Рішення

від 21.12.2015 по справі 922/6294/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.Справа № 922/6294/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Інвестмент Проперті Менеджмент", с. Бузова до ТОВ "Лідербуд Плюс", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Менеджмент", с. Бузова (Київська обл.) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідербуд Плюс", м. Харків з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 16647,65 грн. заборгованості, також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення авансового платежу , в якості правових підстав позову посилається на положення ст.ст.173, 181 Господарського кодексу України , ст. 525,629,655, 656 Цивільного кодексу України.

Позивачем до позовної заяви надане клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача ( а.с.48).

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 08.12.2015 року у справі за № 922/6294/15 адресована ТОВ" Ледербуд Плюс" повернулася до матеріалів справи з відміткою поштового відділення "за закінченням строку зберігання".

За приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином. Як убачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 08.12.15 року про порушення провадження у справі скеровувались ТОВ "Лідербуд Плюс" за адресою вказаною позивачем. При цьому, поштове відправлення скеровані судом за адресою підприємства зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повертались до суду з посиланням закінчення строку зберігання поштового відправлення. Отже, судом для забезпечення прав відповідача на участь у розгляді даної справи вжиті усі необхідні заходи для належного повідомлення сторін, розгляд справи відкладався , втім у судові засідання відповідач не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був обізнаний про розгляд справи, відтак відповідач мав можливість на реалізацію процесуальних прав визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України , зокрема подати докази, письмові пояснення, в яких навести свої доводи та міркування.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.12.2014 року ТОВ" Лідербуд Плюс" ( надалі відповідач по справі) виставив рахунок - фактуру за № 24126 за мішки затвердженого зразка розміром 2,48 *2 х2,5 *3 м. мат. мішковина 430 грн./м.кв. та за мішки затвердженого зразка розміром 1*0,5*2 м. мат. мішковина 430 грн. /м.кв. всього на суму 11700,00 грн. ( а.с.11).

Даний рахунок позивачем оплачений, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 26.12.2014 року ( а.с.12 зворотня сторона аркуша).

Як вбачається з описової частини позовної заяви, позивач намагався укласти договір купівлі-продажу з відповідачем , але таких доказів заявником надано не було.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

За змістом статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 ЦК України).

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (мішки).

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Розмір процентів в даному випадку сторонами не погоджувався .

Дана правова позиції підтримана Верховним Судом України Постановою у справі за № № 921/266/13-г/7 від 16.09.2014 року , судова палата у господарських справах

Позивачем пред*явлено до стягнення сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення суми авансового платежу в розмірі 11700 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ" Лідербуд Плюс" ( м. Харків, пр.Гагаріна, ду. 12 код ЄДРПОУ 39230993 р/р 26005525271200 в АТ"УкрСиббанк" МФО 351005 ) на користь ТОВ" Інвестмент Проперті Менеджмент ( Київська обл, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 124, код ЄДРПОУ 38585598 р/р 36003010062872 в АТ "Укрексімбанк" МФО 322313) суму 11700 грн. та судовий збір 1218 грн.

В іншій частині відмовити.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_1