Рішення

від 15.12.2015 по справі 910/28646/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2015Справа №910/28646/15

За позовом «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю) доПриватного акціонерного товариства «Деко» простягнення 26314 Євро 14 центів

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Ярова В.О. - представник за довіреністю № 7 від 23.02.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю) з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Деко» про стягнення 26314 Євро 14 центів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26314 Євро 14 центів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28646/15; розгляд справи призначено на 27.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.12.2015.

14.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Group V33 S.A.B.P.1 39210 DOMBLANS-FRANCE. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач просив суд запросити для надання пояснень посадових осіб третьої особи, які зазначені у вказаному клопотанні.

Розглянувши у судовому засіданні 15.12.2015 клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Суд зазначає, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.11.2012 № 18 провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: - у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; - у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана , наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана .

Згідно зі ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) кожна договірна держава визнає письмову угоду, по якій сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.

Відповідно до пункту 3 ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) суд може порушувати провадження у справі за наявності арбітражного застереження, якщо визначить, що таке застереження є недійсним, втратило силу або не може бути виконане. Положенням Конвенції 1958 року передбачена можливість розгляду спору в господарських судах за наявності в договорі арбітражного застереження.

Відповідно до п. 6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана . Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Як встановлено судом, у пункті 11.1 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 сторони погодили, що усі спори, які можуть виникнути з даного Контракту або у зв'язку з ним, підлягають кінцевому врегулюванню в Арбітражному Інституті, м. Стокгольм, Швеція, відповідно до правил розгляду, встановленими Інститутом. Мова судочинства - російська та англійська.

Однак, у позовній заяві позивач звернув увагу на те, що вказаний пункт Контракту не може бути виконаний у зв'язку з тим, що Арбітражного Інституту, м. Стокгольм, Швеція не існує.

У письмових поясненнях, долучених до позовної заяви, позивач зазначив, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України (долучений до позову) вбачається, що у місті Стокгольм існує арбітражна установа з назвою Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма; у довідковому фонді ТПП України інформація щодо існування арбітражної установи «Арбітражний інститут м. Стокгольма» відсутня.

Крім того, відповідно до листа Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 21.08.2015 вбачається, що правильною назвою арбітражного суду є Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що п. 11.1 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 не містить точної назви арбітражу, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначеного контракту, у зв'язку з чим арбітражна угода не може бути виконана.

Таким чином, суд відмовляє Приватному акціонерному товариству «Деко» у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, розглянувши у судовому засіданні 15.12.2015 клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Group V33 S.A.B.P.1 39210 DOMBLANS-FRANCE, та запрошення для надання пояснень посадових осіб вказаної юридичної особи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що у зв'язку з прийняттям рішення у даній справі Group V33 S.A.B.P.1 39210 DOMBLANS-FRANCE буде наділена новими правами та на неї буде покладено нові обов'язки, або буде змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі у якості третьої особи Group V33 S.A.B.P.1 39210 DOMBLANS-FRANCE.

При цьому, суд зазначає, що клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, так само як і запрошення для надання пояснень її посадових осіб, обґрунтоване необхідністю надання пояснень щодо арбітражної угоди, викладеної у п. 11.1 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008.

Однак, враховуючи встановлений судом факт неможливості виконання вказаної арбітражної угоди, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, та запрошення для надання пояснень її посадових осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.12.2015 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 15.12.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою представника позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034893504.

У судовому засіданні 15.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2008 між Group V33 S.A.B.P.1 39210 DOMBLANS-FRANCE (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Деко», яке змінили своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Деко», (дистриб'ютор) укладено Контракт купівлі-продажу № 8, відповідно до умов якого постачальник продає, а дистриб'ютор купує товари відповідно до умов даного Контракту.

Відповідно до п. 1.2 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 перелік, ціни і строки придатності товарів встановлені у Додатку № 1 до даного Контракту.

Відповідно до статті 2 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 валютою контракту є Євро, форма оплати - безготівкова форма зі сплатою банківських комісій кожної сторони на своїй території самостійно; сума контракту - 1200000 Євро.

Згідно з п. 3.2 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 оплата товару здійснюється дистриб'ютором за його вибором: на умовах попередньої оплати товарів - оплата товару в день відвантаження, у такому випадку постачальник надає дистриб'ютору знижку до ціни, вказаної у Додатку № 1 у розмірі 3%; на умовах післяоплати товарів протягом 90 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару є дата передачі товарів перевізнику, вказаному дистриб'ютором.

Відповідно до п. 4.1 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 умови поставки товарів - «Інкотермс 2000» - EXW.

Додатковою угодою від 10.06.2011 сторони погодили, що умовами поставки є FCA відповідно до Інкотермс 2010 (м. Домбланс, Франція).

Пунктом 4.4 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 сторони визначили, що процедура поставки товару відображена у Додатку № 3 до контракту (належним чином засвідчена копія Додатку № 3 долучена відповідачем до матеріалів справи через канцелярію суду 14.12.2015).

Згідно з п. 8.2 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 дистриб'ютор зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі здійснювати оплату товару відповідно до умов даного контракту.

Відповідно до статті 9 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 даний контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011.

Додатковою угодою від 01.11.2011 сторони продовжили строк дії контракту до 31.12.2014.

Додатковою угодою від 19.02.2013 сторони погодили, умовами поставки є FCA відповідно до Інкотермс 2010 (м. Познань, Польща).

Додатковою угодою від 11.09.2013, укладеною між Group V33 (постачальник), «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариством з обмеженою відповідальністю) (вантажовідправник) та Приватним акціонерним товариством «Деко» (дистриб'ютор), сторони визначили оплата товару відповідно до умов контракту з дати підписання вказаної додаткової угоди здійснюється на користь вантажовідправника, яким є «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю); умови поставки - FCA (Закржево, Польща), склад вантажовідправника.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 33 Договору між Україною та Республікою Польща Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода , хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач.

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного Контракту, підлягає застосуванню право України, а спір підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатковою угодою від 11.09.2013, укладеною між Group V33 (постачальник), «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариством з обмеженою відповідальністю) (вантажовідправник) та Приватним акціонерним товариством «Деко» (дистриб'ютор), сторони визначили оплата товару відповідно до умов контракту з дати підписання вказаної додаткової угоди здійснюється на користь вантажовідправника, яким є «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю); умови поставки - FCA (Закржево, Польща), склад вантажовідправника.

Відповідно до правил «Інкотермс-2010» (Incoterms, International commerce terms, міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торгівельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі), FCA - термін "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Контрактом купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 та поставив відповідачу (передав вантажовідправнику) узгоджений між сторонами товар на загальну суму 36589 Євро 92 центи, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 17.12.2013 (із відміткою перевізника про отримання товару) разом із рахунком-фактурою № 130016806 на суму 4029 Євро 68 центів та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR000196 від 26.03.2014 (із відміткою перевізника про отримання товару) разом із рахунком-фактурою № 140003023 на суму 32560 Євро 24 центи (належним чином засвідчені копії долучені позивачем до позовної заяви).

Факт поставки товару на суму 36589 Євро 92 центи за вказаними міжнародними товарно-транспортним накладними відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи строк оплати за поставлений товар, встановлений у п. 3.2 Контракту купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008, а саме - на умовах післяоплати товарів протягом 90 календарних днів з дати поставки товару (датою поставки товару є дата передачі товарів перевізнику, вказаному дистриб'ютором), також беручи до уваги положення Додаткової угоди від 11.09.2013, відповідно до якої оплата товару здійснюється на користь вантажовідправника, яким є «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю), суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати за товар, поставлений за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 17.12.2013 на суму 4029 Євро 68 центів, відповідач повинен був виконати на користь позивача в строк до 17.03.2014 (включно ), а за товар, поставлений за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR000196 від 26.03.2014 на суму 32560 Євро 24 центи - до 24.06.2014 (включно).

Однак, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар, сплативши 26.08.2014 грошові кошти у розмірі 10000 Євро 00 центів на користь «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариства з обмеженою відповідальністю), що підтверджується підтвердженням банківського переказу «BGZ BNP PARIBAS», долученим позивачем до позовної заяви.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26589 Євро 92 центи, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 26589 Євро 92 центи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Приватного акціонерного товариства «Деко» за Контрактом купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 у розмірі 26589 Євро 92 центи підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Разом з тим, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю) до Приватного акціонерного товариства «Деко» про стягнення заборгованості за Контрактом купівлі-продажу № 8 від 02.10.2008 підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем, а саме у сумі 26314 Євро 14 центів.

Таким чином, позовні вимоги «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю) до Приватного акціонерного товариства «Деко» про стягнення 26314 Євро 14 центів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю) задоволені у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Що стосується викладеного у позовній заяві прохання позивача стягнути з відповідача витрати, пов'язані з послугами перекладача, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на, що у прохальній частині позовної заяви позивачем не вказано конкретної суми витрат, пов'язаних з послугами перекладача, які позивач просить стягнути з відповідача, та позивачем не надано суду доказів вартості понесених ним відповідних витрат, суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір вартості послуг перекладача, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Деко» (02139, м. Київ, вул. Стальського, буд. 32; ідентифікаційний код: 25195772) на користь «V33 Polska» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (kraj Polska, woj. Wielkopolskie, powiat Poznanski, gmina Dopiewo, miejsc. Zakrzewo, ul. Przemyslowa, nr. 18, lok, kod. 62-069, poczta Paledzie; REGON: 631543901) («V33 Польска» Товариство з обмеженою відповідальністю; Польща, воєводство Великопольське, повіт Познанський, гміна Допево, місто Закшево, вул. Промислова, № 18, код. 62-069, пошта Палендзе; реєстр народного господарства: 631543901) грошові кошти у розмірі 26314 (двадцять шість тисяч триста чотирнадцять) Євро 14 центів та судовий збір у розмірі 9974 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 81 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.12.2015

Суддя І.М. Отрош