21, від 13.02.2008 р. №32 та простий вексель від 10.12.2008 р. серії АА №0631713 (а.с74-78, 100-104 том ІІ). На підтвердження того, що контрагент позивача мав можливість здійснювати вищевказані господарські операції, позивачем надано до суду копію витягу з ЄДР, згідно якого вбачається, що одним з видів діяльності ТОВ В«ОСОБА_2 и Я" за КВЕД 51.53.2 є оптова торгівля будівельними матеріалами; КВЕД 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одним з основних видів діяльності позивача за КВЕД 41.20 є будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.7-9 том ІІ).

Судом було встановлено, що для здійснення господарської діяльності, позивач відповідно до договору № РОФ-443 від 06.12.2005р., укладеного з Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області, використовує орендоване нерухоме майно, а саме: нежитлове вбудоване складське приміщення в одноповерховій будівлі виробничого корпусу загальною площею 211,6 кв.м., розташоване за адресою: база Гідрокомплексу, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., яке знаходиться на балансі ДП В«НАЕКВ» В«ЕнергоатомВ» ВП В«Южно-Українська АЕСВ» , код за ЄДРПОУ 20915546 (а.с.237 том ІІІ) передане позивачу в строкове платне користування, що підтверджується актом приймання - передачі (а.с.240 том ІІІ).

Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення ТОВ В«Партнер - ремпромбудВ» господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ОСОБА_2 и Я" укладено договір 1/7-07 від 25.07.2007р., згідно якого В«ОрендодавецьВ» передає, а В«ОрендарВ» приймає в строкове платне користування автокран і компресор. Оренда автокрана складає 22 000,00 грн. в місяць, компресора - 7 500,00 гри. на місяць, сума ПДВ у т.ч. Розрахунки по даному Договору здійснюються згідно виставлених рахунків на підставі актів виконаних робіт. Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 30 грудня 2007 року.(а.с.107 том ІІ).

Товар, що поставлений контрагентом на виконання договору від 03.05.2007 року та орендовані транспортні засоби відповідно до договору 1/7-07 від 25.07.2007 року використовувався позивачем в господарській діяльності, а саме на виконання умов договору від 13.04.2007 року №118-2007, укладеного між позивачем та ВАТ "Юженергострой", відповідно до якого позивач повинен виконати будівельно-монтажні роботи з реконструкції та ремонту на об'єктах ВП "ЮУ АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 20915546) (а.с.14-20 том 4).

Також, для підтвердження факту, що у позивача були в наявності всі необхідні транспортні засоби для здійснення робіт зазначених у вищезазначеному договорі, останній надав до суду: договір оренди транспортного засобу від 13.10.2005 року, договір оренди транспортного засобу КАМАЗ з причепом з 10.05.2007 року по 10.09.2007року та з 11.09.2007 по 11.12.2007 року, договір оренди транспортного засобу автокран з 12.05.2007 року по 12.09.2007 року та з 13.09.2007 року по 13.12.2007 року, договір оренди Камаз з причепом та автокран з 28.01.2008 р. по 29.07.2008 р. На підтвердження здійснення діяльності позивачем надано до суду копії приказів про прийняття на роботу працівників, які фактично виконували роботи по вищезазначеному договору , а саме : Кровельник 4 розряду, бетонник 3 розряду, бетонник 3 розряду, бетонник 5 розряду, бетонник 3 розряду, майстер - бригадир, електро зварювальник 3 розряду, електромонтер 4 розряду бетонник 3 розряду, плотник 3 розряду, бетонник 3 розряду та бетонник 2 розряду ( 8 осіб), копії трудових договорів на працівників, які виконували роботи по даному договору на 22 чоловік, копії нарядів по заробітній платі та табеля робочого часу на працівників за період виконання робіт по договору від 13.04.2007 року №118-2007 на ТГАЕС. На підтвердження виконання умов договору від 13.04.2007 року №118-2007 позивачем надано до суду: звіти про витрати матеріалів за період з травня по грудень 2007 року (помісячно), акти приймання виконаних робіт з травня по грудень 2007 року (помісячно), відомості ресурсів до актів форми 2 з травня по грудень 2007 року (помісячно), платіжні доручення, що підтверджують отримання коштів позивачем від ВАТ "Юженергострой" за виконання умов договору (а.с.1-188 том ІІІ). Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів у свого контрагента ТОВ "ОСОБА_2 и Я" підтверджується зазначеними документами та фактом подальшого використання зазначених товарів у власній господарській діяльності .

Суд не приймає в якості належних доказів посилання ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.11.2008 року по справі № 2-а-3670/08, якою всі установчі документи ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» (код ЄДРПОУ 34772898) визнано недійсними з моменту реєстрації та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі та зазначає про наступне.

На час укладання та виконання вимог договору від 03.05.2007 року №М-2 між позивачем та ТОВ "ОСОБА_2 и Я" останній був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість.

Податковий орган, з посиланням на приписи п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", було зроблено висновок про відсутність у позивача права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від особи, свідоцтво про реєстрацію якої як платника податку на додану вартість було анульовано.

Однак, сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Доказів виключення ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» з державного реєстру суду не надано.

Крім того, як передбачено Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання. Свідоцтва платника ПДВ ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» анульовано відповідачем згідно акту від 03.12.2008 року №99/15-220 (а.с.58 том І).

Таким чином суд зазначає, що на час укладання угоди та її виконання, ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с.150-152 том І).

Відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів на підтвердження нікчемності укладених позивачем з ТОВ "ОСОБА_2 и Я" угод. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів, а лише на підставі постанови, прийнятої Ленінським районним судом м. Миколаєва від 11.11.2008 року по справі №2-а-3670/08 року, якою всі установчі документи ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» (код ЄДРПОУ 34772898) визнано недійсними з моменту реєстрації та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі, яка в подальшому була скасована.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Як вбачається із наданих позивачем до суду первинних документів по господарським операціям із ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» , зазначені документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а відтак, у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» .

Разом з тим, надані до суду та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» , які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, дають право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до укладеної угоди, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, як зазначено вище, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період, які наявні в матеріалах справи.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні. Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людиниВ» , практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» ). Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено. Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» .

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнює вартості придбаного у ТОВ В«ОСОБА_2 и ЯВ» товару.

Таким чином, позивачем цілком правомірно віднесено суму до складу податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням розміру суми податку на додану вартість здійснено безпідставно та неправомірно, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті неправомірно та безпідставно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень щодо зменшення розміру суми податку на додану вартість.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.06.2009 року №0000392301/0, від 10.07.2009 року №0000392301/1, від 06.08.2009 року №0000392301/2, від 19.10.2009 року №0000392301/3 є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер - ремпромбуд" до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.06.2009 року №0000392301/0, від 10.07.2009 року №0000392301/1, від 06.08.2009 року №0000392301/2, від 19.10.2009 року №0000392301/3 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.06.2009 року №0000392301/0, від 10.07.2009 року №0000392301/1; від 06.08.2009 року №0000392301/2; від 19.10.2009 року №0000392301/3.

Повернути товариства з обмеженою відповідальністю В«Партнер - ремпромбудВ» судовий збір сплачений ТОВ В«Партнер - ремпромбудВ» за платіжним дорученням від 23.10.2009 року №428 в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва