Рішення

від 08.12.2015 по справі 910/26454/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015Справа №910/26454/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спека"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пром Плюс"

про стягнення 462 815,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: Голуб С.С. - представник за довіреністю № б/н від 12.08.2015 року;

від відповідача: Тищук Р.В. - представник за довіреністю № б/н від 08.12.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спека" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пром Плюс" про стягнення 462 815,92 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.02.2015 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №2402-2.

Позивачем поставлено товар на загальну суму 475 187,00 грн.

Проте, оплата відповідачем здійснена частково та станом на 12.08.2015 року заборгованість відповідача за поставлений товар становить 401 187,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 401 187,00 грн., пені в розмірі 58 694,21 грн., 3% річних в розмірі 2 934,71 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.10.2015 року.

В судове засідання 26.10.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.10.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36131660, але 23.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.10.2015 року розгляд справи відкладено на 10.11.2015 року.

В судове засідання 10.11.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.10.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36132926, але 10.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.11.2015 року розгляд справи відкладено на 24.11.2015 року.

В судове засідання 24.11.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.10.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36133884.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2015 року розгляд справи відкладено на 08.12.2015 року.

07.12.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відстрочку виконання рішення суду та відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 08.12.2015 року представник відповідача підтримав подане клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Представник позивача не заперечує проти даного клопотання.

Представник позивача не підтримав подану заяву про забезпечення позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача частково заперечував проти позову в частині штрафних санкцій та визнав позовні вимоги в іншій частині позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з відстрочкою виконання рішення.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.02.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спека" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пром Плюс" (покупець) укладено договір поставки №2402-2.

Відповідно до п.2.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до замовлення або рахунку-фактури, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар у порядку встановленому цим договором.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє 31 грудня 2015 року (п.11.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, загальна сума даного договору складається з сум видаткових накладних до даного договору.

Згідно з п.5.1 договору, ціна за одиницю товару вказана у накладних і рахунках-фактурах на товар, що постачається.

Зобов'язання з поставки товару вважається виконаним в день підписання видаткової накладної за умови, що при прийнятті-передачі товару не буде виявлено некомплектності або недоліків у поставленому товару (п.6.2 договору).

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін була підписана та скріплена печаткою видаткова накладна №КС-0000113 від 06.05.2015 року на загальну суму 475 187,00 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.2 договору оплата за товар здійснюється в розмірі 100% вартості протягом 30 (тридцяти) робочих днів після відвантаження товару.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.1 договору).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується банківською випискою, відповідачем оплачено товар на загальну суму 85 187,00 грн., а саме:

- 06.07.2015 року в розмірі 50 000,00 грн.;

- 14.07.2015 року в розмірі 5 000,00 грн.;

- 15.07.2015 року в розмірі 7 000,00 грн.;

- 20.07.2015 року в розмірі 7 000,00 грн.;

- 24.07.2015 року в розмірі 5 000,00 грн.;

- 22.09.2015 року в розмірі 11 187,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 390 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 390 000,00 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 187,00 грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 58 694,21 грн. без будь-якого посилання на пункти договору чи норми закону.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Оскільки, між сторонами було укладено договір поставки, яким не передбачено відповідальність сторін, а відповідно до діючого законодавства пеня сплачується в розмірі, що передбачена згодою сторін , тому, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 58 694,21 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 2 934,71 грн. за період з 16.05.2015 року по 12.08.2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору оплата за товар здійснюється в розмірі 100% вартості протягом 30 (тридцяти) робочих днів після відвантаження товару .

Відповідно до видаткової накладної відвантаження товару було 06.05.2015 року.

Тому, першим днем прострочення оплати товару є 19.06.2015 року.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 401 187,00 19.06.2015 - 12.08.2015 55 3 % 1 813,59 Таким чином, розмір трьох процентів річних за перерахунком суду становить 1 813,59 грн. та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 1 122,12 грн. не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представником відповідача подано заяву про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пром Плюс" у зв'язку складним фінансовим становищем та наявною загрозою банкрутства підприємства, що ускладнює виконання зобов'язань перед позивачем просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01 березня 2016 року.

Представник позивача не заперечував проти даного клопотання відповідача.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

Приймаючи до уваги заяву позивача та враховуючи те, що позивач не заперечував щодо неї, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення у справі в строк до 01 березня 2016 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 6 942,24 грн. виходячи з ціни позову 462 815,92 грн., проте сплатив 9 503,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 288 від 12.08.2015 року.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає, за ухвалою суду, суму судового збору в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, п. 6 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Пром Плюс" (03115, м. Київ, просп.. Перемоги, будинок 136, приміщення 34, код ЄДРПОУ 37833628) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спека" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 19, офіс 219, код ЄДРПОУ 38308609) основний борг в розмірі 390 000 (триста дев'яносто тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 5 877 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 30 коп. відстрочивши виконання рішення до 01 березня 2016 року.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Спека" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 19, офіс 219, код ЄДРПОУ 38308609)з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 2 561 (дві тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 50 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 288 від 12.08.2015 року , яке знаходиться в матеріалах справи № 910/26454/15.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.12.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий