Рішення

від 14.12.2015 по справі 922/5512/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р.Справа № 922/5512/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харкі 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС", м. Харків, про стягнення коштів в розмірі 15 800,00 грн. за участю :

Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 28.09.2015 року;

Відповідач - ОСОБА_2 (особисто);

Представник відповідача - ОСОБА_3 довіреність №НАС218009 від 09.11.2015 року;

Представник третьої особи - ОСОБА_4 довіреність б/н від 18.11.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення основної заборгованості в розмірі 12000,00 грн. за Договором щодо організації перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-18042014-5 від 18.04.2014 року, а також 3800,00 грн., згідно Акту простою від 13.02.2015 року, в якості відшкодування штрафу за Договором щодо організації перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-18042014-5 від 18.04.2014 року.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/5512/15 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03 листопада 2015 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№44428), в якому просив суд витребувати у позивача докази твердження «вантажовідправник розрахувався з Експедитором за надання послуг по заявці № 3-23012015-2 від 23.01.2015 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом Україна-Росія, відповідно до Договору від 18.04.2014 року», що містяться у позовній заяві; зобов'язати позивача надати обґрунтований розрахунок суми позовних вимог; витребувати у позивача документи які б пояснювали причину понаднормативного простою, а також надати час відповідачеві для залучення представника.

Клопотання відповідача про витребування доказів було прийнято судом до розгляду.

Ухвалою суду від 10.11.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 23.11.2015 року строк розгляду справи №922/5512/15 було продовжено на 15 днів до 15 грудня 2015 року, розгляд справи відкладено на 07 грудня 2015 року.

Представник третьої особи, який брав участь в судовому засіданні 07.12.2015 року, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів до матеріалів справи.

Вказане клопотання було задоволено судом, в судовому засіданні оголошено перерву до 14 грудня 2015 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Через канцелярію суду 14.12.2015 року від відповідача надійшли додаткові заперечення на позовну заяву (вх.№49985), а також клопотання (вх.№49986, вх.№49987) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в обгрунтування своєї правової позиції.

Надані відповідачем документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача від 03.11.2015 року (вх.№44428), про витребування доказів, зазначає наступне.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст.34 ГПК України).

За приписами ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак, в даному випадку, докази, які мають значення для справи та зазначені відповідачем в клопотанні, вже були надані до матеріалів справи, а тому суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та присутня в судовому засіданні ОСОБА_2 (особисто) проти позову заперечували та прсили відмовити в його задоволенні повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні та в письмових поясненнях, наданих до суду 14.12.2015 року (вх.№49881) зазначив, що між ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з організації та перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Д-03122014-7 від 03.12.2014 року. Дійсно, зазаявкою № 3-23012015-2 від 23.01.2015 року було замовлено перевезення Товару за маршрутом Харків - Москва. Однак, доставка Товару відбулась з порушенням строків та при розвантаженні Товару було встановлено його пошкодження у значній мірі, що зафіксовано за участю перевізника. Враховуючи наявні претензії щодо якості послуг з перевезення, вартості заподіяної шкоди, розрахунку з Експедитором (відповідач по справі) здійснено не було.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" (Виконавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Експедитор) 18.04.2014 року було укладено Договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-18042014-5, згідно до умов якого Виконавець на підставі письмових Заявок Експедитора виконує перевезення вантажу власним автомобільним транспортом відповідно до умов Договору та Заявок, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Згідно до п.3.1.8. Договору Виконавець зобов'язаний здійснити перевезення вантажу власним транспортом по маршруту та в строки, передбачені Заявкой, а також видати вантаж вантажоотримувачу, про що зробити відповідну відмітку в документі.

Згідно до п. 3.2.2. Договору Експедитор проводить оплату послуг в порядку та строки, передбачені Договором та Заявкою.

Так, згідно до Заявки №3-23012015-2 від 23.01.2015 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом Україна-Росія, відповідно до Договору від 18.04.2014 року, погоджені умови перевезення вантажу та визначено суму фрахту за автомобіль - 12 000 (дванадцять тисяч грн.) грн.

Як зазначається позивачем, згідно до міжнародної товаро-транспортної накладної серії А №0704674 вантаж було доставлено вантажоодержувачем вчасно та з належним чином оформленими документами.

Згідно до п.5.2. Договору усі розрахунки між Сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника з сум грошових коштів фактично отриманих від вантажовідправника на протязі 7 (сім) банківських днів з моменту отримання від Виконавця оригіналів таких документів: акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН (СМІІ), та інших документів, передбачених Заявкою та Договором.

Згідно до п.5.3 Договору Експедитор оплачує послуги Виконавця після надходження грошових коштів від безпосереднього вантажовідправника, з яким Експедитор уклав договір про надання послуг по організації перевезення вантажу.

Позивач стверджує, що вантажовідправник розрахувався з Експедитором за надання послуг по Заявці №3-23012015-2 від 23.01.2015 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом Україна-Росія, відповідно до Договору від 18.04.2014 року, однак, оплата за надані послуги Товариству не надійшла.

Так, за маршрутом Харків-Москва (Україна-Росія), згідно до замовлення №3- 23021015-2 від 23.01.2015 року та СМR №0704674, відбулося 10 днів простою (9 днів - на території Росії, 1 день - на території України), про що повідомлялась ФОП ОСОБА_2 та 25.06.2015 року отримала поштою від ТОВ «СТ Сервіс» Акт простою від 13.02.2015 року з нарахуванням штрафу за простій транспорту ТОВ «СТ Сервіс», в сумі 3800,00 грн..

Таким чином, станом на вересень 2015 року відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 15 800 грн. (12 000 грн. + 3 800 грн.), у зв'язку з чим, ТОВ "СТ Сервіс" звернулось суду з відповідною позовною заявою.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як вже зазначалося, згідно до п.5.2. Договору усі розрахунки між Сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника з сум грошових коштів фактично отриманих від вантажовідправника на протязі 7 (сім) банківських днів з моменту отримання від Виконавця оригіналів таких документів: акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН (СМІІ), та інших документів, передбачених Заявкою та Договором.

В даному випадку Договором (п. 5.3) було обумовлено, що Експедитор оплачує послуги Виконавця після надходження грошових коштів від безпосереднього вантажовідправника, з яким Експедитор уклав договір про надання послуг по організації перевезення вантажу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд звертає увагу на те, що умовами договору такою подією встановлено надходження грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС" і тільки після цього можливе виконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором, а у позивача виникає право на вимогу повернення грошових коштів.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, позивачем у справі не було надано належних доказів того, що Експедитор отримав грошові кошти від безпосереднього вантажовідправника - ТОВ "АН ГРО ПЛЮС", з яким ФОП ОСОБА_2 уклала Договір про надання послуг з організації та перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Д-03122014-7 від 03.12.2014 року.

Представник ТОВ "АН ГРО ПЛЮС" в судовому засіданні також підтвердив, що зазаявкою № 3-23012015-2 від 23.01.2015 року було замовлено перевезення Товару за маршрутом Харків - Москва, проте в нього наявні претензії щодо якості послуг з перевезення, відтак, розрахунку з Експедитором (відповідач по справі) здійснено не було.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, та те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження викладених в позові обставин, суд визначив вимоги позивача як необґрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_5

Справа №922/5512/15.