Постанова

від 15.12.2015 по справі 826/15487/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 грудня 2015 року                     № 826/15487/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом          Приватного підприємства «Бенефіт»

до                    Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС

у м. Києві

про                    визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного підприємства «Бенефіт» (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015року №0004052213.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем без підставлено зроблено висновки, щодо завищення у перевіряє мий період податкового кредиту, у зв'язку із формуванням такого з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Компанія Вітек».

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 36/26-59-22-12-18/32671335 від 06.02.2015року.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі у м. Києві Головного Управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Бенефіт» код за ЄДРПОУ 32671335 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Вітек» (код ЄДРПОУ 38544698). За результатами перевірки складено акт № 36/26-59-22-12-18/32671335 від 06.02.2015року (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за вересень 2014року на загальну суму 613 099,00грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано заперечення, за результатом розгляду Заперечень Податковим органом Листом від 19.02.2015 р. №4973/10/26592212 повідомлено, що заперечення на Акт перевірки залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку на їх подання.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 19.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000982212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 613 099,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 306 549,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, ПП «Бенефіт» оскаржило його в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2015 року № 7107/10/26-15-10-05-35, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015р. №0000982212 скасовано в частині застосування штрафних санкцій у сумі 153 274,00грн., а в іншій частині залишено без змін.

Позивачем оскаржено Рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2015 року № 7107/10/26-15-10-05-35, до ДФС України.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 01.07.2015 року № 13639/6/789710-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015р. №0000982212 з урахуванням Рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2015 року № 7107/10/26-15-10-05-35, а скаргу позивача без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки та з урахуванням Рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 27.04.2015 року № 7107/10/26-15-10-05-35 податковим органом 04.06.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004052213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 613 099,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 153274,75грн.

Позивач вважає прийняте податковим органом рішення протиправним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та суперечить нормам чинного податкового законодавства, а тому звернувся в суд із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема із змісту акту перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку додану вартість, слугувало встановлення формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Компанія Вітек», при цьому правочин укладені позивачем із вказаним контрагентом, на переконання податкового органу, не носить реального характеру.

Відповідно до змісту акту перевірки та даних відповідачем письмових пояснень, висновки податкового органу, щодо не настання реальних наслідків за господарськими операціями позивача з ТОВ «Компанія Вітек» ґрунтуються виключно на даних інформаційних баз контролюючого органу АС «Податковий блок» та «Єдиний реєстр податкових накладних», якими на переконання податкового органу підтверджено відсутність у ТОВ «Компанія Вітек» реальної можливості виконати свої зобов'язання за правочинами укладеними з позивачем. Зокрема встановлено, що на даний час триває процедура припинення ТОВ «Компанія Вітек», свідоцтво платника ПДВ скасовано 13.11.2014р., кількість працюючих працівників - 13 чоловік, а виписані на користь позивача податкові накладні не перевищують 10 000,00 грн.

Суд не вправі погодитись з такими доводами податкового органу, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до наданих позивачем доказів, а також письмових пояснень, судом встановлено, що свою діяльність ПП «Бенефіт» здійснює у сфері створення та обслуговування об'єктів стільникового зв'язку.

Між позивачем та ПрАТ «Київстар» укладено Договори генерального підряду на будівництво об'єктів стільникового зв'язку та технічного обслуговування об'єктів телекомунікаційної мережі.

Враховуючи обсяги робіт, по взятим на себе зобов'язанням перед ПрАТ «Київстар» позивачем залучались до виконання таких субпідрядні організації, у тому числі, ТОВ «Компанія Вітек».

Дослідивши надані сторонами докази судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Вітек» укладено ряд Договорів підряду на виконання ремонтних, монтажних та демонтажних робіт на об'єктах позивача розташованих у Вінницькій, Київській, Черкаській, Чернігівській та Житомирській областях.

Договори підряду, містять чіткі відомості, щодо об'єктів на яких слід проводити роботи (зазначено адресу та найменування таких), визначено обсяги та види робіт, а також встановлено їх вартість.

В підтвердження виконання умов правочинів укладених позивачем з ТОВ «Компанія Вітек» як до перевірки, так і суду надано копії таких Договорів, додатки до них, копії актів надання послуг та копії податкових накладних.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копії Договорів про відступлення права вимоги в користь кредиторів ТОВ «Компанія Вітек», копії повідомлень про відступлення права вимоги, а також копії платіжних доручень, що підтверджують здійснення повного розрахунку за отримані послуги, а також додано фото звіт по виконаним роботам.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Надана позивачем документація складена належним чином та у повній мірі відображає виконання стономи вказаного правочину своїх зобов'язань.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин ТОВ «Компанія Вітек», суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”.

Крім того, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається висновки відносно контрагента позивача, зокрема, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, в підтвердження чого, на переконання відповідача свідчить факт не подання таким звітності за листопад 2014року.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Компанія Вітек».

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2015року №0004052213.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Бенефіт» (код за ЄДРПОУ 32671335) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

          Суддя                                                                       А.Б. Федорчук