Постанова

від 18.12.2015 по справі 821/3525/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3525/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Управління), в якому просять зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), яка дорівнює 5,85 умовних кадастрових гектарів зі складу земель Фермерського господарства "Зелений ранок" з відокремленою садибою загальною площею 55,6717 га для ведення фермерського господарства.

У позовній заяві вказують, що вони є членами Фермерського господарства "Зелений ранок" з відокремленою садибою. У користуванні фермерського господарства перебувають земельні ділянки загальною площею 55,6717 га, надані в оренду ОСОБА_1 та самому господарству в оренду для ведення фермерського господарства. З 2004 року позивачі намагаються отримати на підставі положень Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" у власність земельні ділянки із земель, що передані в користування Фермерському господарству та ОСОБА_1 Шостого травня 2015 року вони звернулись із відповідною заявою до ОСОБА_3 управління Держземагентства у Херсонській області, правонаступником якого є позивач, з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), яка дорівнює 5,85 умовних кадастрових гектарів зі складу земель Фермерського господарства "Зелений ранок" з відокремленою садибою. Листом від 21.05.2015р. №19-21-0.102-749/15-15-СГ їм було у цьому відмовлено з тих підстав, що землі цих ділянок, а саме піски, відносяться до несільськогосподарських угідь, тому відповідно до ч.7 ст.25 Земельного кодексу України та ч.2 ст.7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв)" неможливо обчислити розмір земельної частки (паю) несільськогосподарських угідь. Не погоджуючись із мотивами цієї відмови позивачами 09.09.2015р. подано повторні клопотання аналогічного змісту з обґрунтуванням наявності підстав для надання дозволу на розробку проектів землеустрою, але листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 23.09.2015р. №19-21-7777.102-800/42-15-СГ їм було знову у цьому відмовлено з підстав. викладених у листі ОСОБА_3 управління Держземагентства у Херсонській області від 21.05.2015р. №19-21-0.102-749/15-15-СГ.

Посилаючись на помилкове тлумачення відповідачем норм земельного законодавства та дотримання ними усіх передбачених законодавством вимог при зверненні за наданням дозволу на розробку проектів землеустрою, позивачу вважають відмову відповідача протиправною та просять суд зобов'язати відповідача надати їм відповідний дозвіл.

В судовому засіданні 09.12.2015р. ОСОБА_1 як позивач та представник позивача ОСОБА_2 просив задовольнити позов.

Відповідачем подано заперечення, за змістом якого він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельні ділянки, які бажають отримати безоплатно у власність для ведення фермерського господарства позивачі, складаються із земель несільськогосподарського призначення - пісків, тому вони не враховуються при розподілі і обчисленні розміру земельної частки (паю), а відтак відповідач позбавлений можливості обчислити розмір земельної ділянки.

В судове засідання, призначене на 18.12.2015р. сторони не з'явились, з боку позивачів надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження.

Відповідач вдруге явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будучі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене та положення с.ст.122, 128 КАС України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови позивачам у наданні їм як членам фермерського господарства дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), зі складу земель Фермерського господарства "Зелений ранок" з відокремленою садибою.

Правовідносини, які виникли між сторонами спору, регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що згідно із ч.ч.5, 6 ст.7 Закону України від 19.06.2003р. № 973-IV "Про фермерське господарство" громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до ст.13 названого Закону члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно із ч.2 ст.31 та ч.ч.1, 2 ст.32 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Таким чином, вказаними правовими нормами прямо передбачено та презюмується право громадян - членів фермерського господарства на отримання безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), що може відбуватись як із земель державної чи комунальної власності, так і із земель, які раніше були надані їм у користування.

Як установлено судом, позивачі є єдиними членами Фермерського господарства "Зелений ранок" з відокремленою садибою, яке зареєстроване як юридична особа 23.03.1992р., ідентифікаційний код 14139799. ОСОБА_1 раніше із земель державної власності було надано: у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 24,0017 га, кадастровий номер 6525083000:03:001:0056 в адміністративних межах Підстепненської сільської ради Цюрупинського району для ведення селянського (фермерського) господарства; в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 09,0200 га, кадастровий номер 6525083000:03:053:0009 в адміністративних межах Підстепненської сільської ради Цюрупинського району для ведення фермерського господарства; в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 04,6500 га, кадастровий номер 6525083000:03:053:0008 в адміністративних межах Підстепненської сільської ради Цюрупинського району для ведення фермерського господарства, що підтверджується наявними у справі витягами з Державного земельного кадастру, договорами оренди землі.

Фермерське господарство "Зелений ранок" з відокремленою садибою як юридична особа має у користуванні на праві оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 18,00 га кадастровий номер 6525083000:03:053:0001 в адміністративних межах Підстепненської сільської ради Цюрупинського району для ведення фермерського господарства, а також користується переліченими вище земельними ділянками, які надані у користування ОСОБА_1

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 земельні ділянки у користування не надавались.

Позивачі не були членами колективних сільськогосподарських підприємств, тому раніше не набували права на земельну частку (пай), що не спростовано сторонами.

Враховуючи наведене та положення ст.ст.7, 13 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.31, 32 Земельного кодексу України, позивачі кожен окремо мають право на одержання безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) як члени фермерського господарства.

Порядок реалізації цього права визначається ст.ст. 116, 118, 121 та іншими Земельного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про фермерське господарство".

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. (ч.ч.1, 2, 3 ст.116 Земельного кодексу України).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району (ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).

За змістом ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідач як територіальний орган Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб, крім випадків надання земельних ділянок дна територіального моря та вилучення наданих у постійне користування земельних ділянок для суспільних та інших потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому вказана правова норма містить імперативний припис про те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивачі 03.02.2015р., 06.05.2015р. та 09.09.2015р. звертались послідовно до ОСОБА_3 управління Держземагентства у Херсонській області, правонаступником якого є відповідач, та до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання їм як членам фермерського господарства дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), яка дорівнює 5,85 умовних кадастрових гектарів зі складу земель Фермерського господарства "Зелений ранок" з відокремленою садибою. До вказаних заяв додавались: статутні документи фермерського господарства "Зелений ранок", витяги з Державного земельного кадастру з інформацією про розмір, кадастрові номери, місцерозташування та категорію, цільове призначення і вид використання земельних ділянок, які бажали отримати у власність позивачі, витяги про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок, витяги про державну реєстрацію речових прав на них, розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації №518 від 08.07.2004р., яким визначені розмірі земельних часток (паїв), що мають право отримати безоплатно у власність громадяни - члени фермерських господарств на території Цюрупинського району Херсонської області, податкова звітність щодо сплати земельного податку та орендної плати, судові рішення щодо прав позивачів на отримання безоплатно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, позивачі в установленому законодавством порядку подали уповноваженому на розпорядження земельними ділянками органу клопотання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо їх відведення безоплатно у власність, вказавши орієнтовні розміри земельних ділянок та їх цільове призначення, а також додавши до них документи, зміст яких дозволяв відповідачу ідентифікувати земельні ділянки та перевірити відповідність їх місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак відповідного дозволу позивачам не надано.

Натомість Головне управління Держземагентства у Херсонській області листами від 25.02.2015р. №19-21-0.102-331/15-15-СГ, від 21.05.2015р. №19-21-0.102-749/15-15-СГ та Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом від 23.09.2015р. №19-21-7777.102-800/42-15-СГ фактично відмовили позивачам у наданні вказаного вище дозволу.

Як вбачається зі змісту листів від 21.05.2015р. №19-21-0.102-749/15-15-СГ та від 23.09.2015р. №19-21-7777.102-800/42-15-СГ, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою з посиланням на ст.ст.22, 25, 32 Земельного кодексу України та ч.2 ст.7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003р. №899-IV вказано те, що земельні ділянки, які бажають отримати безоплатно у власність для ведення фермерського господарства позивачі, складаються із земель несільськогосподарського призначення - пісків, тому вони не враховуються при розподілі і обчисленні розміру земельної частки (паю), а відтак відповідач позбавлений можливості обчислити розмір земельної частки (паю) несільськогосподарських угідь.

Слід зазначити, що за змістом ст.118 Земельного кодексу України, за наслідками розгляду клопотань громадян, які бажають отримати у власність земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади, або орган місцевого самоврядування, який діє відповідно до повноважень визначених у ст. 122 Земельного кодексу України, обтяжений обов'язком прийняти одне з двох можливих рішень: про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу.

При цьому ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначена виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - це невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що підстави відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які наведені у листах від 21.05.2015р. №19-21-0.102-749/15-15-СГ та від 23.09.2015р. №19-21-7777.102-800/42-15-СГ, не передбачені ст.118 Земельного кодексу України, що суперечить приписам ст.19 Конституції України і є незаконним.

Крім того, вказане відповідачем правове обґрунтування такої відмови, а саме норми Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", є безпідставним, оскільки вказаний Закон, виходячи в тому числі з його преамбули, не регулює спірних правовідносин щодо реалізації прав членів фермерських господарств на отримання безоплатно у власність земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації. З цього приводу слід також зазначити, що передбачене ст.ст.7, 13 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.31, 32, 116, 121 Земельного кодексу України право членів фермерських господарств на отримання безоплатно у власність земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації (право на приватизацію земельної ділянки) не є тотожним праву громадян на отримання земельної частки (паю) в процесі паювання колективних сільськогосподарських підприємств, передбаченому Указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994р. №666 (наразі є нечинним), "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій" від 08.08.1995р. №720 та Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003р. №899-IV. Тому застосування відповідачем положень вказаних Указів та Закону до спірних правовідносин є помилковим.

Безпідставним являється з огляду на викладене і посилання відповідача на норми ст.22 ("Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання") та ст.25 ("Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій") Земельного кодексу України.

Слід врахувати й те, що згідно з офіційною та публічною інформацією, яка міститься в Державному земельному кадастрі та відображена у наявних в матеріалах справи витягах з названого кадастру, категорія земель тих земельних ділянок, зі складу яких позивачі просять надати їм безоплатно у власність земельні ділянки - землі сільськогосподарського призначення, їх цільове призначення 01.02, вид використання - для ведення фермерського господарства, що суперечить твердженню відповідача про те, що ці земельні ділянки є землями несільськогосподарського призначення.

За таких обставин фактична відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що позивачі обрали такий спосіб захисту своїх прав, як зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не ставлячи вимог про визнання протиправними рішень чи дій відповідача щодо відмови у наданні цього дозволу.

Суд вважає, що покладення на суб'єкта владних повноважень обов'язку вчинити дії можливо у тому випадку, якщо він згідно із законом повинен був вчинити таку дію, однак відмовив в цьому або не вчинив її без правових підстав.

Відповідно, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію як спосіб захисту порушених прав можливе лише як наслідок визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності такого суб'єкта з цього приводу.

Як установлено судом, відповідачем не виконано приписи ст.118 Земельного кодексу України щодо обов'язку прийняти за наслідками розгляду заяв позивачів одне з двох рішень - про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу.

Тому слід урахувати наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абз.3 п.1, п.5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп.31 п.4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2; установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з додатками до цієї постанови утворено, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області та приєднано до нього у результаті реорганізації Головне управління Держземагентства у Херсонській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015р. №294-р установлено можливість забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" функцій і повноважень Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється.

Згідно із п.п.7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_4 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, єдиним і виключним способом вирішення питань, віднесених до повноважень органів Держгеокадастру - є прийняття ними рішень у формі наказів організаційно-розпорядчого характеру.

З урахуванням наведеного та положень ст.118 Земельного кодексу України надання чи відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинні здійснюватись відповідачем шляхом прийняття відповідного наказу.

До суду не надано жодних доказів прийняття відповідачем за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 09.09.2015р. наказів, якими би позивачам надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовано було у цьому відмовлено.

Натомість відповідач, зокрема, надіслав на адресу позивачів лист від 23.09.2015р. №19-21-7777.102-800/42-15-СГ, за змістом якого позивачів повідомлено про те, що листом ОСОБА_3 управління Держземагентства у Херсонській області від 21.05.2015р. №19-21-0.102-749/15-15-СГ їм вже було мотивовано відмовлено у задоволенні клопотань про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, тому у задоволенні їх повторних заяв відмовлено з підстав, викладених у згаданому листі від 21.05.2015р.

ОСОБА_3 управління Держземагентства у Херсонській області від 21.05.2015р. №19-21-0.102-749/15-15-СГ містить інформацію про те, що Головне управління Держземагентства у Херсонській області відмовляє у задоволенні клопотань позивачів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою з підстав, які визнані в ході судового розгляду даної справи протиправними.

Вказані листи неможливо розцінити як рішення відповідача - накази організаційно-розпорядчого характеру. Фактично цими листами лише проінформовано позивача про наявність перешкод для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи наведене і установлений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України присічний строк в один місяць для прийняття рішення про надання або відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд приходить до висновку, що відповідач не вирішив по суті заяви позивачів, чим допустив протиправну бездіяльність.

Вказаною бездіяльністю порушується гарантоване Земельним кодексом України право позивачів на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

З цього приводу слід зазначити, що у згаданих листах ОСОБА_3 управління Держземагентства у Херсонській області, правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області не надано жодної фактичної та правової оцінки відповідності поданих позивачами документів вимогам ст.118 Земельного кодексу України, тобто наявності чи відсутності передбачених ч.7 вказаної статті виключних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Установлення таких підстав є виключним повноваженням відповідача з огляду на вимоги Земельного кодексу України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №442.

Той факт, що відповідач не надав оцінки наявності чи відсутності передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України виключних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, унеможливлює в даному конкретному випадку покладення судом на відповідача обов'язку надати позивачам саме дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою.

Підсумовуючи викладене, суд з урахуванням положень ст.ст.11, 105, 162 КАС України приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод і інтересів позивачів та визнання протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Херсонській області особисто та як правонаступника ОСОБА_3 управління Держземагентства у Херсонській області щодо розгляду заяв позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), яка дорівнює 5,85 умовних кадастрових гектарів зі складу земель Фермерського господарства "Зелений ранок" з відокремленою садибою загальною площею 55,6717 га для ведення фермерського господарства, а також покладення на відповідача обов'язку розглянути ці заяви позивачів у відповідності до вимог законодавства і прийняти за наслідками такого розгляду одне з рішень у формі наказу, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що за обставинами даного спору він вправі прийняти за заявами позивачів будь-яке рішення з передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, при цьому відмовити у наданні дозволу він може виключно тоді, якщо встановить невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а рішення про відмову у наданні такого дозволу повинно бути мотивованим.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не доведено правомірність власних дій, які є предметом спору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяви позивачів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою та за наслідками такого розгляду прийняти одне з двох рішень, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача саме надати дозвіл слід відмовити. При цьому наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду вказаних заяв позивачів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 8 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

У зв'язку з цим суд також вважає за необхідне здійснити судовий контроль за виконанням даного судового рішення в порядку ст. 267 КАС України, встановивши відповідачу строк для надання звіту про його виконання та роз'яснивши йому наслідки невиконання обов'язку подати такий звіт або невиконання покладеного судовим рішенням обов'язку вчинити дії на користь позивачів.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 267 КАС України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06.05.2015р. та від 09.09.2015р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), яка дорівнює 5,85 умовних кадастрових гектарів зі складу земель Фермерського господарства «Зелений ранок» з відокремленою садибою.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06.05.2015р. та від 09.09.2015р. про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог законодавства і прийняти за наслідками такого розгляду одне з рішень у формі наказу, передбачених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує земельну частку (пай), яка дорівнює 5,85 умовних кадастрових гектарів зі складу земель Фермерського господарства «Зелений ранок» з відокремленою садибою загальною площею 55,6717 га для ведення фермерського господарства - відмовити.

Відповідно до статті 267 КАС України суд зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у місячний строк з дня набрання даною постановою законної сили подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного судового рішення.

Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частини 2 статті 267 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6.3