Рішення

від 16.12.2015 по справі 910/27413/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2015Справа №910/27413/15

За позовом Приватного підприємства "Агентство охорони "Глейт"

до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

про стягнення 492 702,26 грн.

Суддя М.М. Якименко

Представники сторін:

позивача: Шкарлат В.О. - довіреність №007 від 01.08.2015 року;

відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Агентство охорони "Глейт" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про стягнення 492 702,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, згідно умов Договору №2011/09-02 про охорону об'єкта від 01.09.2011 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 284 970,00 грн. - вартості наданих послуг, 9 304,94 грн. - 3% річних, 134 646,82 грн. - інфляційних втрат, 35 283,50 грн. - пені, 28 497,00 грн. - неустойки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2015 року відкладено розгляд справи на 09.12.2015 року.

В судовому засіданні 09.12.2015 року оголошено перерву до 16.12.2015 року

В судове засідання 16.12.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.10.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Судом відмовлено в задовленні клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 16.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 року між Приватним підприємством «Агентство охорони «Глейт» (далі по тексту - Позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір №2011/09-02 про охорону об'єкта (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ бере на себе зобов'язання щодо організації та забезпечення охорони об'єкта, зазначеного у Дислокації (додаток 2), за що одержує грошову винагороду.

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2. Договору, оплата ЗАМОВНИКОМ послуг з охорони, наданих ВИКОНАВЦЕМ, здійснюється до 20 числа поточного місяця в розмірі 50% вартості послуг за місяць, остаточна сума за поточний місяць сплачується до 05 числа наступного місяця за минулий, шляхом перерахування на поточний рахунок ВИКОНАВЦЯ суми, зазначеної в рахунку, з розрахунку 20,00 грн. (Двадцять грн. 00 коп.) без ПДВ за одну годину роботи за одного охоронника на період надання послуг з охорони об'єкту.

Факт виконання і надання позивачем послуг (за період з листопада 2013 року по червень 2015 року) на суму 284 970,00 грн. та прийняття їх відповідачем, підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, відповідно до умов Договору, не сплатив на користь позивача 284 970,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами Договору, виконав належним чином, а відповідач не сплатив на користь позивача вартість наданих позивачем послуг за період з листопада 2013 року по червень 2015 року, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 284 970,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав частково позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 284 970,00 грн. - вартості наданих послуг, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати вартості отриманих послуг, а тому позивач, керуючись пунктами 4.3. та 4.4. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню та неустойку, які за розрахунками позивача становлять: 35 283,50 грн. - пені, 28 497,00 грн. - неустойки.

Згідно з п. 4.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати послуг з охорони об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення.

В разі прострочення строків оплати послуг виконавця більш ніж на 15 календарних днів Замовник сплачує неустойку у розмірі 10 (десяти)% від суми боргу (п. 4.4. Договору).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 35 283,50 грн. - пені, 28 497,00 грн. - неустойки, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 9 304,94 грн. - 3% річних, 134 646,82 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9 304,94 грн. - 3% річних, 134 646,82 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 11 228,66 грн. (платіжне доручення №844 від 19.08.2015 року на суму 9 401,66 грн. - за майнову вимогу , та платіжне доручення №845 від 19.08.2015 року на суму 1 827,00 грн. - за забезпечення позову) однак за вказані позовні вимоги позивач повинен сплатити 7 390,00 грн., а за заяву про забезпечення позову 1 218,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 2 620,66 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (03680, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 49/2; код ЄДРПОУ 14308569) на користь Приватного підприємства "Агентство охорони "Глейт" (02095, м. Київ, ВУЛИЦЯ АННИ АХМАТОВОЇ, будинок 35-А, квартира 106; код ЄДРПОУ 36057821) 284 970 (двісті вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 00 коп. - вартості наданих послуг, 9 304 (дев'ять тисяч триста чотири) грн. 94 коп. - 3% річних, 134 646 (сто тридцять чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 82 коп. - інфляційних втрат, 35 283 (тридцять п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 50 коп. - пені, 28 497 (двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 00 коп. - неустойки, 7 390 (сім тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агентство охорони "Глейт" (02095, м. Київ, ВУЛИЦЯ АННИ АХМАТОВОЇ, будинок 35-А, квартира 106; код ЄДРПОУ 36057821) 2 620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 66 грн. - зайво сплаченого судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 17.12.2015 року.