Рішення

від 14.12.2015 по справі 920/1636/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2015 Справа № 920/1636/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс»,

м.Суми

до відповідачів 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дар», м.Харків;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Блиц», м. Суми

про стягнення 9 987 грн. 52 коп.

Суддя Заєць С. В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.07.2015

від 1-го відповідача - не прибув

від 2-го відповідача - не прибув

при секретарі судового засідання Данловій Т.А.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 9 987 грн. 52 коп. заборгованості, у тому числі 6 096 грн. 00 коп. основного боргу, 246 грн. 01 коп. відсотків річних від простроченої суми, 3 646 грн. 51 коп. - індекс інфляції, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, повноважних представників у судове засідання не направили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивачем неодноразово подавались письмові пояснення з приводу предмета спору.

У судове засідання 14.12.2015 представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу у розмірі 6 096 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 240 грн. 00 коп. та 3 549 грн. 05 коп. інфляційних збитків.

Враховуючи, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, суд розглядає дану заяву як зменшення позовних вимог, оскільки відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно суму основного боргу у розмірі 6 096 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 240 грн. 00 коп. та 3 549 грн. 05 коп. інфляційних збитків.

Враховуючи той факт, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

Між позивачем у справі та першим відповідачем був укладений договір поставки товару № 040601 від 04.06.2014, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність першого відповідача (покупця) товари, визначені у п. 1.2 цього договору, а покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей товар.

Оплата вартості товару, що поставлявся за укладеним договором за умовами його пункту 3.2 проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару у стовідсотковому розмірі.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки позивач відповідно до видаткової накладної № 1043 від 06.06.2014 на підставі довіреності від 04.06.2014 передав, а перший відповідач отримав товар (миючі та дезінфікуючі засоби) на загальну суму 6 096 грн. 00 коп.

Разом з тим, у ході судового розгляду встановлено, що 06.06.2014 між позивачем та другим відповідачем був укладений договір поруки № 040601П1, відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед позивачем як кредитором за виконання обов'язків ТОВ «Еко-Дар» за зобов'язанням, визначеним у пункті 2 цього договору (щодо оплати товару, отриманого на підставі видаткової накладної № 1043 від 06.06.2014).

Умовами договору поруки сторони передбачили, що у разі порушення боржником (першим відповідачем) основного договору та/або зобов'язання, боржник та поручитель (другий відповідач) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники (п. 1.2); при цьому поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (п. 1.3).

Судом також встановлено, що у передбачений договором поставки від 04.06.2014 строк перший відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем товару, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

У зв'язку з цим позивач направив на адресу ТОВ «Блиц» вимогу б/н від 24.09.2015 про сплату заборгованості у розмірі 6 096 грн. 00 коп. протягом трьох днів з моменту її отримання. Другим відповідачем дана вимога була отримана 25.09.2015, про що свідчить особистий підпис директора товариства, однак залишена без належного реагування.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права з вимогою про стягнення з відповідачів солідарно коштів у сумі 6 096 грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних у сумі 240 грн. 00 коп. та 3 549 грн. 05 коп. інфляційних збитків у примусовому порядку.

Відповідачі зі свого боку доказів сплати заборгованості не подали, аргументованих заперечень вимогам позивача не надавали, повноважних представників для з'ясування їх позицій з предмета спору до суду не направляли.

Суд у даному випадку погоджується з позицією позивача та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб. Частина ж перша статті 554 цього Кодексу передбачає солідарну відповідальність боржника та поручителя перед кредитором у разі порушення боржником забезпеченого порукою зобов'язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно із вказаною правовою нормою, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В ході судового розгляду було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач у повній мірі виконав свої договірні зобов'язання за договором поставки від 04.06.2014, у той час як перший відповідач свої зобов'язання порушив, у зв'язку з чим у відповідачів виник солідарний обов'язок по сплаті заборгованості, а також сум річних відсотків та нарахованих інфляційних збитків на користь позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобов'язані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дар» (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11; код ЄДРПОУ 37737442) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Блиц» (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3; код ЄДРПОУ 32778751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3; код ЄДРПОУ 36778933) 6 096 грн. 00 коп. основного боргу, 240 грн. 00 коп. - суму 3% річних, 3 549 грн. 05 коп. інфляційних збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Дар» (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11; код ЄДРПОУ 37737442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3; код ЄДРПОУ 36778933) 609 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блиц» (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3; код ЄДРПОУ 32778751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» (40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3; код ЄДРПОУ 36778933) 609 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя ОСОБА_2