Рішення

від 15.12.2015 по справі 922/1657/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р.Справа № 922/1657/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харкіській області до 1 - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", м. Харків , 2 - Харківська міська рада, м. Харків , 3 - Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області про визнання частково недійсним рішення за участю представників:

прокурора - Кондратюк Н.А. посвідчення №023324 від 03.12.13

ХМР - ОСОБА_2 за довіреністю №08-11/4670/2-14 від 24.12.14 (після перерви не з'явився)

ОК "ЖБК "Поляна" - не з'явився

УДГК - ОСОБА_3 за довіреністю №9/0/63-15

ДІСГ - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

20.03.2015 прокурор Ленінського району міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом про визнання частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5-го скликання № 350/08 від 24.12.2008 (зокрема, пункту 44 додатку №1 до вказаного рішення); про визнання недійсним Державного акта серії ЯЖ № 465654, зареєстрованого 30.01.2009 за № 520967100001, виданого Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044) у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським; про зобов'язання Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044. Позовні вимоги вмотивовано порушенням під час проекту землеустрою земельної ділянки, наданої спірним рішенням, приписів статей 123, 183, 184, 198 Земельного кодексу України, що вбачається з виконання кадастрових зйомок без фактичного погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та самовільного збільшення площі земельної ділянки, створення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", якому надано земельну ділянку, з порушенням вимог статті 134 Житлового кодексу Української РСР та частини 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію"; невідповідністю статусу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна", як обслуговуючого кооперативу, вимогам статті 41 Земельного кодексу України щодо особи, яка має право на отримання земельних ділянок у власність безоплатно; до складу земельної ділянки, всупереч статті 83 Земельного кодексу України, передано частину проїзду; зазначене вище є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Харківська міська рада заперечила проти позову, вказавши, що земельну ділянку було надано особі, статус якої визначено відповідно до змісту зареєстрованого належним чином Статуту; земельну ділянку надано з дотриманням вимог чинного законодавства; включення до складу спірної земельної ділянки частини проїзду як земель загального користування прокурор не довів, як і змісту порушених чи охоронюваних прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову без розгляду; також Харківська міська рада заявила про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

Управління Держземагентства у місті Харкові відхилило позовні вимоги, вказавши, що прокурор невірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, посилається на докази, які не відповідають приписам статей 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України, невірно обрав спосіб захисту порушеного права, не вимагаючи повернення земельної ділянки територіальній громаді міста, порушив приписи статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", невірно послався на приписи статей 133, 134, 135, 137 Житлового кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2015 р. по справі № 922/1657/15 за позовом Прокурора Ленінського району м. Харкова до Харківської міської ради та до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" та до Управління Держземагенства у м. Харкові в позові було відмовлено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2015 р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2015 р. скасовано, а справу направлено до нового розгляду до суду першої інстанції.

06 листопада 2015 року до суду надійшло клопотання Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області (вх. №44896) про заміну Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області на належного відповідача - Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області.

Вказане клопотання було задоволено судом, ухвалою від 24.11.2015 замінено Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області у судовій справі № 922/1657/15 на належного відповідача - Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області.

Також, Управлінням Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області було надано суду відзив на позовну заяву прокурора (вх. №47260 від 24.11.15) в якому проти позову відповідач заперечує повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Третьою особою було надано до суду клопотання (вх. №45941 від 16.11.15) про розгляд справи без участі його представника.

Також, третьою особою були надані пояснення щодо позовних вимог (вх. №45942 від 16.11.2015), які долучені судом до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 03 грудня 2015 року.

Прокурор при новому розгляді справи позов підтримав. Надав суду пояснення щодо позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України (вх. №48263 від 02.12.2015), які долучені судом до матеріалів справи.

Також, прокурором було заявлено клопотання (вх. №48457 від 03.12.2015) про зупинення провадження по справі. В обґрунтування свого клопотання, прокурор вказує, що СВ Ленінського відділу поліції ГУП в Харківській області провадиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувані за №12014220510002973 від 07. 11.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. В рамках даного кримінального провадження призначена судова земельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф М С. Бокаріуса, яка до теперішнього часу не завершена. Прокурор вважає, що висновки вищевказаної судової експертизи мають значення для правильного вирішення господарського спору у справі №922/1657/15 та необхідні для виконання у повному обсязі вказівок Вищого господарського суду України, які викладені у постанові від 29.09.2015.

Харківською міською радою надані суду додаткові пояснення по справі (вх. №48455 від 03.12.2015), які долучені судом до матеріалів справи. Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву суду не надав, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Розглянувши клопотання прокурора про зупинення провадження по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, встановлено перелік підстав, за наявності можливе зупинення провадження по справі, а саме:

Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Таким чином, господарським процесуальним кодексом не передбачено можливості зупинення провадження по справі до проведення експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження по справі.

В судовому засіданні, яке розпочалося 03 грудня 2015 року було оголошено перерву до 15 грудня 2015 року.

Відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України В«Про прокуратуруВ» , підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом (яка станом на день розгляду справи є чинною).

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч.2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абз. 4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 В«Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судамВ» (у редакції, викладеній у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №2 В«Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесіВ» ), У даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями у даному випадку виступає у якості відповідача.

Відповідно до п. 2 наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.05.2015 В«Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішеньВ» (діючий під час нового розгляду справи), захист інтересів держави у випадках порушення або загрози їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 5 цього наказу, передбачено, що прокурор при зверненні до суду з позовом (заявою, поданням) повинен обґрунтувати необхідність захисту інтересів держави та визначити орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в разі його відсутності - звертатися у статусі позивача.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно ст.ст. 2, 29 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає це в позовній заяві та набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 (п.4 Резолютивної частини):

- під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статті 2 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії також включають подання прокурором позову, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Оскільки відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно у відповідності до вимог закону, то необхідність захисту інтересів держави покладає на органи прокуратури обов'язок представництва держави в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, та третьої особи які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, та враховуючи обов'язкові вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України по справі №922/1657/15 від 29.09.2015 суд встановив наступне.

Ленінським районним судом м. Харкова 26.02.2015 року розглянуто кримінальне провадження за обвинуваченням голови органу самоорганізації населення - квартального комітету «Шостопарк» ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України.

Встановлено, що рішенням 15 сесії 5 скликання Харківської міської ради №185/07 (п. 89) від 03.10.2007 ТОВ «Таксокана» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 10,850 га для будівництва та подальшої експлуатації котеджного мікрорайону у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова.

Під час розроблення ФОП ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ТОВ «Таксокана» складений акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки за адресою: м. Харків, квартал відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова згідно якого межа земельної ділянки з боку вул. Керамічної проходить вздовж заборів домоволодінь по вул. Керамічна 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17,19, 21, 23, 25, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, а з боку вул. Червоноселищна по заборам домоволодінь по вул. Червоноселищна 49, 51, 53, 55, 57а, 57, 59,61,63,65.

Фактично згідно складеного акту встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки земельна ділянка мала площу 10,9862 га до якої включений проїзд загального користування вул. Керамічній м. Харкова.

Керівник (голова) органу самоорганізації населення - квартального комітету «Шостопарк» ОСОБА_4 діючи умисно, в інтересах ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Таксокана», не будучі присутньою під час підписання акту встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки суб'єктами користування та власниками суміжних земельних ділянок, 31.10.2007 у графі примітки акту внесла завідомо неправдиві відомості, що підписи мешканців домоволодінь по вул. Керамічній та вул. Червоноселищній нею посвідчені особисто.

Внаслідок умисних, протиправних дій керівника (голови) органу самоорганізації населення - квартального комітету «Шостопарк» ОСОБА_4 під час розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею 10,850 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова, в порушення вимог ст.ст. 123, 183, 184, 198 ЗК України кадастрові зйомки виконані без фактичного погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та самовільно збільшена площа земельної ділянки до 10,9862 га.

Розроблений ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Таксокана» проект землеустрою, який відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» є сукупністю нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років, став підставою для прийняття рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 №239/07 (п. 38 Додатку 1) про передачу в оренду ТОВ «Таксокана» земельної ділянки площею 10,9862 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова.

В подальшому рішенням 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання №350/08 від 24.12.2008 (п. 44 Додатку 1) ОК ЖБК «Поляна» передано функції замовника на будівництво об'єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським; припинено ТОВ «Таксокана» право користування земельною ділянкою площею 10,9862га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, за його добровільною відмовою, лист від 18.12.2008р. б/№; надано ОК ЖБК «Поляна» у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 10,9862 га, в межах договору оренди землі від 06.03.2008р. №540867100017 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським.

Таким чином, Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" надано безоплатно у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 10,9862 га, в межах договору оренди землі Харківської міської ради з Товариством з обмеженою відповідальністю "Таксокана" від 06.03.2008 № 540867100017 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. Згідно з витягом № 360/09 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:09:033:0044 від 16.03.2009 № 109, її вартість становить 18248877 грн.

Після отримання Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" Державного акта cepiї ЯЖ № 465654 на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), зареєстрованого 30.01.2009 за № 520967100001 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови одноосібним засновником кооперативу став ОСОБА_6

На підставі пункту 44 додатку 1 рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 350/08 від 24.12.2008 на замовлення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" ФОП ОСОБА_7 виготовлена технічна документація зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова. Цим же рішенням припинено право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Таксокана".

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про визнання частково недійсним та скасування рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2008 №350/08 в частині п. 44 додатку, з огляду на передачу спірної земельної ділянки з порушенням приписів ст.ст. 20, 41, 116, 185, 186, 198 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 51 Закону України «Про землеустрій», в редакції станом на 2008 рік. Наступні позовні вимоги є похідними від цієї позовної вимоги, оскільки виникли на підставі вказаного рішення сесії.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому законом належить до повноважень Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно - закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Як вбачається з оскаржуваного рішення сесії Харківської міської ради спірна земельна ділянка, площею 10,9862 га передана у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» безоплатно.

Нормами статті 133 Житлового Кодексу Української РСР закріплено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово - будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

У відповідності до статті 137 Житлового Кодексу Української РСР житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Пунктами 1.1. та 2.1.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинками кооперативу.

Таким чином застосування норм Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу прямо передбачена Житловим кодексом Української РСР.

Відповідно до п.п. 3.1 п. З зареєстрованого статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Поляна» метою його створення є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одно - чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного житлового будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управлінням цим будинком (будинками).

З наведеного вбачається, що за напрямом діяльності Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» відповідає поняттю "житлово-будівельний кооператив".

Нормами частини 1 статті 134 Житлового Кодексу Української РСР закріплено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» зазначені вимоги при створенні були порушені.

Відповідно до п.п. 1.5 п. 1 статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив «Поляна» засновниками (членами) кооперативу є громадяни

України: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які на час створення і державної реєстрації кооперативу, а також на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення мали житло у приватній власності, не перебували на квартирному обліку, тобто не потребували поліпшення житлових умов.

Згідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про кооперацію» чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Як вбачається зі статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» метою створення є, у тому числі, забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу. А згідно з абзацом 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Вказані нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (ОСОБА_11 України «Про кооперацію») та спеціальний (постанова Ради міністрів Української РСР від 30.04.1985 №186 «Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу»), а отже до спірних взаємовідносин необхідно застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту, з урахуванням того, що він не суперечить нормам загального нормативно-правового акту який має вищу юридичну силу.

З наведеного вбачається, що при створенні та державній реєстрації Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Поляна» його засновниками (членами) виступили 3 особи, що в свою чергу, суперечить наведеним вимогам Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Такий же порядок застосування загальних норм та спеціальних нормативно - правових документів, які регулюють діяльність житлово-будівельних кооперативів зазначає Вищій господарський суд України в постанові від 11.02.2009 у справі №2- 15/337-2008 за позовом прокурора АРК до ОК «ЖБК «Приємне», постанові від 02.08.2011 у справі №31/70 за позовом заступника Генерального прокурора України до Київської міської ради, ОК ЖК «Технолог»; постанові від 22.11.2011 у справі №23/63 за позовом заступника Генерального прокурора України до Київської міської ради, ОК ЖК «Медтехник»; постанові від 29.11.2011 у справі №2-13/14384-2007 за позовом прокурора АРК до Маломаяцької сільської ради, ОК «ЖБК «Уютне», постанові від 11.01.2012 у справі №57/153 за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОК ЖК «Житловий рай»; постанові від 14.03.2013 у справі №5002-22/1870-2012 за позовом прокурора АРК до Новоозернівської селищної ради, ОК «ЖБК» Андріївський», постанові від 27.01.2015 у справі №910/4626/14 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин".

Верховний Суд України у постанові від 17.06.2014 у справі №21-195а14 за позовом заступника прокурора Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ЖБК «Моноліт» зазначає, що на підставі аналізу пункту 12 /Перехідних Положень, ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК, Примірного статуту, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 22.08.1991 року №163 сільські, селищні та міські ради при наданні дозволу на розробку відведення земельної ділянки у власність житлово-будівельного кооперативу, мають враховувати його мету відповідно до вимог ЖК та Примірного статуту.

Вказане судове рішення в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

На підставі п. 44 додатку 1 рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання №350/08 від 24.12.2008 у січні 2009 року на замовлення ОК «ЖБК «Поляна» ФОП ОСОБА_7 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським м. Харкова. Під час розроблення вказаної технічної документації, в порушення вимог ст.ст. 183, 184, 198 ЗК України межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та користувачами не погоджувались. В порівнянні з договором оренди землі ТОВ «Таксокана» від 06.03.2008р. №540867100017 площа обмежень (обтяжень) 2,700 га санітарно-захисні зони інженерно-технічних споруд і комунікацій безпідставно зменшилась у технічній документації ОК «ЖБК «Поляна» до 0,2700 га, тобто у 10 разів. У державному акті ЯЖ №465654 обмежень (обтяжень) взагалі не зазначено.

Після отримання ОК «ЖБК «Поляна» державного акту серії ЯЖ №465654 на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), зареєстрованого 30.01.2009 за №520967100001 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови одноосібним засновником кооперативу став ОСОБА_6

Згідно витягу №360/09 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:09:033:0044 від 16.03.2009 №109, її вартість становить 18248877 грн.

Вказане свідчить, що ОК «ЖБК «Поляна» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а тому не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи положення ст. 41 ЗК України, згідно з якими житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність, при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

З вищенаведеного слідує, що п. 44 додатку 1 рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання №350/08 від 24.12.2008 не відповідає вимогам ст. 198 Конституції України, ст. 20, 41, 83, 84, 116 Земельного кодексу України, ст. 133, 134, 137 Житлового кодексу Української УРСР, суттєво порушує державні інтереси у сфері земельних відносин, що згідно з ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152 ЗК України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Безоплатна передача кооперативу у власність 10,9862 га землі в порядку статті 41 Земельного кодексу України з метою поліпшення житлових умов трьох членів цього кооперативу не можуть розцінюватись як належне виконання місцевою радою покладених на неї Конституцією і законами повноважень.

Крім того, факт передачі у власність ОК «ЖБК «Поляна» частини проїзду загального коригування по вул. Керамічній м. Харкова не відповідає вимогам ст. 83 ЗК України, свідчить про порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що відповідно до ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Такі дії місцевої ради не узгоджуються з наведеними вище правовими приписами та прямо порушують права і законні інтереси територіальної громади міста Харкова, а отже приймаючи рішення зазначене в п. 44 додатку 1 рішення 29 сесії 5 скликання №350/08 від 24.12.2008 Харківська міська рада діяла всупереч інтересів територіальної громади, що є прямим порушенням вимог статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Таким чином, Рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 24.12.2008 №350/08 (п. 44 додатку 1), яким земельна ділянка площею 10,9862 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським передана у власність ОК «ЖБК «Поляна» в межах договору оренди землі ТОВ «Таксокана» від 06.03.2008 за №540867100017 є незаконним з наступних підстав:

- порушує вимоги ст. 20 ЗК України, оскільки воно приймалось без дотримання процедури встановлення та зміни цільового призначення нової земельної ділянки, що передається у власність.

- порушує ст. 41 ЗК України, оскільки розмір земельної ділянки площею 10,9862 га не встановлений відповідно до попередньо розробленої ОК «ЖБК «Поляна» та затвердженої містобудівної документації, а також без врахування мети створення кооперативу;

- порушує вимоги ст. 83 ЗК України щодо заборони передачі у власність земель загального користування (вулиць, проїздів, шляхів);

- порушує вимоги ст.ст. 116, 123, 183-185, 186, 198 ЗК України, ст.ст. 20, 51 Закону України «Про землеустрій», в редакції станом на 2008 рік, оскільки прийнято без обов'язкового проведення землеустрою шляхом розроблення ОК «ЖБК «Поляна» проекту землеустрою щодо створення нової земельної ділянки площею 10,9862 га, цільове призначення частини якої змінюється при передачі у власність, його погодження та затвердження.

- порушує вимоги спеціальних нормативно-правових актів щодо створення та діяльності житлово-будівельних кооперативів - ст.ст. 133, 134, 137 ЖК Української РСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 30.04.1985 №186.

Відповідно до основного креслення генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23.06.2004 року, яке міститься в матеріалах справи у якості доказу, проїзд загального користування по вул. Керамічній м. Харкова бере свій початок від вул. Червоноселищної (між існуючими земельними ділянками №48 та №49 по вул. Червоноселищній), далі у північно-західному напрямку до перетину з вул. Червоноселищною (в районі будинку №115 по вул. Червоноселищній м. Харкова). Від вул. Червоноселищної (між існуючими земельними ділянками №71 та №73 по вул. Червоноселищній) до земельної ділянки № 3 по вул. Керамічній проходить 2-й Керамічний в'їзд м. Харкова. Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і оформлення документів, що посвідчують право власності ОК «ЖБК «Поляна», частина проїзду загального користування по вул. Керамічній передана у приватну власність.

Наявність на території земельної ділянки, яка перебуває у власності ОК «ЖБК «Поляна» проїзду загального користування по вул. Керамічній також підтверджено висновком судової оціночно-земельної експертизи №3477 від 03.06.2015 та фото-таблицями до нього, які долучені Харківським апеляційним господарським судом до справи як докази.

Також, згідно ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 26.02.2015 у кримінальній справі №642/569/15, що набула законної сили, судом встановлений факт вчинення головою самоорганізації населення - квартального комітету «Шостопарк» Ленінського району м. Харкова службового підроблення акту встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 10,9862 га у кварталі відокремленого вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським від 31.10.2007, яка відводилася в оренду ТОВ «Таксокана». Також Ленінським районним судом м. Харкова встановлені наслідки вчинення злочину - порушення вимог ст.ст. 20, 41, 83, 116, 183, 184, 185, 198 Земельного кодексу України, що потягло незаконну передачу у власність ОК ЖБК «Поляна» земельної ділянки площею 10,9862 га, у тому числі земель загального користування вул. Керамічної м. Харкова.

Таким чином, проект землеустрою, який розроблений ТОВ «Таксокана», був погоджений та затверджений лише в наслідок вчинення службового злочину - підроблення акту встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 10,9862 га. Технічна документація із землеустрою ОК «ЖБК «Поляна» розроблена після прийняття оскаржуваного рішення сесії вже у 2009 році землевпорядником ФОП «Опаленик», в порушення вимог ст. 56 Закону України «Про землеустрій» ст.ст. 183, 184, 198 ЗК України без погодження меж земельної ділянки, що відводиться у власність з суміжними землекористувачами, із використанням завідомо підробленого документу - акту встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 10,9862 га.

Крім того, оскаржуване рішення Харківської міської ради від 24.12.2008 № 350/08 (п. 44 Додатку 1), не відповідає приписам статей 41 та 116 Земельного кодексу України, оскільки виходячи з положень статті 41 вказаного Кодексу при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки необхідно враховувати мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу, питання відповідності кількісного складу засновників (членів) такого кооперативу нормам спеціального законодавства, яким врегульовані порядок створення та діяльності житлово - будівельних кооперативів. Нормативно-правові акти з питань створення та діяльності житлово - будівельного кооперативу співвідносяться як загальний (ОСОБА_11 України "Про кооперацію") та спеціальний (постанова Ради міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 №186 "Про затвердження Примірного статуту житлово - будівельного кооперативу", Житловий кодекс УРСР), а до спірних правовідносинах необхідно застосовувати норми спеціального нормативно - правового акту, який не суперечить нормам загального нормативно - правового акту.

Відповідно до п.п.1.5 п. 1 статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Поляна» засновниками та одночасно членами кооперативу є громадяни України: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які на час створення і державної реєстрації кооперативу, а також на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення мали житло у приватній власності, не перебували на квартирному обліку, тобто не потребували поліпшення житлових умов, що підтверджено у судовому засіданні представником Відповідача 2.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше п'яти чоловік.

Згідно п.п.1.5 п. 1 статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово- будівельний кооператив «Поляна» засновниками (членами) кооперативу є громадяни України: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Тобто, при створенні та державній реєстрації ОК ЖБК "Поляна" його засновниками (членами) виступили 3 особи, що суперечить наведеним вимогам Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

За даними Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства виконкому Харківської міської ради зазначені особи на час створення, державної реєстрації кооперативу та момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення, на квартирному обліку не перебували.

З огляду на вищенаведене, ОК ЖБК «Поляна» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а відповідно не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, а тому у міської ради не було достатніх правових підстав для безоплатної передачі спірних земельних ділянок відповідачу-2.

Також, відповідно до довідки ЄДРПОУ, яка міститься в матеріалах справи, ОК «ЖБК «Поляна» зареєстрований як обслуговуючий кооператив, а не житловий або житлово-будівельний кооператив, що свідчить про порушення вимог ст. 41 ЗК України, оскільки вказана юридична особа не мала права на безоплатне набуття у власність земельної ділянки.

Після отримання ОК «ЖБК «Поляна» державного акту на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га одноосібним засновником, членом кооперативу та як наслідок власником земельної ділянки став ОСОБА_6

Як зазначено у п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6, для правильного вирішення земельних спорів особливе значення має дослідження судом правового статусу і приналежності спірної земельної ділянки, підстави надання такої ділянки та її цільове призначення, наявність порушення порядку зміни цільового призначення землі, тягне за собою наслідки ст. 21 Земельного кодексу України; порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсним угод щодо відповідних земельних ділянок.

Крім того, відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої не відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Право на судовий захист суб'єктивних прав, свобод та інтересів юридичних осіб, а також держави здійснюється шляхом звернення до суду з позовом, який у процесуальному розумінні є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів і складається з двох елементів: предмету та підстави позову.

Тобто, право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних відносинах, є Харківська міська рада, що є відповідачем у даній справі, а виконання функцій з контролю за використанням і охороною земель відповідно до Закону України В«Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» покладено на Державну інспекцію сільського господарства України, яка, водночас, не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами, а тому прокурор заявив даний позов самостійно, як позивач.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом наведено порушення права територіальної громади міста щодо належного використання земельних ресурсів; обраний прокурором спосіб захисту повинен поновити право територіальної громади, на захист якої спрямовано позов.

Приймаючи до уваги, що при прийнятті п. 44 Додатку №1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання №350/08 від 24.12.2008 Харківська міська рада діяла з порушенням норм чинного законодавства, у суду наявні підстави для визнання його недійсним.

Згідно п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 державні акти про право власності на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягає у вибутті з власності земельної ділянки через прийняття Харківською міською радою спірного рішення усупереч вимогам Конституції України, Земельного та житлового законодавства.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

При цьому суд враховує, що відповідач-1 Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення відповідача-2, мала переконатись у додержанні відповідачем-2 порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Вищевказаного відповідачем-1 Харківської міською радою зроблено не було.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

З огляду на викладене, оскільки п. 44 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.12.2008 № 350/08 є незаконним, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, то відповідний державний акт на право власності також не відповідає законові та порушує права власника.

Відповідно до ст.ст. 16, 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно до п.п. 9, 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 скасування державної реєстрації земельних ділянок відноситься до повноважень Відповідача - Державного кадастрового реєстратора територіального органу Держземагенства у місті Харкові Харківської області, а запис у Поземельній книзі скасовується Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків суду не надали.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог прокурора, в яких він просить суд визнати частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання №350/08 від 24.12.2008 і зокрема п. 44 Додатку №1 до вищевказаного рішення, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку; зобов'язати Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи заяву відповідача-1 про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності, суд керується наступним.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Відповідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ч. 2 п. 1 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 судам роз"яснено про необхідність мати на увазі, те що, оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в п.п. 3 п. 5 розд. II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Відповідно до п.п. 3 ч. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положення" Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

ОСОБА_11 набрав чинності 15.01.2012 р., отже строк позовної давності для звернення із даним позовом закінчився 15.01.2015 р.

Щодо строку позовної давності, прокурор пояснив, що останній дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише у 2015 року у ході вивчення даних веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщення рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК "ЖБК "Поляна" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського МУЮ та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Так прокурор пояснив, що початок перебігу позовної давності слід рахувати з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення вимог земельного законодавства. Викладене свідчить про те, що порушення порядку передачі земельної ділянки ОК "ЖБК "Поляна" прокуратурою виявлено у 2015 року. У зв'язку з чим, прокурор просив суд визнати причини пропущення строку позовної давності поважними.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, ОСОБА_11 не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Обставини вказані прокурором у позовній заяві та обставини, на які прокурор посилається в судовому засіданні, а саме зміни у законодавстві, котрі регулюють спірні відносини; законодавстві котре визначає строки позовної давності за позовами про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування (на момент прийняття оскаржуваного рішення в 2008 році згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Відповідно до п. 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 р., що набрав чинності 15.01.2012 р., п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України виключено. В той же час, пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи) великий обсяг документів, котрі підлягають дослідженню; складнощі пов'язані із створенням відповідачами прокурору штучних перешкод у проведенні відповідної перевірки; велика кількість подібних до спірного випадків із винесенням відповідачем-1 аналогічних рішень на користь інших кооперативів відмінних, але пов'язаних між собою тощо, заслуговують на увагу і свідчать про наявність об'єктивних перешкод, які дійсно заважали подати прокурору позов у визначений строк.

Враховуючи вищевказане, суд задовольняє клопотання прокурора про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними.

Стосовно клопотань відповідача-1 про залишення позову без розгляду, суд зазначає, що вказані питання вирішуються не за клопотанням учасників судового процесу, а у відповідності до норм ст.81 ГПК України, що містять вичерпний перелік обставин за яких суд може залишити позов без розгляду.

Крім того, у разі, коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абз. 3 і 4 цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у п. 1, 2, 3, 5 - 9 ч. 1 ст. 63 або в п. 1, 2, 5, 6 ч. 1 ст. 81 ГПК України. ОСОБА_11 підстави в даному випадку відсутні, отже суд не повертає позовну заяву та не залишає її без розгляду.

Щодо посилання першого відповідача на те, що позивачами за цим позовом повинні бути Державна екологічна інспекція, Державна інспекція сільського господарства та Державного агентства земельних ресурсів, у заяві Харківської міської ради не зазначено, якою саме нормою передбачено подання цими органами позову до суду в даних правовідносинах.

Зокрема, ч. 5 В«Положення про Державну екологічну інспекціюВ» № 454/2011 від 13.04.2011 р., п.1 ч. 4 В«Положення про Державну інспекцію сільського господарстваВ» № 459/2011 від 13.04.2011 р., ст. 4 В«Положення про Державне агентство земельних ресурсівВ» № 445/2011 від 08.04.2011 р. визначені основні завдання цих органів, які не передбачають здійснення таких процесуальних прав, про які йдеться у заяві Харківської міської ради. До того ж, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади, а не органом державного контролю, отже не має права проводити перевірки відповідних органів, виявляти та вимагати усунення виявлених порушень законодавства.

Відтак, у суду немає підстав для залишення позову без розгляду, у відповідності до норм ст. 81 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 14, 124, 129, 144 Конституції України, статтями 1, 116, 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 21 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 54, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним рішення 29 сесії Харківської міської ради 5-го скликання № 350/08 від 24.12.2008 зокрема, пункту 44 додатку №1 до вказаного рішення.

Визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ № 465654 на право власності на земельну ділянку площею 10,9862 га (кадастровий номер 6310137200:09:033:0044), зареєстрованого 30.01.2009 за № 520967100001, розташовану за адресою: м. Харків, квартал, відокремлений вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови виданого Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна".

Зобов'язати Управління Держземагентства у місті Харкові Харківської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,9862 га у кварталі, відокремленому вулицями Керамічною, Червоноселищною, Рельєфною та проїздом Гірським з кадастровим номером 6310137200:09:033:0044.

Зобов'язати Управління Держземагентства у місті Харкові скасувати кадастровий номер 6310137200:09:033:0044.

Повне рішення складено 21.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_1

(справа №922/1657/15)