Рішення

від 21.12.2015 по справі 405/7668/15-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/7668/15-ц

2/405/1884/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі

головуючого судді Плохотніченко Л.І.

при секретарі Волошиній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Кіровограда звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди.

На підтвердження позовних вимог позивач вказав, що в період з жовтня 1975 року по 31.12.2013 року він працював геодезистом, техніком - геологом, старшим техніком-геологом, геологом, провідним геологом у геологорозвідувальній експедиції №37 (м. Кіровоград), яка є структурним підрозділом КП В«КіровгеологіяВ» . 31.12.2013 року він був звільнений з посади за власним бажанням на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України.

17.04.2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда винесено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішення суду набрало законної сили 28.04.2015.

Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2014 року для виконання рішення суду та 04.12.2014 року вказаним відділом винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ направлено стягувачу 14.02.2015 року.

Позивач також зазначив, що відповідачем йому сплачено заборгованість по заробітній платі лише у розмірі 2084 грн. із загальної суми 41636.56 грн.

Крім того, позивач вказав, що з вини відповідача йому завдано також моральної шкоди, що виразилося в приниженні його честі і гідності.

З урахуванням зазначених вище обставин, позивач з даним позовом звернувся до суду.

Позивач у судове засідання з`явився, надав пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав пояснення, згідно з якими позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з жовтня 1975 року по 31.12.2013 року позивач працював геодезистом, техніком - геологом, старшим техніком-геологом, геологом, провідним геологом у геологорозвідувальній експедиції №37 (м. Кіровоград), яка є структурним підрозділом КП В«КіровгеологіяВ» .

17.04.2014 року Ленінським районним судом м. Кіровограда винесено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішення суду набрало законної сили 28.04.2015. (а.с. 8)

Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2014 року та 14.02.2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу.

Середня заробітна плата позивача в структурному підрозділі Казенного підприємства «Кіровгеологія» складає 5681.06 грн., що підтверджується довідкою, виданою Геологорозвідувальною експедицією №37 Казенного підприємства «Кірогеологія» (а.с. 3)

У відповідності до довідки від 05.05.2015 року №2/262 заборгованість Геологорозвідувальної експедиції №37 КП «Кіровгеологія» перед ОСОБА_1 станом на 05.05.2015 року становить 39636,56 грн. (а.с. 7)

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоуправління, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз зазначеної вище норми матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, рганізацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановленими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Верховним судом України в постанові від 29.01.2014 року по справі №6-144ц-13 зроблено правовий висновок, згідно з яким: відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Верховним судом України у своїй постанові від 16.01.2012 року по справі №6-54цс11 зроблено правовий висновок згідно з яким: на роботодавця у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України покладено обов'язок на відшкодування моральної шкоди в разі порушення ним прав працівника у сфері трудових правовідносин.

Разом з тим, відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було обґрунтовано дану позовну вимогу, тобто не зазначено, в чому саме така шкода полягає, не доведено отримання ним моральної шкоди та не вказано, з яких міркувань позивач виходив при визначені розміру моральної (немайнової) шкоди.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія», р/р 260073977 У АКБ «Легбанк» м. Київ, МФО 300056, код 04746400, Інд. податк. № 143082726101, на користь ОСОБА_1, 19.12.1952 р. н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 118 269, 34 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь держави судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області, через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. На рішення постановлене без участі особи, яка його оскаржує апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко