Рішення

від 17.12.2015 по справі 906/1580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" грудня 2015 р. Справа № 906/1580/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1В - директор

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №750 від 14.09.2015; ОСОБА_3 дов. №1125 від 25.12.2015р.

В засіданні 16.12.15р. оголошувалась перерва до 10:30 год. 17.12.15р. в порядку ст. 77 ГПК України

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Українські джерела-Житомир" (с. Василівка, Житомирського р-ну, Житомирської обл.)

до Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (м. Житомир)

про стягнення 2420,00 грн.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Українські джерела - Житомир" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" заборгованості за Договором поставки № УД0112 від 17.08.2014 в сумі 2420,00грн.

В обґрунтування підстав заявленого позову позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного Договору поставки №УД0112 від 17.08.2014р. щодо повернення зворотної тари в кількості 22 штук, що є підставою для відшкодування її вартості на підставі п. 6.7 цього Договору.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 253, 530, 625, 629 ЦК України, ч. 1-2 ст. 193 ГК України, ст. 1, 12, 13, 15 ГПК України.

Ухвалою від 29.10.15 р. суд порушив провадження у справі та вжив заходів щодо підготовки справи до розгляду, передбачені ст. 64-65 ГПК України.

Оскільки до початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави або предмету позову, а відповідачем не подано зустрічного позову, в засіданні суду 30.11.15р. розпочато розгляд справи по суті.

В засіданнях суду 16.12.15р. та 17.12.15р. представник позивача позовні вимоги підтримала, визнавши додатково поданими доказами факт неповернення відповідачем 22 бутлів , поставлених з товаром (питною водою) після закінчення строку дії Договору поставки №УД 0112 від 17.08.2008р., просить суд їх задовольнити на підставі Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, затверджені наказом Міністерства державних ресурсів України № 15 від 16.06.1992 року.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав того, що позивач не довів, що 22 бутлі не були повернуті в межах строку дії Договору поставки №УД 0112 від 17.08.2008р., який закінчив строк своєї дії 01.01.2015р., а тому вважають посилання позивача на п. 6.7. даного Договору безпідставним; за відсутності договору на 2015р. обов'язок з повернення тари відсутній; позивач не довів вартість одного неповернутого бутля відповідно накладним на повернення тари в 2015р. ( а.с. 70).

Додатково, представники відповідача заперечили право позивача на відшкодування витрат на послуги адвоката, як недоведених належними та допустимими доказами.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в засіданні суду 17.12.15р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Українські джерела-Житомир" (як постачальник) та відповідачем ОСОБА_5 підприємством "Житомирське лісове господарство" (як покупець) був укладений Договір поставки №УД 0112, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати товар у власність покупцеві, а останній прийняти і оплатити товар згідно з умовами, які зазначені в договорі (надалі за текстом - Договір №УД 0112).

Відомості про товар ( питну воду) сторони обумовили у розділі 2 Договору №УД 0112.

Згідно п. 3.1 Договору №УД 0112 сторони погодили, що питна вода постачається в бутлях, які є зворотною тарою та власністю постачальника.

За умовою п. 4.1 Договору №УД 0112 приймання товару проводиться покупцем у відповідності до документів (акт прийому-передачі, видаткова накладна, накладна на зворотну тару) та у відповідності до інструкції про порядок приймання товарів народного споживання.

Місцем передачі товару, згідно Додатку від 22.08.2013р. до Договору №УД 0112, сторони погодили: р-н Житомирський, с. Тетерівка; м. Житомир, вул. Заводська, 50; м. Житомир, вул. Корабельна, 4; м. Житомир, вул. Чапаєва, 8.

За змістом п. 6.4 Договору №УД 0112 покупець зобов'язаний повернути постачальнику тару в чистому вигляді і не пошкодженою, не пізніше, ніж через 21 (двадцять один) день після приймання товару. У випадку розірвання Договору, повернення тари та устаткування здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) днів після розірвання Договору. Повернення тари та устаткування проводиться згідно складених накладних та/або акту прийому-здачі, за підписами та з зазначенням прізвища уповноважених осіб сторін, із зазначенням дати повернення та кількості повернутої тари та устаткування

У п. 6.7 Договору №УД 0112 передбачено, що покупець зобов'язується протягом 3 (трьох) днів відшкодувати постачальнику в повному обсязі вартість втраченої, зіпсованої або неповернутої тари чи устаткування, згідно їх вартості, зазначеної у видаткових накладних та актах прийому-передачі.

За умовою п. 8.1 Договору №УД 0112 строк його дії - до 01 січня 2015р.

Попри це, позивач продовжив поставки питної води в бутлях , які є зворотною тарою , після закінчення строку дії Договору №УД 0112 - 01 січня 2015р., а відповідач, відповідно, продовжив приймати товар у бутлях, здійснювати його оплату, та повертати зворотну тару, що підтверджується наступними доказами:

- видатковими накладними та актами передачі тари за період січня-травня 2015р. (а.с. 12-49);

- відомостями по тарі у клієнтів (а.с. 72-73, 77, 79, 88-90, 106, 120а, 131);

- відомостями матеріальних цінностей, отриманих під звіт, накладними на повернення тари (а. с. 74-76, 78, 80-82, 84-87, 91-105, 121-130, 132-138).

Вартість бутлів, які є зворотною тарою, згідно видаткових накладних та накладних на повернення тари за період з 05.01.15р. по 02.03. 2015р. становила 80, 00 грн., а у період з 03 .03.15р. по 26 .05.15р. - 110, 00 грн. за одиницю тари.

20 липня 2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути зворотну тару в кількості 22 бутлі на суму 2420, 00 грн. Одночасно повідомив відповідачу, що згідно п.п. 6,7, 7.2 Договору УД -0067 від 04.01.2011р. у випадку недостачі тари буде надано рахунок на відшкодування втраченої або зіпсованої тари та зразок письмової заяви про прийняття коштів з метою відшкодування втраченої тари ( а.с. 10, т.1).

Відповідач, отримавши 28 липня 2015р. вимогу позивача, залишив її без відповіді ( а. с. 10 на звороті, т.1).

28 вересня 2015р. позивач звернувся до відповідача вимогою за №28/09/1 про сплату заборгованості за неповернуту тару (22 бутлі) на загальну суму 2420, 00 грн., виходячи із ціни 110, 00 грн. за одиницю тари з посиланням на ст. 95 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні та ч. 3 ст. 612 ЦК України ( а.с. 9, т.1).

Відповідач, отримавши 28 вересня 2015р. вимогу позивача, залишив її без відповіді ( а. с. 9 на звороті, т.1).

27 жовтня 2015року позивач звернувся з цим позовом до суду та просить в судовому порядку стягнути з відповідача вартість неповернутої зворотної тари у кількості 22 бутля на загальну суму 2420, 00 грн.

В ході вирішення спору позивач довів, що за період з 26.05.14р. по 19.11.14р. відповідач не повернув позивачу 32 бутлі , які є зворотною тарою ( а. с. 11).

На спростування заперечень відповідача щодо того, що позивачем не доведено, що 22 бутлі не були повернуті в межах строку дії Договору №УД 0112, який закінчив свою дію 01 січня 2015р., господарським судом ухвалою від 30.11.15р. було зобов'язано позивача вивести залишок неповернутої тари станом на 01.01.15р. та в розрізі з кожного місця поставки товари, підготувати відомості матеріальних цінностей до накладних з повернення тари, які додані до позовної заяви.

Додатково поданими доказами позивач довів, що станом на 01.01.15р. відповідачем не було повернуто 61 бутель для води, тому заборгованість з їх повернення перейшла з 2014 року на 2015 рік.

Окрім того, на підставі додатково поданих позивачем доказів, судом встановлено, що заборгованість відповідача з повернення 22 бутлів для води вартістю 110, 00 грн. кожен виникла у період з 03.03.15р. по 17.06.15р. , тобто, поза межами строку дії Договору №УД 0112 ( а. с. 71- 139).

Позивач також підтвердив, що вартість одного неповернутого бутля становить 110, 00грн., а його виробником є ТОВ "Грейф Україна" , а також підтвердив відображення у бухгалтерському та податковому обліку продаж відповідачу товару у зворотній тарі та її повернення відповідачем у січні-червні 2015р. ( а.с. 143-153).

Підтвердив також позивач і те, що у вимозі від 20.07.15р. було допущено описку стосовно номера та дати укладеного договору, оскільки фактично Договір №УД-0067 від 04.01.2011р. між сторонами не укладався ( а. с. 10).

В ході вирішення спору сторони визнали, що заборгованість по сплаті коштів за поставлений товар ( воду питну артезіанську "ЕКО") у 2015 році відсутня.

Відповідач до винесення рішення у справі заперечував обґрунтованість позову та просив у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши їх правову оцінку у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку задовольнити позов, з огляду на наступне.

У п.2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У п. п. 3.12 пункту 3 Постанови № 18 також роз'яснюється, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

В частині прийняття додатково зібраних в ході розгляду справи доказів суд виходить з того, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права ( п. п. 3.12 пункту 3 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ( далі - Постанова № 18).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Зобов'язання, що виникло з договору, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку ( постанова ВСУ від 24.06.15р. у господарській справі № 3-192гс15, № в реєстрі 46301614).

Оскільки судом встановлено, що строк дії Договору від 17.08.2008р. №УД 0112 закінчився 01 січня 2015р., а зобов'язання відповідача з повернення 22 бутлів для питної води вартістю 110,00 кожен виникло у період з 03.03.15р. по 26.05.15р. , при вирішенні цього спору суд не застосовує п.6.7 цього Договору.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 11 та ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання можуть виникати з інших юридичних фактів, ніж договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно ч. ч. 4 та 5 цієї статті актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти інших органів державної влади України, видані у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

На спірні правовідносини сторін спору щодо повернення зворотної тари поширюються Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, затверджені наказом Міністерства державних ресурсів України № 15 від 16.06.1992 року (надалі - Правила №15).

Так, після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню, якщо інше не передбачено Правилами застосування, обігу і повернення цих засобів або договором (п. З Правил).

Оскільки спірні правовідносини сторін спору відбулися поза межами дії Договору від 17. 08.2008р. №УД 0112, обов'язок повернення засобів упаковки багаторазового використання виник у відповідача в силу дії Правил №15.

У п. 2 Роз'яснення ВАСУ N 01-6/368 від 30.03.93 " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаковки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та паперових мішків " (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Роз'яснення ВАСУ) роз'яснено, якщо Правилами № 15 покупець (одержувач) продукції і товарів не звільнений від обов'язку повернення засобів упаковки багаторазового використання, ці засоби підлягають обов'язковому поверненню в кількості, порядку і строки, передбачені Правилами № 15.

Оскільки відповідач не звільнений від обов'язку повернення засобів упаковки багаторазового використання в силу дії Правил №15, останні підлягають обов'язковому поверненню у 30-денний строк ( п.4 Правил № 15).

У п. 3 Роз'яснення ВАСУ обов'язок повернення засобів упаковки багаторазового використання визначено як зобов'язання покупця (одержувача) продукції і товарів, а в п. 4 роз'яснено, що оскільки законодавством України не передбачено, що відповідальність за прострочку повернення засобів у паковки багаторазового використання може нести одержувач продукції, відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього зобов'язання повинна нести сторона за договором, тобто покупець.

У п. 6. Роз'яснення ВАСУ зазначено, що відповідно до пункту 8 Правил № 15 відправник продукції і товарів зобов'язаний протягом 2 днів після відвантаження рекомендованим листом надіслати одержувачу сертифікат. При затримці з висилкою сертифіката строк повернення засобів упаковки збільшується на кількість днів затримки. Отже у разі порушення строку висилки сертифіката, строк повернення засобів упаковки слід обчислювати після закінчення двох днів з дати відвантаження продукції (товару) з урахуванням кількості днів, на яку затримано висилку сертифікатів.

Якщо затримка з висилкою сертифіката перевищує 30 днів, строк повернення засобів упаковки збільшується тільки на 30 днів і після цього такі засоби підлягають поверненню відправнику продукції (товарів), тобто максимальна кількість днів, на яку збільшується строк повернення засобів упаковки у випадку затримки з висилкою сертифіката, не може перевищувати 30 днів.

Відсутність сертифіката на повернення засобів упаковки не звільняє від відповідальності за прострочку їх повернення.

Попри те, що зобов'язання відповідача з повернення 22 бутлів для питної води вартістю 110,00 кожен виникло у період з 03.03.15р. по 26.05.15р. , останній його не виконав у строки , встановлені п. п. 4 та 8 Правил № 15.

Станом на 20.07. 15 р. позивач ще вимагав повернути йому зворотну тару в кількості 22 бутлі на суму 2420, 00 грн. , про що відповідачу було відомо з 28.07.15р. ( а. с. 10, т.1). Однак відповідач зобов'язання з повернення зворотної тари не виконав , хоча був попереджений про правові наслідки його невиконання у вигляді відшкодування вартості тари.

У ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У п. 95 Правил № 15 передбачено, що у випадках втрати засобів упаковки багаторазового використання оплачується їх вартість.

Про вартість одного бутля - 110, 00 грн. відповідачу було відомо з двосторонніх видаткових накладних , оформлених у період з 03.03.15р. по 26.05.15р., складовою яких є акт передачі тари, у якому чітко прописано, що остання є зворотною та якою є її вартість на дату передачі товару у власність.

Станом на 28 вересня 2015р. позивач відмовився від прийняття виконання обов'язку відповідачем в натурі та просив сплатити вартість неповернутої зворотної тари у кількості 22 бутля за ціною 110, 00 грн. кожен на загальну суму 2420, 00 грн., посилаючись , при цьому на п. 95 Правил № 15. Однак відповідач в добровільному порядку не відшкодував вартість неповернутої тари до звернення позивача з цим позовом до суду 27.10.15р.

У ч. 3 ст. 615 ЦК України передбачено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Оскільки позивач відмовитися від прийняття виконання в натурі, у відповідача відповідно, припинився обов'язок з повернення тари.

З урахуванням встановлених судом обставин та на підставі ч. 3 ст. 612 та ч. 3 ст. 615 ЦК України, господарський суд вважає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права належним, оскільки у відповідача існує обов'язок зі сплати вартості неповернутої тари.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, із судового збору та з оплати послуг адвоката.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 передбачено, що витрати позивачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою ними послуг адвоката в сумі 750, 00 грн.

До матеріалів позовної заяви позивачем подано ордер серії ЖТ №26690 про надання юридичної допомоги від 28.09.2015р., Договір про надання послуг представника від 28.09.2015р. та профайл адвоката разом копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №350 від 14.07.2003р.

Однак до матеріалів справи позивачем не було подано платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг адвокату на суму 750,00 грн.

У ч. 2 ст. 4-3 ГПК України передбачено, що сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, та згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України мають свободу в їх наданні суду.

З врахуванням вищевикладеного, витрати з оплати послуг адвоката на відповідача не покладаються .

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Житомирське лісове господарство» ( юридична адреса: 12405, Житомирська область, Житомирський район, село Левків, вул. Гринцевича, поштова адреса: 10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, 8, код ЄДРПОУ 22050949) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Українські джерела -Житомир" (юридична адреса: 11521, Житомирська область, Житомирський район , с. Василівка , вул. Центральна , 4 , поштова адреса: 10001, м. Житомир, вул. Київська, 77, код ЄДРПОУ 30963160) :

- 2420,00 грн. основного боргу,

- 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.15р. 18.12.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2-позивачу простою)

3- відповідачу (простою)