Рішення

від 13.03.2007 по справі 1/4528

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/4528

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" березня 2007 р.                                                       Справа № 1/4528

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сичової О.П.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Аржанова О.О. - представник за довіреністю; Биченкова Т.М. - представник за довіреністю;

від відповідача Чумак С.С. - представник за довіреністю;

третіх осіб  

прокурора  

розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Далмекс - Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Далмекс" (м. Київ)  

до Дочірнього підприємства "Премдор - Україна" (м. Бердичів)

про стягнення 211126,38 грн.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 183131,20грн. суми основного боргу згідно договору будівельного підряду, 14899,42грн. пені, 2625,19грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 10470,57грн. інфляційних, а всього 211126,38грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №203 від 12.03.07 (а.с. 71-73) визнає основний борг в сумі 183131,20грн. та частково суму пені в розмірі 3662,62грн. Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% за користування чужими грошовими коштами відповідач заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач вказує, що сторони є суб'єктами господарювання у зв'язку з чим відносини, які між ними виникають, підлягають регулюванню Господарським кодексом України (далі ГК), який не передбачає застосування інфляційних та річних, що передбачено Цивільним кодексом України (далі ЦК). Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на положення ст. 61 Конституції України, заперечує можливість стягнення з нього одночасно суму пені, інфляційні та річні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2005 року ДП „Далмекс - Дніпро" (позивач) та ДП „Премдор - Україна" (відповідач) уклали договір № 17 будівельного підряду (а.с. 10-13), за яким позивач зобов'язувався виконати будівельно - підрядні роботи, а відповідач - оплачувати роботи відповідно до графіку фінансування з проведенням остаточного розрахунку не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п.4.3 договору).

На виконання умов договору № 17 від 14.06.05р. позивач виконав будівельні роботи протягом року (з червня 2005 року по червень 2006 року), що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) за №1 від 30.09.2005р., № 2 від 30.09.2005р., №-3  від  30.09.2005р.,  ;№4 від 30.09.2005р.,№          5 від 30.09.2005р., №6 від 30.09.2005р., №7 від 31.10.2005р., №8 від 30.11.2005р., №9 від 31.12.2005р., № 10 від 28.02.2006р., №11 від 31.05.2006р. (а.с. 21-54).

Згідно актів приймання виконання виконаних робіт та виставлених рахунків на оплату, загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт становила 863131,20грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі. За виконані роботи відповідач поетапно, відповідно до графіку фінансування, здійснив часткову оплату робіт на суму 650 000 грн. у встановлений договором строк. Заборгованість відповідача на 08.06.2006 року складала 213 131,20 грн.

05.07.2006 року відповідачем сплачено на рахунок позивача 20 000 грн., 13.09.2006 року -10 000 грн., в рахунок погашення заборгованості за виконані підрядні роботи.

Таким чином, сума основного боргу відповідача станом на 27.12.2006р. становила 183131грн. 20 коп., що підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний уповноваженими особами обох сторін та завірений печатками підприємств.

На дату судового засідання сума боргу не змінилась, що не заперечується представником відповідача та підтверджується представником позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 886 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 8.3 договору №17 визначено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт  замовник (відповідач) зобов'язаний сплатити підряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від неоплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 2% від загальної вартості (ціни) етапу робіт по договору.

Отже, господарський суд вважає обґрунтованою суму пені в розмірі 3662,62грн., що становить 2% від суми прострочки платежу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.

Виходячи з положень статей 536 та 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 2625,19грн. (при нарахуванні процентів позивач застосував 3% від суми прострочених в оплаті грошових коштів за відповідний період) та  10470,57грн. інфляційних.

Господарський суд погоджується з правомірністю нарахування інфляційних виходячи з ст. 625 ЦК України, проте не можна погодитись з позивачем щодо обґрунтованості нарахування процентів відповідно до ст. 536 ЦК України виходячи з наступного.

В позовній заяві позивач зазначає (останній абзац  а.с. 3), що законом (ст. 536 ЦК України) встановлено розмір процентів (3%) за користування чужими грошовими коштами, які є боргом, а не мірою відповідальності, і стягуються окремо за прострочення платежу.

Однак, стаття 536 ЦК України взагалі не містить будь-яких посилань на розмір процентів, при цьому, позивач не обґрунтував застосування саме такого розміру процентів за користування чужими грошовими коштами (тобто 3%). Договір №17 від 14.06.05 також не визначає можливість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та не вказує розмір процентів.

Проценти в розмірі 3% містить стаття 625 ЦК України, однак, виходячи з того, що в даній статті можливість стягнення процентів визначається як міра цивільно-правової юридичної відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд не вважає за можливе застосування вказаного розміру процентів в кореспонденції зі статтею 536 ЦК України, яка визначає проценти як компенсацію власнику грошових коштів за користування ними. Крім того, позивач не довів факту власності на грошові кошти на які він здійснив нарахування процентів. В даному випадку можна говорити про виникнення майнового права  у позивача на ці кошти (права вимоги).

Щодо заперечень відповідача відносно неможливості застосування до підприємства одного виду відповідальності (в даному випадку цивільно-правової), якими є пеня та річні, за одне й те саме порушення, що суперечить  ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те  саме правопорушення, то господарський суд вважає за необхідне зазначити, що дана норма Конституції стосується  прав та свобод людини і громадянина. Крім того, виходячи з вищевикладених обставин річні визначені в ст.536 ЦК України не є видом цивільно-правової відповідальності. До того ж, згідно норм ГК України, пеня є також штрафною санкцією (ст.230 ГК), яка є видом господарських санкцій (ст.217 ГК), що застосовуються до учасників господарських відносин як господарсько-правова відповідальність за правопорушення у сфері господарювання  (ст. 216 ГК).

Щодо неможливості застосування до правовідносин, які виникли між сторонами положень ЦК України, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.2 ст. 4 ГК України, цим Кодексом визначається особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а згідно ч.3 ст.20 ГК України, порядок захисту прав суб'єктів господарювання, в тому числі майнових, та споживачів визначаються цим Кодексом, іншими законами. Тобто, також і ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме частині стягнення 183131,20грн. боргу, 3662,62грн. пені та 10470,57грн. інфляційних нарахувань.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11236,80грн. пені та 2625,19грн. процентів за користування чужими грошовими коштами слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 526, 536, 625, 886 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Премдор - Україна" Житомирська обл., м.Бердичів, вул. Воровського, 12 (код ЄДРПОУ 32721155) на користь Дочірнього підприємства "Делмекс - Дніпро" ЗАТ "Далмекс" м.Київ, вул. Фрометіївська, 2 (код ЄДРПОУ 30110470)

- 183131,20 грн. основного боргу;

- 3662,62 грн. пені;

- 10470,57 грн. інфляційних нарахувань;

- 1972,64 грн. витрат по сплаті держмита;

-  110,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11236,80грн. пені та 2625,19грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       Сичова О.П.  

           Дата підписання 05.04.07

віддрукувати 3 примірн.

1- в справу

2 - позивчау

3 - відповідачу