Постанова

від 18.12.2015 по справі 803/3824/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року Справа № 803/3824/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства В«УкрнафтаВ» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство В«УкрнафтаВ» (далі - позивач, ПАТ В«УкрнафтаВ» ) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2015 року №000449314, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 28 972,50 грн. (в тому числі: за основним платежем на 19 315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 657,50 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно на підставі акту перевірки від 18 вересня 2015 року №359/1501/НОМЕР_1 виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки виявлені в акті перевірки порушення щодо заниження товариством акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 року, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, у липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма В«АвіасВ» (далі - ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» ) відповідно до договору поставки від 01.11.2004 року №26/1341в-АЗС було придбано у ПАТ В«УкрнафтаВ» паливно-мастильні матеріали для подальшої реалізації кінцевим споживачам, в результаті чого ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» було включено вартість нафтопродуктів, придбаних згідно умов вищезазначеного договору, до декларації акцизного податку за липень 2015 року, на яку було нараховано та сплачено акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. За вказаних обставин, позивач вважає, що нарахування контролюючим органом акцизного податку на вартість нафтопродуктів згідно договору від 01.11.2004 року №26/1341в-АЗС є протиправним, так як призводить до подвійного оподаткування. Крім того, вказує на неврахування контролюючим органом під час перевірки того, що факт відпуску в адресу ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» нафтопродуктів через АЗС із застосуванням реєстратора розрахункових операцій по довірчих документах не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» . Вважає, що відповідачем неправомірно донараховано акцизний податок та застосовано фінансові санкції, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 року №000449314.

Позивач в судове засідання не прибув, проте подав до суду письмове клопотання від 10.12.2015 року про розгляд справи за відсутності представника ПАТ В«УкрнафтаВ» .

У письмових запереченнях від 11.12.2015 року відповідач позовних вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні камеральної перевірки. Зазначив, що перевіркою встановлено відображення ПАТ В«УкрнафтаВ» у додатку №6 до декларації з акцизного податку за липень 2015 року суми реалізації товарів для комерційного використання, однак дана сума не включена до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам. Крім того, вказує, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через колонки кінцевому споживачу незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.

В судове засіданні представник ОСОБА_1 ОДПІ не з'явився, у поданому клопотанні від 18.12.2015 року відповідач просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності осіб, що беруть участь в справі, та згідно з ухвалою суду від 18.12.2015 року в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 18 вересня 2015 року головним державним ревізором інспектором Старовижівського відділення ОСОБА_1 ОДПІ ОСОБА_2 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності декларації з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ПАТ В«УкрнафтаВ» за липень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2015 року №359/1501/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог ст.213, ст.214, п.п.215.3.4 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства Фінансів України від 23.01.2015 року №14 В«Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податкуВ» ПАТ В«УкрнафтаВ» , що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 року, в сумі 19 315,00 грн. (а.с.7-8).

На підставі вищевказаного акту перевірки ОСОБА_1 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 року №000449314, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за основним платежем на 19 315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 9 657,50 грн., всього на суму 28 972,50 грн.(а.с.6).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області не довела правомірності свого рішення з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 В«Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понятьВ» , затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Згідно із Порядком заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №14, Додаток 6 В«Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарівВ» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 В«Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр.3 - гр.4)В» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Судом встановлено, що 20.08.2015 року ПАТ В«УкрнафтаВ» подало до Старовижівського відділення ОСОБА_1 ОДПІ декларацію акцизного податку за липень 2015 року, зазначивши місцезнаходження пункту продажу товарів - смт. Стара Вижівка, вул. Ковельська, 16, Старовижівський район. В додатку 6 до декларації акцизного податку за липень 2015 року позивач зазначив: графа 3 - вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі у мережі громадського харчування у сумі 2 986 829,84 грн.; графа 4 - в тому числі від реалізації товарів для комерційного використання у сумі 386 293,00 грн.; графа 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування у сумі 2 600 536,84 грн., графа 7 - сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету 130 027,00 грн. (а.с.9-11).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004 року між ПАТ В«Укрнафта»» (далі - постачальник) та ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» (далі - покупець) укладено договір поставки №26/1341в-АЗС, предметом якого є: постачальник на умовах, викладених в розділах цього Договору, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), надалі іменовані В«товарВ» , в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.12-13).

Умовами даного договору передбачено наступне: товар за цим договором поставляється на умовах EXW АЗС. Перелік АЗС постачальника зазначений в додатку №1 до цього договору; поставка товару оформляється актами прийому-передачі ПММ за формою, передбаченою у додатку №4 до цього договору щомісячно, не пізніше останнього дня звітного місяця; товар поставляється (видається) відповідно з Додатком №2 по довірчим документам покупця.

На підтвердження виконання умов цього договору за липень 2015 року позивач надав акт прийому-передачі товару від 31.07.2015 року (додаток №3 до договору по скретч-карткам) на загальну суму 4 900 167,21грн., акт прийому-передачі товару від 31.07.2015 року (додаток №3 до договору по паливним карткам) на загальну суму 2 845 450,11 грн., та податкові накладні від 31.07.2015 року №31049 та №31048.(а.с.31-34).

З листа ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» від 17.08.2015 року №534/3, адресованого позивачу, вбачається, що паливно-мастильні матеріали, придбані у ПАТ В«УкрнафтаВ» за договором поставки №26/1341в-АЗС від 01.11.2004 року, в подальшому реалізовуються споживачам. Так, вартість нафтопродуктів, отриманих від ПАТ В«УкрнафтаВ» протягом квітня-липня 2015 року, що в подальшому реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» включено до декларації акцизного податку за квітень-липень 2015 року, на яку нарахований та сплачений акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів(а.с.15, 35-42).

Таким чином, аналізуючи подані позивачем первинні документи, слід дійти висновку, що ПАТ В«УкрнафтаВ» згідно договору поставки №26/1341в-АЗС від 01.11.2004 року було реалізовано в адресу ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» оптову партію нафтопродуктів, відпуск яких за умовами поставки здійснюється по довірчим документам через АЗС.

Суд зазначає, що порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів таким способом як по довірчим документам - паливним карткам, скретч-карткам не підпадає під регулювання нормами Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» та Інструкції №281.

Посилання відповідача на те, що Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Тобто, вказані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з їх оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75 .1 статті 75 ПК України).

Таким чином, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Як встановлено судом, контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки ПАТ В«УкрнафтаВ» досліджувались лише розрахунок податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6 до декларації акцизного податку за липень 2015 року) та періодичні звіти по РРО. Тобто, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, на підставі яких були сформовані показники декларації акцизного податку за липень 2015 року, Старовижівське відділення ОСОБА_1 ОДПІ під час камеральної перевірки позивача не досліджувало.

За таких обставин суд вважає, що під час проведеної відповідачем камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, тому висновки податкового органу, зроблені під час камеральної перевірки ПАТ В«УкрнафтаВ» про заниження останнім акцизного податку за липень 2015 року є передчасними та такими, що грунтуються лише на припущеннях, оскільки документальна перевірка позивача не спростовує доводи останнього про те, що ТзОВ ВТФ В«АвіасВ» сплачує акцизний податок з реалізації кінцевому споживачу придбаних у ПАТ В«УкрнафтаВ» паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 02.10.2015 року №000449314, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Водночас, Законом України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового зборуВ» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року, частину першу статті 94 КАС України було викладено у такій редакції: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області слід стягнути судовий збір в сумі 1218,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №2284 від 20 листопада 2015 року.

Керуючись статтею 94, статтями 122, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02.10.2015 року №000449314.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (44100, Волинська область, смт. Ратне, вул. Центральна, будинок 27, код ЄДРПОУ 39495055) на користь Публічного акціонерного товариства В«УкрнафтаВ» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) судові витрати у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М.Димарчук