Рішення

від 16.12.2015 по справі 905/2997/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2015 Справа № 905/2997/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Бояровій К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС ГРУП», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «МК «АЗОВСТАЛЬ», Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у розмірі 300423,16 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 30.09.2015р.

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМС ГРУП», м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «МК «АЗОВСТАЛЬ», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 300423,16 грн., а саме: 210792,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2274,95 грн., інфляційних витрат у розмірі 72010,55 грн., пені у розмірі 15345,66 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №088М-206 від 01.07.2014р., специфікації: №1 від 01.07.2014р., №2 від 17.07.2014р., №3 від 05.08.2014р., №4 від 24.09.2014р., №5 від 02.10.2014р., видаткові накладні: №106 від 17.11.2014р., №114 від 04.12.2014р., №115 від 04.12.2014р., довіреності: №02210 від 11.09.2014р., №02341 від 07.12.2014р., №02374 від 03.12.2014р., товарно-транспортна накладна №Р106 від 17.11.2014р., рахунки на оплату: №115 від 17.11.2014р., №125 від 04.12.2014р., №126 від 04.12.2014р., банківські виписки, претензія №188 від 01.10.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №09-9/42 від 10.12.2015р. з додатками, в якому просить зменшити суму пені на 50%.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМС ГРУП» (надалі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «МК «АЗОВСТАЛЬ» (надалі - Покупець) був укладений договір №088М-206, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити обладнання (надалі - Товар) на умовах, передбачених цим договором. (п.1.1. Договору).

Умовами п.10.5. Договору, строк дії договору до 31.12.2015р. Сплив строку дії цього Договору не звільнює сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по цьому Договору.

Означений договір підписаний та засвідчений печатками сторін без заперечень.

Умовами п.2.1. Договору, кількість, номенклатура товару зазначається в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п.2.2. Договору, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від придбання всіх або частини товару шляхом направлення Постачальнику відповідного повідомлення з переліком ресурсів, від поставлення яких він відмовився, не пізніше 30 робочих днів до дати поставки товару, зазначених в повідомленні.

Відповідно п.3.1., п.3.2. Договору визначено, що поставка товару здійснюється видами транспорту зазначеного в специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, що зазначені в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. або 2010р.

Умовами п.3.3. Договору, строки поставки товару зазначаються в специфікаціях.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях та вміщують у себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника, що пов'язані з постачанням товару.

Сторонами підписані Специфікації: №1 від 01.07.2014р., №2 від 17.07.2014р., №3 від 05.08.2014р., №4 від 24.09.2014р., №5 від 02.10.2014р. до договору №088М-206 від 01.07.2014р., відповідно до яких узгодили найменування, кількість, ціну продукції, умови оплати та строки поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними: №106 від 17.11.2014р. на суму 98832,00 грн., №114 від 04.12.2014р. на суму 108000,00 грн., №115 від 04.12.2014р. на суму 3960,00 грн.

Факт поставки товару та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», підтверджується видатковими накладними: №106 від 17.11.2014р. на суму 98832,00 грн., №114 від 04.12.2014р. на суму 108000,00 грн., №115 від 04.12.2014р. на суму 3960,00 грн., товарно-транспортною накладною №Р106 від 17.11.2014р. та виставленням рахунків на оплату: №115 від 17.11.2014р., №125 від 04.12.2014р., №126 від 04.12.2014р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означені накладні підписані сторонами без заперечень. Повноваження представника отримувача підтверджені у відповідних довіреностях: №02210 від 11.09.2014р., №02341 від 07.12.2014р., №02374 від 03.12.2014р., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за видатковими накладними позивачем на його адресу була відправлена претензія №188 від 01.10.2015р. із сплатити заборгованості, належним чином засвідчена копія якої містяться у матеріалах справи.

На вимогу відповідачем не було надано відповіді.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію не оплатив.

Загальна сума заборгованості становить 210792,00 грн.

Відповідач існуючий борг в сумі 210792,00 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 2274,95 грн., інфляційні нарахування у розмірі 72010,55 грн. відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення розміри 3% річних у розмірі 2274,95 грн., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Заявлені до стягнення розміри інфляційних витрат у розмірі 72010,55 грн., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 15345,66 грн. відповідно до п.7.2. Договору.

Відповідно до пункту 3 ч.1. ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, Закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2. Договору, передбачено, що у разі несвоєчасного (більш ніж 30 днів) здійснення розрахунків Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобов'язання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% задоволено повністю.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, суд зменшує розмір пені на 50% та стягує з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 7672,83 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7672,83 грн., суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 625, 655, 692 , п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, п.6 ст.83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС ГРУП», м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «МК «АЗОВСТАЛЬ», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 300423,16 грн., а саме: 210792,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2274,95 грн., інфляційних витрат у розмірі 72010,55 грн., пені у розмірі 15345,66 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС ГРУП» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», буд. 87; код ЄДРПОУ 36961745) заборгованість у розмірі 210792,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2274,95 грн., інфляційних витрат у розмірі 72010,55 грн., пені у розмірі 7672,83 грн., судовий збір у розмірі 4506,36 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 7672,83 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99