Постанова

від 15.12.2015 по справі 910/13833/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/13833/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року по справі №910/13833/15 (суддя - Цюкало Ю.В. )

повний текст якого складено 31.08.15року.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан"

про стягнення грошових коштів

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" про стягнення 71 508,98 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "Інтер'єр-Ательє "Маршан" зобов'язань за договором № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.12 р., яке полягає у несвоєчасному постачанні товарі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 71 508,98 грн.

11 серпня 2015 року через канцелярію місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній за просить стягнути відповідача 57 674,69 грн. штрафних санкцій, яка була прийнята судом до спільного розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі №910/13833/15 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР'ЄР-АТЕЛЬЄ "МАРШАН" (01032, м. Київ, вулиця Комінтерну, будинок 6, квартира 7, ідентифікаційний код 32597645, ІПН 325976426595, р/р 26002301045901 в АТ "Укрбудінвестбанк", МФО 380377), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС АГРОМАРС" (07350, Київська обл., Вишгородський район, село Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757, р/р 26002962496410 в Київській філії ПАТ "Перший Український міжнародний банк" м. Київ, МФО 33451), або на будь-який інший рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 33 001,85 грн. (тридцять три тисячі одна гривня 85 копійок) штрафних санкцій та 1 045,39 грн. (одна тисяча сорок п'ять гривень 39 копійок) судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 22.10.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.11.15р.

У судовому засіданні 24.11.2015 року в розгляді справи з підстав передбачених ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.12.2015 року.

15.02.2015 року в судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.15 р. у справі №910/13833/15 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача, в судове засідання 15.12.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було вірно встановлено судом першої інстанції 25.09.2012 року між до Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер'єр-Ательє "Маршан" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (покупець) (разом - сторони) був укладений Договір № 1206088/12-1480/КАМ-Ю (надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1. якого, покупець замовляє і здійснює оплату, а продавець забезпечує поставку, митне очищення, доставку дерев'яних вікон (вироби), у кількості, якості і асортименті визначених Додатками № 1, 3 до даного договору і проведення робіт монтажу виробів (роботи).

За змістом п. 4.1.Договору строк виконання замовлення складає 16 тижнів з моменту кінцевого узгодження технічних параметрів виробів, Додаток № 3 до даного договору, при виконані умов, вказаних в п.п. 2.1., 2.2. Додатку № 2 до даного договору.

Згідно з п. 1.1. Додатку № 1 до Договору № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.2012 року вартість виробів складає 142 102,00 євро. Оплата за вироби здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України за курсом НБУ на день оплати. Вартість виробів включає ПДВ.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.2012 року протягом 3 банківських днів після підписання сторонами даного договору вноситься плата в розмірі 92 102,00 євро. Оплата за вироби здійснюється в готівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України за курсом НБУ на день оплати. Протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення про готовність до відправки виробів з виробництва здійснюється оплата в розмірі 50 000,00 грн. євро. Оплата за вироби здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України за курсом НБУ на день оплати. Після доставки виробів на об'єкт покупця, до початку монтажних робіт вноситься оплата в розмірі 44 000,00 грн. По факту завершення монтажних робіт і підписання акту здачі-прийняття виробів і їх монтажу протягом 3 банківських днів здійснюється оплата в розмірі 18 900,00 грн.

27.03.2012 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.2012 року (далі - додаткова угода), згідно з п. 2.1. якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.2. додатку № 2 Договору № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.2012 року, а саме викласти у наступній редакції: "Протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем письмового підтвердження від Редька В.А., який є представником покупця про фактичну готовність виробів до відвантаження на виробництві. Покупцем вноситься оплата в розмірі 546 201,65 грн., в т.ч. ПДВ."

У додатковій угоді сторонами викладено п. 4.1. Договору № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.2012 року у новій редакції, а саме: "Строк поставки виробів на об'єкт складає 4 тижні з моменту надходження від покупця платежу у розмірі 546 201,65 грн., в т.ч. ПДВ."

На виконання умов Договору поставки 03.10.2014 року позивачем здійснено оплату виробів платіжним дорученням № 9000035886 від 03 жовтня 2014 року на суму 546 201,65 грн.

Поставку виробів відповідачем було здійснено 01.12.2014 року, що підтверджується видатковою накладеною № РН-0000007 від 01.12.2014 року на суму 1 498 218,39 грн. (належним чином завірена копія накладної в матеріалах справи).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 71 508,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір № 1206088/12-1480/КАМ-Ю від 25.09.2015 року, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки.

У відповідності до п. 4.1. Договору у новій редакції, строк поставки виробів на об'єкт складає 4 тижні з моменту надходження від покупця платежу у розмірі 546 201,65 грн.

Позивачем було здійснено оплату обумовлених договором виробів 03.10.2014 року на суму 546 201,65 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9000035886 від 03 жовтня 2014 року.

Отже згідно п. 4.1 Договору відповідач повинен був поставити позивачу продукцію в чотирьох тижневий термін починаючи з наступного дня від здійснення позивачем платежу в розмірі 546 201,65 грн., тобто кінцевим терміном виконання даного зобов'язання являється 31.10.2014 року (п'ятниця).

Натомість як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач виконав свої зобов'язання по договору стосовно поставки виробів лише 01.12.2014 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 01.12.2014 року та актом звіряння розрахунків станом на 01.04.2015 року.

Таким чином відповідач прострочив виконання зобов'язання з поставки виробів на 30 календарних днів.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З п. 2.1 Постанови № 14 від 17.12.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Згідно з п. 5.1. Договору у випадку затримання поставки виробів, продавець оплачує штрафні санкції на користь покупця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставлених виробів за кожен день прострочення.

Колегією суддів було перевірено розрахунок розміру пені за неналежне виконання відповідачем обов'язків щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар з урахуванням положень ст. 232 ГК України та встановлено, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення цієї позовної вимоги, а саме у розмірі 33 001,85 грн. (1498218,39 *30*2*0,14:365= 33001,85 грн.)

Слід зазначити, що хоча місцевим господарським судом було невірно зазначено в рішенні період, з якого розпочинається нарахування штрафних санкцій (зазначено 03.11.2014 замість 01.11.2014 року), проте розрахунок штрафних санкцій, здійснений місцевим господарським судом, є арифметично вірним.

З огляду на відсутність будь-якої доказової бази на підтвердження протилежного, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2015 року у справі № 910/13833/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13833/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко