Рішення

від 22.12.2015 по справі 906/1528/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2015 р. Справа № 906/1528/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №49 від 19.08.2015;

від відповідача: ОСОБА_2 - доручення №01-15/1682 від 22.12.2015.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія РОС" (м. Житомир)

до Відділу освіти Червоноармійської районної державної адміністрації Житомирської області (смт. Червоноармійськ Житомирської області)

про стягнення 301 768,01 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 183799,04 грн основного боргу, 11027,92 грн 3% річних, 106941,05 грн інфляційних внаслідок неналежного виконання договору підряду №38/148 від 08.08.2013.

04.12.2015 позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог за вих. №01/15/139 від 04.12.2015, відповідно до якої позивач просить стягнути 183799,04 грн основного боргу, 3202,63 грн 3% річних, 64881,07 грн інфляційних. Також позивач просив повернути суму сплаченого судового збору в частині зменшення позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог за вих. №01/15/139 від 04.12.2015 приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині основного боргу, пояснив, що інфляційні та 3% річних нараховані безпідставно, оскільки прострочка по сплаті вартості виконаних робіт пов'язана з фінансуванням Відділу освіти Червоноармійської РДА з бюджету.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2015 між Приватним підприємством "Компанія РОС" (підрядник/позивач) та Відділом освіти Червоноармійської районної державної адміністрації Житомирської області (замовник/відповідач) укладено договір підряду №38/148 (а.с. 10-11), відповідно до якого Підрядник приймає на себе зобов'язання зробити капітальний ремонт Великолугівської ЗОШ ІвЂ” III ступенів в с. Великий Луг Червоноармійського району Житомирської області, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 1.4. договору строк виконання робіт, зазначених у цьому договорі з правом дострокового виконання до 31.12.2013, з моменту підписання цього договору, крім випадку зазначеному у п.2.2.6. цього договору.

Загальна вартість договору становить 380258,40 грн. в т. ч. ПДВ 63376,40 грн. (п.п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що Замовник проводить оплату робіт по цьому договору в наступному порядку:

- авансовий платіж 30% в розмірі в розмірі 114077,52 грн. в т.ч. ПДВ 19012,92 грн. Підрядник зобов'язаний відзвітувати за використання авансу протягом 15 днів з моменту отримання.

- подальша оплата здійснюється за актами виконаних робіт (КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (КБ-3).

Усі взаєморозрахунки по цьому договору здійснюються тільки в національній валюті України шляхом внесення коштів на банківський рахунок Підрядника (п.п. 4.3. договору).

На виконання умов договору позивач виконало комплекс ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 380258,40 грн., в тому числі:

- в вересні 2013 року на суму 189015,60 грн.;

- в листопаді 2013 року на суму 183721,20 грн.;

- в грудні 2013 на суму 7521,60 грн., що підтверджується відповідними довідками про вартість робіт форми КБ-З та ОСОБА_1 здачі-прийому виконаних робіт форми КБ-2в, підписаними повноважними представниками сторін, що долучені до матеріалів справи (а.с. 12-21).

Відповідач оплатив виконані роботи частково.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 183799,04 грн. Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків від 18.11.2014, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становила 183799,04 грн. (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст. 530 ГПК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 183799,04 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 80), господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 58264,31 грн., зокрема нарахованих на суму заборгованості 183799,04 грн. за період з лютого по липень 2015.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату виконаних робіт підлягають частковому задоволенню в сумі 58264,31 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 6616,76 грн. інфляційних суд відмовляє.

Також судом перевірено розрахунок 3% річних (а.с. 79), який є вірним, а вимоги щодо стягнення 3202,63 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 183799,04 грн - основного боргу, 58264,31 грн - інфляційних та 3202,63 грн - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Червоноармійської районної державної адміністрації Житомирської області (12000, Житомирська область, смт. Червоноармійськ, вул. Леніна, 117, ід. код 02143175) на користь Приватного підприємства "Компанія РОС" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 91/1, ід. код 36104970) 183799,04 грн основного боргу, 58264,31 грн інфляційних та 3202,63 грн 3% річних, а також 3678,99 грн сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.12.15

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу.