Рішення

від 09.12.2015 по справі 127/25872/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/25872/15-ц

Провадження № 2/127/7727/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Шарапанівському Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Продукт» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до TOB «Галичина-Продукт» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивача, відповідно до наказу №01/11-12-к від 11.12.2014 року, звільнено з займаної посади бухгалтера за ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

При звільнені роботодавець не виплатив позивачу заробітну плату з 01.12.2014 року по 11.12.2014 року (день звільнення), тобто за вісім робочих днів.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за 8 робочих днів грудня 2014 року та зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі по день фактичного розрахунку.

В судове засідання позивач не з'явилася, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, справу розглядати без її участі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, хоча про день, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.

Тому, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за можливе позов задовольнити.

Відповідно до копії трудової книжки позивача, вбачається, що відповідно до наказу №02/03-01-к від 03.01.2012 року ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера TOB «Галичина-продукт» та згідно наказу №01/11-12-к від 11.12.2014 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7-8).

В ст. 238 КЗпП України зазначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх належних йому сум здійснюється у день звільнення.

Ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На ухвалу суду щодо надання копій наказів про прийняття на роботу та звільнення позивача, розрахунку заборгованості по заробітній платі, відповідач не надав жодної інформації.

З наданої позивачем довідки Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №7924/12-25 (Форма ОК-5) від 11.11.2015 року про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1, в якій відображено помісячно суми заробітку для нарахування пенсії за 2014 рік, де вбачається, що за грудень 2014 року позивачу TOB «Галичина- Продукт» нараховано 617,23 грн. заробітної плати, страхові внески до Пенсійного фонду сплачено (а.с. 9).

Оскільки відповідач не виконав вказаних вимог закону, суд вважає, що позов в частині стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, а саме в розмірі 617,23 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13"Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України наведеної у Постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6 - 144ц13, суд, проаналізувавши норми ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України прийшов до висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З наведеної правової позиції вбачається, що роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) за весь період невиплати, виключно у випадку існування перед працівником заборгованості по платежам, які належали йому при звільненні.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року В«Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної платиВ» , ередньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з довідки від 11.11.2015 року про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1, розмір середньомісячної заробітної плати за останні 2 місяці роботи становив (1411,10+1260/2=1335,55 грн./(43/2) робочих днів=62,11 грн.), тому судом визначено розмір середньоденної заробітної плати в розмірі 62,11 грн.

При обрахуванні часу затримки розрахунку по зарплаті суд виходить з положень ст. 117 КЗпП України і з того, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи 11.12.2014 року, а тому час затримки розрахунку підлягає обрахуванню: з 12.12.2014 року по 09.12.2015 року (день вирішення справи).

Як наведено вище, вказаний період складає: 19 днів грудня 2014 року, січень- листопад 2015 року, 9 днів грудня 2015 року, а тому, на підставі наведеної норми закону з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16430,13 грн. (28 днів х 62,11=1739,08 грн., 1335,55 х 11 місяців=14691,05 грн.).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позивача на підставі закону при подачі позову звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у визначеному законом розмірі - 487,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117, 232, 233 КЗпП України, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-продукт», юридична адреса: Львівська область, м.Радехів, вул. Б. Хмельницького 120, ідентифікаційний код 37838521, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2, заборгованість по заробітній платі в розмірі 617,23 (шістсот сімнадцять, 23) гривень та 16430,13 грн. (шістнадцять тисяч чотириста тридцять грн. 13 коп.) в рахунок компенсації середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-продукт», юридична адреса: Львівська область, м.Радехів, вул. Б. Хмельницького 120, ідентифікаційний код 37838521, в дохід держави судовий збір в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Рішення позивачем може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення через Вінницький міський суд Вінницької області, а відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення до Вінницького міського суду Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О.О. Жмудь