Рішення
від 09.12.2015 по справі 910/26951/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2015Справа №910/26951/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злада»

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад-Буд»

2) Приватне підприємство «Фасад-Буд»

про стягнення 562 990,88 грн. та витребування майна

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Олефіренко А.С. за довіреністю № б/н від 12. 2015 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» 15.10.2015 р. звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злада» про стягнення 562 990,88 грн. (з яких: 457 974,41 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 10 135,23 грн. пеня та 4 881,24 грн. трьох відсотків річних), а також про витребування майна, зокрема, навантажувача-ескаватора Caterpillar 428 E серійний номер DРН03797, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 р. зазначений позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/26951/15; залучено до участі в справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог, на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад-Буд» та Приватне підприємство «Фасад-Буд», зобов'язано сторін та третіх осіб надати суду певні пояснення та документи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2015 р. надав суду на виконання вимог ухвали суду оригінали документів, для огляду в судовому засіданні та докази направлення на адреси третіх осіб копій позовної заяви з додатками; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні 25.11.2015 р. визнав позов, проте просив розстрочити суму боргу.

Представник третьої особи-1 у судове засідання 25.11.2015 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для дослідження доказів у справі та витребування у відповідача відзиву на позовну заяву, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 25.11.2015 р. розгляд справи відклав на 09.12.2015 р.; повторно зобов'язав відповідача та третіх сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2015 р. надав суду усні пояснення по суті спору; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третіх сторін у судове засідання 09.12.2015 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Крім того, представник відповідача не підтримав заявлену ним заяву про розстрочку виконання рішення, яку він заявив у судовому засідання 25.11.2015 р. та у підтвердження тяжкого фінансового стану не надав жодних доказів.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третіх сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 09.12.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Фйненшл Україна» (надалі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад-Буд» (надалі лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р. (надалі - договір лізингу), відповідно до п. 2.1 якого лізингодавець зобов'язується придбати у власність від продавця предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

Цей договір укладений відповідно до загальних умов, які є невід'ємною частиною цього договору. При виконанні цього договору сторони керуються загальними умовами так, якби положення зазначених загальних умов були б включені в текст цього договору (з врахуванням відповідної їх інтерпретації стосовно цього договору), у тому числі, при виконані цього договору сторони мають обов'яжи і права, передбачені загальними умовами. У разі наявності протиріч між цим договором та загальними умовами застосовуються/матимуть перевагу положення цього договору (п. 2.2. договору лізингу).

Предмет лізингу, характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору (п. 3.1. договору лізингу).

У специфікації до договору лізингу (додаток № 1) визначено, що предметом лізингу є екскаватор-навантажувач Caterpilllar, модель 428Е (кількість - 1 шт.).

Згідно з п. 3.2.1. договору лізингу, в період з дня укладення цього договору до моменту передачі предмета лізингу, вартість предмета лізингу становить гривневий еквівалент 83 550,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на МВБ на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору, складає 669 820,35 грн.

З п. п. 6.1. та 8.7. договору лізингу вбачається, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами; строк лізингу для цілей даного договору становить 36 місяців.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р. як належну підставу в розумінні норм ст. 11 названого кодексу для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм статті 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг». Одночасно, відповідно до ст. 2 вказаного нормативно-правового акту відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг (ст. ст. 806-809), найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Фінансовий лізинг означає операцію з купівлі предмета лізингу лізингодавцем безпосередньо у продавця/лізингоодержувача, та подальша передача предмета лізингу лізингоодержувачу в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше 1 (одного) календарного року) та на умовах, погоджених в договорі фінансового лізингу, з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Згідно з п. 4.1. договору лізингу, загальна сума лізингових платежів за договором складається з: відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача): процентів, збільшених відповідно до п. 4.4. цього договору.

Пунктом 4.2. договору лізингу передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю авансовий платіж у розмірі 25 065,00 доларів США, в тому числі ПДВ - 4 177,50 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладення цього договору, становить 200 946,11 грн., у тому числі ПДВ - 33 491,02 грн. Оплата авансового лізингового платежу здійснюється у валюті платежу. Авансовий лізинговий платіж сплачується в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу). розрахунок сум авансового платежу за окремими одиницями міститься в додатку № 2. авансовий лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем протягом 10 днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 4.3. договору лізингу визначено, що за отримання у лізинг предмета лізингу лізингоодержувач виплачує лізингодавцю комісійну винагороду у розмірі гривневого еквіваленту 584,85 доларів США, у тому числі ПДВ - 97,48 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 4 688,74 грн.

У відповідності до п. 4.5. договору лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до п. 4.4. цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець надсилає лізингоодержувачу рахунок-фактуру на вказану в цьому договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

У рахунку-фактурі, виставленому лізнгодавцем, повинно бути зазначено окремо суму відшкодування вартості пердемта лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшеному/зменшеному відповідно до п. 4.4. цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних умов договору лізингу 27.02.2012 р. лізингоодержувач здійснив на користь позивача авансовий платіж у розмірі 200 946,11 грн. та сплатив комісію в розмірі 4 688,74 грн.

28.02.2012 р. позивач передав ТОВ «Будівельна компанія «Фасад-Буд» предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання № 5 від 28.02.2012 р. (копія додана до матеріалів справи).

Вищевказане обладнання належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію обладнання Серія АС № 230614.

Сторони уточнили загальний графік платежів за договором лізингу, уклавши додаткову угоду № 1 від 28.02.2012 р. до договору лізингу (додаток № 2), додаткову угоду № 2 від 25.12.2012 р. до договору лізингу (додаток № 3) та додаткову угоду № 3 від 30.04.2014 р. до договору лізингу (додаток № 4, надалі - графік).

21.10.2013 р. між ТОВ «Катерпіллір Файненшл Україна» (лізингодавець), ТОВ «Будівельна компанія «Фасад-Буд» (первинний лізингоодержувач) та ПП «Фасад-Буд» (новий лізингоодержувач) укладено угоду № 1 про заміну сторони в договорі фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.. відповідно до умов якого новий лізингоодержувач став стороною договору лізингу, всі праві і обов'язки лізингоодержувача за договором лізингу переходять від первинного лізингоодержувача до нового лізингоодержувача. Новий лізингоодержувач зобов'язується повністю виконати всі невиконані зобов'язання первинного лізингоодержувача перед лізингодавцем відповідно до договору лізингу як свої власні зобов'язання.

Станом на день укладення угоди № 1 розмір заборгованості (невиконаних грошових зобов'язань) первинного лізингоодержувача за договором лізингу становить еквівалент 37 375,95 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на МВБ на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору, складає 299 642,99 грн.

28.08.2014 р. між ТОВ «Катерпіллір Файненшл Україна» (лізингодавець), ПП «Фасад-Буд» (первинний лізингоодержувач) та ТОВ «Злада» (новий лізингоодержувач) укладено угоду № 2 про заміну сторони в договорі фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.. відповідно до умов якого новий лізингоодержувач став стороною договору лізингу, всі праві і обов'язки лізингоодержувача за договором лізингу переходять від первинного лізингоодержувача до нового лізингоодержувача. Новий лізингоодержувач зобов'язується повністю виконати всі невиконані зобов'язання первинного лізингоодержувача перед лізингодавцем відповідно до договору лізингу як свої власні зобов'язання.

Станом на день укладення угоди № 2 розмір заборгованості (невиконаних грошових зобов'язань) первинного лізингоодержувача за договором лізингу становить еквівалент 25 598,50 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на МВБ на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору, складає 205 223,17 грн.

У відповідності до п. 3.2.4. угоди № 2, новий лізингоодержувач зобов'язується виконувати всі обов'язки первинного лізингоодержувача за договором лізингу зі сплати лізингових платежів за договором лізингу з дня підписання цієї угоди незалежно від дати отримання предмету лізингу.

Позивач пояснив суду, що на виконання зобов'язань за договором лізингу в рахунок погашення лізингових платежів ТОВ «Будівельна компанія «Фасад-Буд», ПП «Фасад-Буд» та ТОВ «Злада» в період з 28.03.2012 р. до 31.08.2015 р. сплачено 559 841,73 грн., що підтверджується випискою за банківського рахунка (копія якої додана до матеріалів справи).

Також позивач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, 13.08.2013 р. та 16.01.2014 р. було сплачено 472,17 грн. та 327,78 грн. нарахованої пені.

Крім того, позивач пояснив суду, що відповідач повністю виконав зобов'язання щодо сплати 32 лізингових платежів, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами наданих послуг.

Однак, в порушення умов договору лізингу ТОВ «Злада» припинило сплачувати лізингові платежі за період з листопада 2014 р. до серпня 2015 р., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 457 974,41 грн.

05.10.2015 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р., згідно з яким на підставі ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг» та п. 17.2. загальних умов ТОВ «Катерпіллар Файненшл Ураїна» відмовилось від договору лізингу; вимагало: сплатити суму несплачених лізингових платежів за період з листопада 2014 р. до дати повернення предмета лізингу; повернути предмет лізингу, датою повернення було встановлено 14.10.2015 р.

Однак, станом на день звернення з позовом до суду, вищевказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злада» про стягнення 562 990,88 грн. (з яких: 457 974,41 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 10 135,23 грн. пеня та 4 881,24 грн. трьох відсотків річних), а також про витребування майна, зокрема, навантажувача-ескаватора Caterpillar 428 E серійний номер DРН03797, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, суд також зазначає, що зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, отже фактично, укладаючи спірний правочин, сторони погодились з всіма його умовами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом встановлено, що позивача свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р. додатками та додатковими угодами до нього виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за даним договором належним чином не виконав.

ТОВ «Злада» та ПП «Фасад-Буд» визнали позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злада» заборгованості за лізинговими платежами за договором № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р. в розмірі 457 974,41 грн., а відповідач визнав позовні вимоги, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злада» про стягнення 457 974,41 грн. заборгованості за лізинговими платежами за договором № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» просить суд також стягнути з відповідача 4 881,24 грн. 3 % річних за період з 02.12.2014 р. до 18.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.4. договору, у випадку порушення клієнтом терміну оплати, визначеного в п. 3.11. цього договору, клієнт зобов'язаний сплатити на користь експедитора додатково 10 % річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 4 881,24 грн. 3 % річних за період з 02.12.2014 р. до 18.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.

ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» просить суд стягнути з відповідача 100 135,23 грн. пені за період з 02.12.2014 р. до 18.09.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 14.10. загальних умов, у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості, збільшеної на коефіцієнт (Fx - Fx0)/Fx0. Де Fx - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті сплати; Fx0 - 1) курс гривні до базової валюти на дату, як передує даті укладання договору або 2) курс гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті передачі, більш, ніж на 1 % в порівнянні з курсом гривні до базової валюти на дату, що передує даті укладання договору.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки матеріалам справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, то за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 100 135,23 грн. пені за період з 02.12.2014 р. до 18.09.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором № UA56L-12-01 від 21.02.2012 р.

Стосовно повернення вимоги позивача про зобов'язання ТОВ «Злада» передати ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» повернути предмет лізингу - екскаватор-навантажувач Caterpilllar, модель 428Е, серійний номер DPH03797 (кількість - 1 шт.).

У відповідності до п. 17.2.1. загальних умов, позивач вправі відмовитись від виконання будь-якого договору лізингу і розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо відповідач:

- не здійснив в строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або

- здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або

- прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Згідно з п. 17.3. Загальних умов, у випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно з пунктом 17.2. загальних умов, лізингодавець повинен повідомити про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець повинен вказати відповідну підставу для розірвання такого договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. загальних умов, а також вимагати повернення предмета лізингу із вказівкою на дату, місце й спосіб повернення предмета лізингу, передбачених таким договором.

При цьому після вчинення відмови від договору відповідач втрачає право на володіння і користування предметом лізингу з дати повернення предмета лізингу, вказаної у повідомленні про відмову від договору.

Предмет лізингу, передбачений договором, від виконання якого позивач відмовляється відповідно до пункту 17.2. загальних умов, підлягає поверненню позивачу відповідно до правил, визначених в пункті 18 загальних умов.

05.10.2015 р. з дотриманням вимог пункту 17.2. загальних умов позивач надіслав відповідачу (на його адресу місцезнаходження: 02099. м. Київ. вул. Бориспільська, будинок 7, офіс 224/1) повідомлення про відмову від договору, в якому вимагав повернути обладнання, сплатити суму несплачених лізингових платежів по день повернення обладнання та пеню відповідно до суми та строків заборгованості (додаток № 20), підтвердженням чого є поштовий чек та опис вкладення у цінний лист (додаток № 21).

Відповідно до пункту 23.5. загальних умов, всі повідомлення в процесі виконання кожного договору, зокрема, повідомлення про незгоду, відмову, неможливість і тому подібне, повинні направлятися сторонам у письмовій формі, якщо інше не передбачено цими загальними умовами. При цьому, будь-які повідомлення, що направляють сторони один одному, повинні бути зроблені по факсу (за умови наявності підтвердження про доставку, такого факсимільним апаратом), поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або вручені особисто уповноваженому працівнику позивача або відповідача під розписку. При цьому всі такі повідомлення направляються сторонами один одному за адресами й іншими реквізитами, які зазначені у відповідному договорі.

В угоді про заміну сторони в договорі № 2 вказана юридична адреса відповідача: 02099. м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 7, офіс 224/1.

Згідно з ч. 3 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Оскільки відповідач мав можливість отримати вказану письмову вимогу 10.10.2015 р. (5 днів є звичайним терміном для доставки поштових відправлень територією України), вважається, що він був належним чином повідомлений про відмову від договору і про вимогу повернути обладнання у встановлений в такій письмовій вимозі строк і договір слід вважати припиненим 10.10.2015 р.

У відповідності до п. 18.2. загальних умов, предмет лізингу, про повернення якого лізингоотримувач пред'явив вимогу згідно з п. 17.3. загальних умов, підлягає поверненню в строк, вказаний у відповідній вимозі позивача.

Оскільки в повідомленні про відмову від договору позивач вказав, що обладнання має бути повернуте до 14.10.2015 р., відповідач зобов'язаний був повернути обладнання до 14.10.2015 року, однак станом на дату подання цієї позовної заяви зобов'язання не виконав.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного відповідач зобов'язаний повернути позивачу обладнання

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злада» підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злада» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 7, офіс 224/1, код ЄДРПОУ 39223563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ. вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 457 974 (чотириста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 41 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 100 135 (сто тисяч сто тридцять п'ять) грн. 23 коп. пені, 4 881 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 24 коп. трьох відсотків річних та 9 662 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 87 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Злада» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 7, офіс 224/1, код ЄДРПОУ 39223563) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) предмет лізингу - екскаватор-навантажувач Caterpilllar, модель 428Е, серійний номер DPH03797 (кількість - 1 шт.).

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.12.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина

Дата ухвалення рішення09.12.2015
Оприлюднено24.12.2015

Судовий реєстр по справі —910/26951/15

Рішення від 09.12.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Андреїшина І.О.

Ухвала від 25.11.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Андреїшина І.О.

Ухвала від 16.10.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Андреїшина І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні