Рішення

від 22.12.2015 по справі 916/4503/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 916/4503/15

За позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОдесиВ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія-ЮнікаВ»

про стягнення 57165,98грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №21/11-102 від 20.02.2015р.

Від відповідача: не з`явився

В засіданні 22.12.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №21/11-102 від 20.02.2015р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Вікторія-ЮнікаВ» на користь КП „ТМОВ» 42605,14грн. заборгованості за період з жовтня 2014р. по квітень 2015р., 330,75грн. три проценти річних за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р., 6143,10грн. пені за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р., 8086,99грн. індексу інфляції за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, пояснення від 24.11.2015р. за вх.№29420/15, в їх обґрунтування зазначає, що між КП „ТМОВ» та ТОВ „Вікторія-ЮнікаВ» було укладено договір №6142 від 01.01.2010р., відповідно до умов якого позивач постачав теплову енергію на опалення об'єкту, в період з жовтня 2014р. по березень 2015р., однак, відповідач розрахунки за спожиту теплову енергію не здійснював, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 42605,14грн.

03.12.2015р. за вх.№30390/15 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що через арифметичну помилку у позовній заяві вказано, що сума основного боргу відповідача становить 42065,14грн., тоді як фактично заборгованість відповідача складає 42605,14грн.

Клопотання позивача від 03.12.2015р. за вх.№№30388/15, 30389/15, 30387/15 про долучення документів до матеріалів справи судом задоволено.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

01.01.2010р. між КП „ТМОВ» (теплопостачальна організація) та ТОВ „Вікторія-ЮнікаВ» (споживач) було укладено договір №6142, за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу на опалення нежилих приміщень за адресою: вул. Троїцька,43 А, в обсягах згідно додатку №1 до цього договору. Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п.1, 2.1., 3.2.2. договору).

Згідно п.п.5.1., 5.2. договору №6142 від 01.01.2010р. облік споживання теплової енергії тимчасово до встановлення приладу обліку визначається розрахунковим способом.

Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації: по тарифу для населення, встановленого з 01.07.2009р. рішенням виконкому ОМР від 20.12.2008р. №1612 у розмірі 660,64грн. за 1 Гкал. Нові тарифи не є предметом узгодження між теплопостачальною організацією та споживачем, нарахування із застосуванням нових тарифів проводиться з дати встановлення, зазначеної у відповідному рішенні про встановлення тарифу. Розрахунковим тарифом є календарний місяць. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця, наступного за розрахунковим. Для підвищення дисципліни взаєморозрахунків та своєчасного проведення оплати, споживач та теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Підписання акту звіряння взаєморозрахунків є обов'язковим для споживача та теплопостачальної організації (п.п.6.1., 6.2., 6.4., 6.5. договору №6142 від 01.01.2010р.).

Відповідно до п.7.2.3. договору №6142 від 01.01.2010р. споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, належної до сплати за кожен день прострочення.

За умовами п.п.10.1., 10.4. договору №6142 від 01.01.2010р. цей договір набуває чинності з 01.10.2007р. та діє до 31.12.2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Нерухомість, на яку здійснювалось теплопостачання позивачем, належить на праві власності відповідачу, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14847025 від 11.06.2007р.

Крім того, сторонами підписано додатки №№1, 3 до договору №6142 від 01.01.2010р. „Обсяги постачання теплової енергії споживачуВ» , „Умови припинення подачі теплової енергіїВ» .

На підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії позивач надав списки абонентів, які мають опалення та гаряче водопостачання за період з жовтня 2014р. по квітень 2015р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені КП „ТМОВ» позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42605,14грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014р. по березень 2015р правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлених Постановами НКРЕ №591 від 23.05.2014р., №648 від 28.11.2014р., №243 від 27.02.2015р., №1121 від 31.03.2015р.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, суд встановив, що мало місце виконання послуг позивачем та їх отримання відповідачем, їх неоплата з боку відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 42605,14грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

За умови несвоєчасної оплати відповідачем отриманих послуг позивач нарахував до стягнення з відповідача 6143,10грн. пені за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 6143,10грн., розрахованої за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р., підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 330,75грн. три проценти річних за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р., 8086,99грн. індексу інфляції за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції, зроблені позивачем, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Вікторія-ЮнікаВ» 330,75грн. три проценти річних за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р., 8086,99грн. індексу інфляції за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р. підлягають судом задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ „Вікторія-ЮнікаВ» 42605,14грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2014р. по квітень 2015р., 330,75грн. три проценти річних за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р., 6143,10грн. пені за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р., 8086,99грн. індексу інфляції за період з 21.12.2014р. по 09.06.2015р.

Згідно ст.44, 49 ГПК України судовий збір за розгляд даного спору, сплачений позивачем в сумі 1218грн., підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу.

Керуючись ст. ст.44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія-ЮнікаВ» (65029, м. Одеса, вул. Садова,5, код 33311748) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста ОдесиВ» (65110, м. Одеса, вул. Балківська,1-Б, код 34674102) 42605 (сорок дві тисячі шістсот п'ять) грн. 14коп. заборгованості, 330 (триста тридцять) грн. 75 коп. три проценти річних, 8086 (вісім тисяч вісімдесят шість) 99коп. індексу інфляції, 6143 (шість тисяч сто сорок три) грн. 10коп. пені, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 22 грудня 2015 р.

Суддя І.А. Малярчук