Рішення

від 17.12.2015 по справі 922/6143/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р.Справа № 922/6143/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" м. Харків про стягнення 39 294,22грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 03.12.2015р.;

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 24/09-15 від 24.09.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 45 557,36грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № BVC-UKR 4927/14 KHR від 16.07.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 21 496,00грн. основного боргу, 13 759,98грн. збитків від інфляції, 3 225,94грн. пені, 812,30грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № BVC-UKR 4927/14 KHR від 16.07.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Із суті наданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та пені.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої позивачем заяви.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем невірно здійснений розрахунок 3% річних, збитків від інфляції та пені, та зазначив, що заборгованість за спірним договором виникла не з вини відповідача, а через тяжкий майновий стан Товариства. На підставі зазначеного звернувся до суду з усним клопотанням, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та відкласти розгляд справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Розглянувши усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обґрунтування заявленого клопотання про відкладення розгляду справи відповідач посилається на можливість укладення мирової угоди, однак доказів врегулювання спору мирним шляхом останнім суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні, а позивач проти даного клопотання заперечує, у зв'язку з чим в задоволенні даного клопотання суд вважає за необхідне відмовити.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

16.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" (відповідач) укладено договір № BVC-UKR 4927/14 KHR (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався провести ресертифікаційний аудит Системи Менеджмента Якості на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008, перевірити результативність запроваджених корегуючих дій, направлених на усунення виявлених невідповідностей системи менеджмента якості, видати сертифікат відповідності Системи Менеджмента Якості згідно вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008 за умови усунення відповідачем усіх виявлених невідповідностей, виявлених в ході аудиту, а відповідач прийняти та оплатити надані позивачем послуги відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору загальна вартість послуг складає 27 996,00грн.

У п.4.2 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги шляхом здійснення 50% передплати в розмірі 13 998,00грн. протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунку, але не пізніше 15 банківських дні до початку проведення ресертифікаційного аудиту. Решту 50% оплати в розмірі 13 998,00грн. відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача після завершення ресертифікаційного аудиту частинами, але не пізніше 01.10.2014р.

Строк проведення аудиту сторонами погоджено у п.5.2 договору, а саме: позивач зобов'язався надати зазначені вище послуги у липні 2014р.

Строк дії договору сторони визначили протягом одного року з дня його підписання, але не менше чим до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.5.3 договору).

Оскільки відповідач у визначені договором строки оплату за надані позивачем послуги не здійснив, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

За змістом ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме: здійснив підготовку програми аудиту, провів експертизу Настанови з якості, виконав ресертифікаційний аудит Системи Менеджменту Якості на підприємстві відповідача на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008, що підтверджується актом приймання-здачі робіт № 45 242 від 25.07.2014р. (а.с.21). Вартість виконаних та прийнятих відповідачем робіт складає 27 996,00грн.

Даний акт з боку відповідача підписано без будь-яких зауважень та заперечень.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як зазначено судом вище, відповідач зобов'язався здійснити 50% передплати протягом 10 банківських днів з дати виставлення рахунку, але не пізніше 15 банківських дні до початку проведення ресертифікаційного аудиту. Решту 50% - після завершення ресертифікаційного аудиту частинами, але не пізніше 01.10.2014р. (п.4.2 договору).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що на виконання умов договору позивач 21.07.2014р. на адресу відповідача виставив рахунок на оплату № 45 242 на суму 27 996,00грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, рахунок в повному обсязі не оплатив, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти лише в розмірі 6 500,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі.

Таким чином заборгованість відповідача складає 21 496,00грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості в розмірі 21 496,00грн. за надані позивачем послуги підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Наявність заборгованості на вказану суму відповідачем не спростовано, та в обгрунтування своїх заперечень проти позову останній посилається на тяжкий майновий стан Товариства.

Суд не приймає дані заперечення відповідача, оскільки відсутність грошових коштів у зв'язку з тяжким майновим станом не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати отримані ним послуги, виходячи з наступного.

В силу ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 21 496,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.3 договору, сторони погодили, що за прострочення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до розміру неоплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, позивач здійснив нарахування пені за період з 02.10.2014р. по 03.03.2015р., яка, згідно наданого розрахунку та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, складає 3 225,98грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язаньВ» .

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві за період з 02.10.2014р. по 09.10.2015р. 3% річних в сумі 812,30грн. та за період жовтень 2014р. - жовтень 2015р. збитки від інфляції в сумі 13 759,98грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 13 759,98грн., перевіривши правомірність їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення в сумі 13 236,65грн., виходячи з наступного.

Як вбачається судом з наданого позивачем розрахунку збитків від інфляції, останній при його здійсненні застосував невірний індекс інфляції, який не відповідає середньому індексу інфляції за період, за який виникла заборгованість.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період заборгованості жовтень 2014р.-жовтень 2015р. середній індекс інфляції становить 1.499%, тоді як позивачем за вищенаведений період було застосовано середній індекс інфляції в розмірі 1,519%.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 13 236,65грн.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Посилання відповідача на скрутний фінансовий стан не дає суду підстав вважати даний випадок винятковим.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625, 901, 903, Цивільного кодексу України, статтями 193, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт", код ЄДРПОУ 32832085 (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, 1, п/р 2600600114630 у ПАТ "Регіон-Банк" м. Харків, МФО 351254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна", код ЄДРПОУ 32490988 (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 39, поштова адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 28, п/р 26005001311386 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) - 21 496,00грн. основного боргу, 13 236,65грн. збитків від інфляції, 812,30грн. 3% річних, 3 225,94грн. пені, 1 201,78грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 523,33грн. збитків від інфляції - відмовити.

Повне рішення складено 21.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_3