Рішення

від 30.11.2015 по справі 910/25893/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015Справа №910/25893/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арселорміттал Пектеджінг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Авалон"

про стягнення 431 421, 83 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кушнір Р.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арселорміттал Пектеджінг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Авалон" про стягнення заборгованості за договором № L11-43 від 24.11.2011 р. у розмірі 230 215, 00 грн., пеню у розмірі 52 287, 19 грн., 3 % річних у розмірі 5 638, 69 грн., суму штрафу у розмірі 46 043, 00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 97 452, 95 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/25893/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав пояснення по справі, у яких відзначає, що відтиск печатки підприємства на первинних документах свідчить про участь такого підприємства у здійсненні господарської операції - прийняття товару.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з невиконанням вимог суду в повному обсязі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 30.11.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арселорміттал Пектеджінг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Авалон" укладено договір поставки № L11-43, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити жерсть ЕЖК листову у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Договір, відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. в частині замовлення і поставки товару, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань. За погодженням сторін договір може бути продовжений на наступний період.

Відповідно до п.п. 4.4., 5.1. договору ціна товару, що постачається за договором визнається у специфікаціях, є дійсними на дату їх укладення та узгоджені сторонами. Оплата партії товару, що поставляється здійснюється відповідно до умов, визначених у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення термінів оплати, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмір подвійної облікової ставки Національного банку України. що діяла у період прострочення та у разі прострочення більш, ніж на 30 календарних днів - штраф у розмірі 20 % від вартості своєчасно неоплаченого товару.

Додатковою угодою № 1 до договору № L11-43 від 24.11.2011 р. сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу жерсть листову, жерстяну банку № 12 та жерстяну банку № 8 з кришкою - виробництва України.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № L11-43 від 24.11.2011 р.загальна вартість товару, що поставляється - 230 215, 00 грн., оплата на умовах відстрочки платежу до 30.11.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором № L11-43 від 24.11.2011 р. товар на суму 230 215, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1524 від 03.10.2014 р., підписаною представниками сторін та скріпленої їх печатками (копія - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Авалон" допущено прострочення виконання зобов'язань за договором поставки № L11-43 від 24.11.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 230 215, 00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором № L11-43 від 24.11.2011 р. не надав, обґрунтувань щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів та правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № L11-43 від 24.11.2011 р. у розмірі 230 215, 00 грн..

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у розмірі 52 287, 19 грн., 3 % річних у розмірі 5 638, 69 грн., суму штрафу у розмірі 46 043, 00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 97 452, 95 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

За приписами ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.12.2014 р. до 24.09.2015 р. розмір 3 % річних становить 5 638, 69 грн., інфляційні втрати - 97 452, 95 грн., пеня за період з 01.12.2014 р. до 01.06.2015 р. становить 52 287, 19 грн.

Розмір штрафу становить 46 043, 00 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок виконано арифметично вірно та не перевищує розрахунку суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арселорміттал Пектеджінг Україна" задовольнити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Авалон" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, «А», код ЄДРПОУ 35264915), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арселорміттал Пектеджінг Україна" (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 34611849) 230 215, 00 (двісті тридцять тисяч двісті п'ятнадцять грн. 00 коп.) грн., пеню у розмірі 52 287, 19 (п'ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят сім грн. 19 коп.) грн., 3 % річних у розмірі 5 638, 69 (п'ять тисяч шістсот тридцять вісім грн. 69 коп.) грн., штраф у розмірі 46 043, 00 (сорок шість тисяч сорок три грн. 00 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 97 452, 95 (дев'яносто сім тисяч чотириста п'ятдесят дві грн. 95 коп.) грн. та 6 474, 56 (шість тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 56 коп.) грн.. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.12.2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.